ІЛЮЗІЯ ЩАСТЯ

Неподалік Будинку урочистих подій голосно плакала молода жінка. І здавалося, що немає для неї втіхи в усьому білому світі. Чоловік, який спочатку намагався її заспокоїти, збагнувши своє безсилля, відійшов і спостерігав за усім цим збоку. Хтозна, про що він думав у ту мить. Напевне, шкодував, що так сталося, адже саме йому з волі загадкової панянки Долі довелося стати заручником неймовірно заплутаних стосунків своєї дружини і її коханця, про якого не відав ні сном, ні духом. Ще тиждень тому він за будь-яку ціну готовий був відстоювати повітряні замки їхнього з Надією сімейного щастя. Навіть не підозрював, що тоді, коли чекав свою неперевершену обраницю нібито з роботи, де вона мала звичку постійно затримуватися, вона з легкою душею зваблювала іншого.
...Надя з дитинства звикла, що їй завжди все давалося надзвичайно легко. Вона ніколи не вчила уроків, користуючись своєю феноменальною пам»яттю, яка перейшла їй у спадок від дідуся-професора, і завжди була відмінницею. Крім того, без неї у школі не відбувалася жодна дискотека. Кожен із тих однокласників, яким випадала нагода запросити її на танець, потім довго мріяв про спільне майбутнє зі шкільною королевою краси. Наче кольоровий сон, промайнув випускний вечір. Надія без особливих зусиль вступила в медичний університет. Допоміг авторитет дідуся, відомого хірурга. Без особливих турбот минули і студентські роки. І ось вона вже лікар-інтерн у одній із місцевих клінік. З першого дня викликала симпатію не тільки колег, а й пацієнтів. Чемна, привітна, симпатична...
Тому ніхто у відділенні не здивувався, коли молода лікарка раптом припала до душі високому юнаку, який ось уже два тижні оклигував після складної операції. Коли в палату заходила хірург, Олексій вдивлявся в її миле обличчя, наче шукав у ньому відображення своєї мрії про ту єдину і неповторну, з якою вже давно хотів поєднати долю. Невдовзі це відчула й вона. Усе сталося якось несподівано, під час чергової перев»язки. Лікар поцікавилася самопочуттям хворого і раптом зауважила, що хлопець ніжно доторкнувся до її руки в ту мить, коли вона поправляла бинти. У відповідь Надія лише усміхнулася цьому диваку. А він відчув, що її очі в той момент засвітилися взаємністю. Саме тоді народилося їхнє кохання, таке нестримне і таке вразливе... А далі були романтичні побачення, підсніжники. Через кілька днів після того, як Олексій одужав і вийшов з лікарні, якось у обідню пору Надія побачила його на порозі ординаторської з букетом білих весняних квітів. Їхні зустрічі почастішали, а коли почуття переповнило хлопцеву душу, він не витримав і освідчився, запропонував Надії одружитися і почув у відповідь довгождане “так”.
Усе вирішилося за кілька днів. Вони занесли заяву до загсу. А через деякий час це симпатичне подружжя вже насолоджувалося медовим місяцем на одному з кримських курортів.
Здавалося, рай їхніх
подружніх стосунків не закінчиться ніколи. Олексій у всьому довіряв своїй дружині. Навіть тоді, коли вона поверталася з роботи пізніше, ніж зазвичай, він пояснював лікар інакше працювати просто не може, адже на нього сподіваються хворі залежить здоров»я багатьох людей. І не підозрював нещасний чоловік про те, що його дружина в той час уже зцілювала душу своєму новому кавалеру, з яким познайомилася в кафе. А через кілька місяців прямо заявила про те, що вагітна. Так і сказала, що чекає дитину не від нього, а від того загадкового молодика, через якого так пізно поверталася з роботи.
Наступного дня, незважаючи на нестерпний душевний біль, Олексій погодився написати заяву про розлучення зі своєю мрією про родинний затишок, про казкову ідилію, яка, на превеликий жаль, так і не збулася. Кілька дрібних формальностей – і вони, ще вчора ідеальне подружжя, стануть абсолютно чужими людьми. Однак... Як виявилося пізніше, розірвати цей шлюб не так просто...
На прохання нашого кореспондента цю ситуацію погодилася прокоментувати начальник Рівненського міського відділу РАГС Тетяна Кічата:
– У випадку, якщо дружина вагітна, ми взагалі не маємо права таку заяву приймати до розгляду. Я б не радила цим людям розлучатися, адже дитина, яка народжена до спливу 10 місяців після розірвання шлюбу, походить від подружжя. Тому чоловік обов»язково записується батьком новонародженого. А вже потім згідно з ч.3 ст.122 Сімейного кодексу України чоловік і дружина мають право подати спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини. У випадку їхнього розлучення цю статтю застосувати буде вже неможливо. Якщо ж подружжя все-таки розірве шлюб і жінка вийде заміж повторно, її наступний чоловік матиме право визнати себе батьком її дитини. А звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу можна тільки тоді, коли хтось один із подружжя вчинив протиправні дії. Порушувати справу можна вже після народження і реєстрації дитини. У першу чергу, варто подумати про її юридичні наслідки, зокрема, про сплату аліментів. На жаль, це не поодинокий випадок у моїй практиці. Щороку до нас надходить по кілька таких заяв. Звичайно, діє і спрощений порядок розірвання шлюбу, але за умови, якщо подружжя не має спільних дітей. Буває навіть, що в неділю молодята одружуються, а в середу приносять заяву про розлучення...
Оксана КОРНІЄНКО,
Рівне.