УСЕ ПОЧАЛОСЯ З ДИВАНІВ…

Їли, прикипівши очима до екрана телевізора. Вона запитувала, а він коментував.
— Довірена особо, що значить оцей трюк із перерваною мотузкою, яку зв’язує білявий чоловік?
— Шановна кандидат у депутати, це значить, що на такій мотузці тебе повісять!
Марта такого коментаря не витримує. Вона хапає Хомульку, котрий удвічі нижчий од неї, за комір сорочки, піднімає над собобю й починає трясти. Хомулька не може дістатися ногами підлоги, пручається, намагається вирватися з міцних рук Марти. Однак кандидат у депутати цього зробити йому не дає.
— Повісишся сам на тій мотузці! — волає Марта. — Я тобі довірила, як сама собі! Навіть борщ твій задрипаний їла! Ти ж мене на той світ спровадити зібрався? Не вдасться, кастрат інженерної породи!
Хомульці нічого не залишалося, як вдатися до крайніх заходів. Він із усього розмаху тріснув ліктем Марту в широкий ніс. Та миттю склякла й опустила Хомульку на підлогу. З її носа закапала червона рідина… Хомулька, побачивши її, знепритомнів. Уперше за всі рукопашні двобої. Досі червона рідина капала лише з його довгої шморгавки…
ІV
Уранці Марта та Хомулька уклали мирову. На період виборчої кампанії. Претендент на депутатський мандат зобов’язалася свої емоції проявляти тільки в парламенті. А її довірена особа дав слово спускати кров із носа лише супротивникам свого кандидата. Угоду записали на плівку і заховали її в лише їм відомому місці. Дітей у Марти та Хомульки не було, тож викрасти запис і передати його засобам масової інформації міг лише хтось із них. Аби цього не трапилося, місце схованки доручили пильнувати сусідові Швабрі, пообіцявши в разі виборчого успіху дозволити йому розмовляти одночасно всіма мовами, які він знає.
До пропагандистсько-агітаторської роботи підключилася вся фірма «Гарнітур», уключаючи нічного сторожа. Оскільки торгувати не було чим ( останні два дивани реалізували згідно з рекомендаціями колишнього президента Мойши Шлагбаума), кожному працівникові Марта доручила конкретну ділянку словесних торгів. Скажімо, завідувач віддділом маркетингу бігав систематично на мітинги і настільки допікав своїми вигуками «Наша Марта — наш депутат!», «Шлагбаум сказав — як зав’язав»!, що ті змушені були обсипати його такими матюками, яких ніколи у фірмі «Гарнітур» не чули. Ці матюки фірмові аналітики розкладали на частини, відсівали полову і брали на своє агітозброєння раціональні зерна. Так із матюків прибічників союзу дармоїдів, придурків та одоробалів «Марта — на один квартал!» та «Гарнітур» — самодур!» на світ народилося гасло «Марта доб’є самодурів за один квартал!». Це додавало виборчій кампанії стрункості, довершеності та цілеспрямованості.
Уже за кілька днів опоненти перестали негативно висловлюватися на адресу кандидата в депутата від гарнітурників, аби не лляти воду на їхній млин. Цим не зволікали скористатися гарнітурники: на кожному мітингу звучали лише їхні гасла.
Невдовзі прибічників Марти-претендента в обласному центрі, а потім і в сусідньому районі сусідньої країни значно побільшало.
— Мойша Шлагбаум мав рацію, — підкреслила на одній із зустрічей із виборцями Марта-кандидат. — Реалізувавши два останні дивани, ми досягли своєї мети: вийшли на шлях великої політики. Сьогодні наша фірма є центром боротьби за наше майбутнє. Я впевнена, що доб’ємося основного: я сяду в парламентське крісло, а ви, мої прибічники, наповните фірму новими диванами не лише бердичівського виробництва! Будуть у нас прибутки — буде в країні достаток! Нехай живе «Гарнітур», який із кожним днем наближає наш переможний тур!
Зрозуміло, оплесків, попри лютий мороз у неопалюваному будинку престарілих, було достатньо, щоб їх зафіксували кореспондент журналу «Усе для бухгалтерів» та працівники місцевої ппрокуратури. Одні і другі були в цей час уже на боці колишньої своєї героїні та клієнтки. Журнал не бажав опинитися в руках Марти, а прокуратура не воліла бути запідозрена в хабарництві.
V
— А знаєте що, пані кандидат? — запитав за сніданком Марту Хомулько.
— Що? — підняла очі кандидат.
— Нехай Мойша Шлагбаум не списує свій виліт за кордон на політичний тиск.
— Звідкіля такий висновок?
— Союз дармоїдів, придурків та одоробалів розвалився.
— Не може бути.
— Показували по телевізору.
— Яка ж причина?
— Виявляється, Мойша Шлагбаум — політичний акселерат: він біжить у прірву попереду своєї партії. Перед від’їздом на землю обітовану він зняв із її рахунків усі кошти й переказав на рахунок своїх родичів.
— Не може бути.
— Показували по телевізору.
— Яка ж причина?
(Далі буде)
Юрій БЕРЕЗА,
Рівне.