Вбив у молодості – ­сидітиме до смерті

29-річний Андрій Д. із міста-героя Севастополя відбуває пожиттєве покарання у Городищенській виправній колонії максимального рівня безпеки № 96 з 2000 року. Саме в той час, будучи ще 23-річним юнаком, Андрій скоїв страшний злочин, про який, можливо, він буде жаліти впродовж усього свого тюремного життя. Адже помилка молодості коштувала йому дуже дорого…
Як розповів рівненський прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах Василь Овдіюк, ця історія розпочалася ще у 1999 році. Тоді 37-річна Галина Ш. мала ось-ось розлучитися зі своїм чоловіком Григорієм. Чоловік цієї пані знайшов собі іншу жінку – Ларису, з якою збирався у майбутньому одружитися. Він переїхав до неї жити, визнавши за рідного її 12-річного сина Івана.
Але з цим не могла змиритися Галина, яка була озлоблена як на колишнього чоловіка, так і на свою «конкурентку». І вона вирішила викрасти коштовності та гроші, які, як вона гадала, мали бути в квартирі Лариси. Але самій піти на цей крок у неї забракло сміливості. Тому їй в голову прийшла ідея зробити це за допомогою знайомих.
На початку січня 2000 року Галина зустріла свого знайомого Костянтина, який у грудні 1999 року вийшов із місць позбавлення волі. Жінка розповіла йому про стосунки, які склалися між нею та її колишнім чоловіком. І запитала, чи не зміг би він матеріально покарати «суперницю». Знайомий пообіцяв подумати над цією пропозицією. Через декілька днів той зустрівся з «наводчицею» і сказав, що організує цю крадіжку. Допомогти у справі Костянтин попросив свого давнього приятеля Андрія Д., з яким вони й розробили план пограбування, розподілили ролі та деталі здійснення злочину. Згідно з цим планом, Андрій мав надати транспорт, камуфляжну форму та маски, щоб їх ніхто не впізнав.
13 січня близько 10 години ранку Андрій на автомобілі «Москвич-2140», який належав його батьку, приїхав до квартири Костянтина. Там вони проробили дірки в капронових панчохах, які мали слугувати маскою. А помічник пограбування взяв на кухні у товариша ніж. Після цього вони поїхали до квартири замовниці пограбування. Там жінка сповістила Костянтину адресу, де проживала Лариса, розказала, де потрібно шукати цінності та сказала, що в денний час у будинку не повинно нікого бути.
Костянтин разом із другом на авто поїхали за вказаною адресою. Покрутившись біля будинку, вони вирішили пересвідчитися, чи справді там немає фізично міцного чоловіка Лариси. Для цього заїхали на роботу до нього, там сказали, що чоловік поїхав у відрядження, що дуже порадувало зловмисників. І вони, не відчуваючи ніякої небезпеки, повернулись до потрібного їм будинку. Швиденько зламали двері і зайшли в домівку. Але їх там чекав сюрприз в особі 72-річної та 82-річної матерів чоловіка та жінки. На додаток із сусідньої кімнати на шум вибіг і 12-річний Іван – син Лариси та Григорія. Нападники спочатку остовпіли, але не розгубилися і змусили тих перейти до сусідньої кімнати та лягти на підлогу. Костянтин залишив напарника дивитися за небажаними свідками, а сам попрямував до кімнати, де мали бути коштовності та гроші.
Але сталося непередбачене: з Андрія одна з пенсіонерок стягнула маску і той напав на заручників. Почав бити їх ножем в ділянку тулуба та голови. В результаті пенсіонерки отримали колото-різані рани шиї та грудей та померли на місці пригоди. Підліток помер також внаслідок колото-різаних ран грудей та шиї, але в нього крім цього була пошкоджена легеня і сонна артерія.
Вийшовши з кімнати, Костянтин застав страшну картину: посеред кімнати стояв його товариш із закривавленим ножем, а поряд у конвульсіях помирали бабусі та 12-річний Іван. Підсудний Андрій, щоб замести сліди цього злочину, поступив, як він розповідав у суді, старим методом: ввімкнув газ і поставив на стіл палаючу свічку…
Незважаючи на те, що трупи сильно обгоріли, судмедексперти встановили точну причину загибелі сімейства. Через кілька днів підозрюваних у вбивстві та «наводчицю» затримали працівники правоохоронних органів. В суді чоловіки говорили, що не вбивали бабусь і підлітка. Настоювали на тому, що коли зайшли до квартири, ті вже були мертвими і прикриті ганчірками, целофаном та різним непотрібом. Але невдовзі все ж таки зізналися у скоєному злочинові.
Із цієї трійки винних найвищу міру покарання отримав Андрій Д., який вбив своїх жертв. Його засудили за статтею 93 п.п. «а» і «г» України – пожиттєве позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Костянтин К. просидить у місцях позбавлення волі 8 років свого життя.
Галина Шевчук провела за гратами 4 роки.