Операція «Клуня»

Серед Адамового племені зустрічаються такі мисливці за спідницями і сідницями, що жіночі принади примагнічують їх, як оазис спраглого у пустелі. Можна стверджувати, що ловеласи таким чином вгамовують любовну спрагу. Ну, а здавна відомо, що з чужого джерельця вода смачніша і прохолодніша. Та чи завжди на користь?
У сорокап’ятилітнього Семена за плечами була армія, шлюб з односельчанкою Ганною і четверо дітей. Однак цей сімейний квартет із майже дорослих двох синів і двох дочок аж ніяк не додавав батькові розважливості і стриманості, бо завжди шукав любовних утіх поза подружнім ложе. Може, не вистачало йому якогось сентиментального опертя, бо всюди намагався стрибнути у гречку, лікуючи таким чином «хронічну недугу». Про таких кажуть: знати по очах, що робить по ночах. Дипломатична дружина не вникала у людські пересуди, бо вдома Семен гарцював як справжній козарлюга: і серцем любив, і словом голубив.
Втім, із Семеном сталася пригода, після якої переосмислив власні вчинки і загнуздав нездорову пристрасть. А все розпочиналося романтично і обнадійливо: сільський Казанова поклав око на завідуючу відділенням зв’язку Надію і поволі став її укоськувати. Що саме зорієнтувало любовні устремління Семена на цю жінку — судити складно. З чоловіком вона розлучилася, виховувала двох синів, котрі навчалися у столичному ВНЗі, а ось сексуально-сентиментальними вольностями не відзначалася. Принаймні, на язики місцевих пліткарок-всезнайок не потрапляла. Втім, Семен керувався філософією: власні фізіологічні потреби по можливості задовольняти з кожною.
Однак після кількох кавалерських наскоків розбещеному чоловікові не вдалося умовити жінку на гріховну справу. Наче й пихи на три штрихи у Надії не було, однак усі спроби хтивого донжуана розбивалися об холодний граніт байдужості односельчанки. Надодачу Надія виявилася не тільки не схильною до блудних діянь, а й вдивовиж порядною жінкою. Зважаючи на те, що від Семена досить активно надходили відверті «цікаві» пропозиції і не бажаючи непорозумінь із родиною набридливого кавалера, Надія усвідомлено пішла на контакт із його дружиною.
Діалог односельчанок, спровокований легковажним зухвальцем, завершився щирим порозумінням. А вершиною жіночих перемовин став детальний план операції з розвінчування безсоромника під умовною назвою «Клуня». Тактична хитрість плану полягала в тому, що роль коханки погодилася зіграти його… дружина…
Якось після чергового натиску нав’язливого односельця Надія для годиться трішки поопиралась, а тоді, глибоко зітхнувши, погодилася на інтимну здибанку. Сексуальний дебют новоявлені коханці вирішили провести у старій клуні на околиці села. Річ у тім, що ця розвалюха знаходилась на обійсті, де вже із півтора десятка літ ніхто не жив і мала швидше історичну цінність, ніж господарську. Відтак, вона мала стати ще й прихистком для коханців.
Як тільки сонечко зайшло і темінь оповила довкілля, обхідними стежинами Степан добрався на місце зустрічі. Тут уже його чекала… Ганна. Звісно у пітьмі азартному звабнику було не до фізіогномістики, бо у шаленому темпі усю пристрасть спрямував на жадану жінку. На отій толоці любощів панувала лише мова рухів, подихів і зітхань. Ніжний жіночий шепіт настільки збуджував Семена, що, здавалося, він вколотить у тіло партнерки усі запаси чоловічих бажань. Втім, марні описи отого інтимного марафону, бо й так зрозуміло: вершиною ловеласових прагнень може бути справді кохання з чужою жінкою та ще й у чужій клуні.
Слід віддати належне і Ганні, котра навіть не виконувала роль «підсадної качки», а справно займалася полум’ям напівбожевільної насолоди після потужних спалахів пристрасті чоловіка.
Власне дует у клуні нічну програму виконав згідно із вимогами вищого любовного пілотажу. Коли втомлені, але щасливі «коханці» зібралися розходитись, Ганна врешті зірвала маску утаємничості і хриплим від хвилювання, але сильним від задоволення голосом шокувала чоловіка:
— Семене! Може, для повного щастя і сімейного благополуччя викупимо цю клуню?..
І став Семен зразковим сім’янином. Очевидно, сіно у клуні остаточно спровадило його у лоно лише подружньої долі. Одна лише біда з ним: на слово «клуня» реагує, як бик на червоне…
Максим СМАЛЬКО,
Млинів.