Рівне:

Створення та просування сайтів

Розпродаж: не все добре, що на халяву

Новини регіону 13-кві, 2006, 12:199 prov 1 192
При слові “розпродаж” солодко завмирає серце у кожного українського покупця, особливо, якщо він тої статі, яка переважно і займається покупками. Адже означає воно приємні знижки — хай навіть і на неактуальну вже шубу, яка цілком згодиться наступної зими, але й на теплі светрики, які можна одягти в сиру погоду, чи на весняні плащі з минулорічної ринкової колекції.
Так було й того теплого дня. Особливого ажіотажу на ринку не спостерігалось, адже до Великодня ще залишалось трохи часу. Втім, біля цієї палатки жіноцтва було чимало. Воно й зрозуміло — знижки справді були суттєвими, кілька десятків гривень. Та й продавець, помітивши, як приміряє чергова дама курточку чи плащ, охоче скидав ще кілька гривень. Одна сім’я на радощах вирішила придбати собі аж дві курточки – на зміну.
На жаль, потрібного розміру плаща, який мені сподобався, не виявилось. А той, що був, не затримував на собі погляд, але, як то кажуть, на будній день згодився б. Стартова ціна плаща була 70 гривень. Вагаючись між красою та знижкою (адже інший плащ, який мені подобався, коштував удвічі більше в іншій палатці), я нерішуче крутилась перед невеликим дзеркалом. “Беріть за 50”, — помітивши цю нерішучість, раптом сказав продавець. Правда, попередивши, що річ він назад не прийме і не обміняє. Оскільки плащ лежав гарно, але все-таки захоплення на моєму обличчі не відобразилось, я сказала “подумаю” і розстебнула верхній ґудзик. Далі відбувся такий діалог:
— А знаєте що? Беріть за сорок.
— Ну, не знаю. Треба порадитись.
— Давайте за 35.
— Не дуже він мені й подобається.
— Все, платіть тридцятку і забирайте.
— За скільки ж ви його взяли?
— А я вкрав. Ну то як?
— (Знімаючи). Подумаю.
— Що ж тут думати? Це ж як задурно. Не шкода зносити.
Після телефонної консультації з чоловіком, який порадив добре придивитись до цього швейного витвору, на якому “стопудово є величезна діра”, прямую до палатки ще раз. З двома знайомими.
— Я повернулась, — повідомляю продавцю, ще раз приміряючи плащ.
— Ніби нічого, — кажуть знайомі.
— Ну то за скільки віддасте?
— А це не той плащ, — раптом дивує мене продавець. Виявляється, це був його брат-близнюк, який висів поруч і за який просять вже 90 гривень.
— А за цей, що ви приміряли перед тим, — 50, — не зморгнувши оком, каже продавець. — Треба було раніше думати. Я вже на фабрику телефонував.
Помітивши наростаюче розчарування в очах і рішучий рух, аби зняти вже осоружний плащ, добрішає:
— Ну добре, сорок — остання ціна.
І тут одна з жінок, які теж були у палатці, зауважує:
—Та ж подивіться, який там рукав вицвілий!..
Придивившись, помічаю, що вицвів не тільки рукав. —Так, я й не приховую, що мої речі не бездоганні. Але й ціна приваблива. Вам навіть на “секонді” так не дадуть. А вийдете на сонце — він облізе остаточно і буде всюди однаковий, — втішає продавець.
Але ці аргументи вже не діють. Остаточно покінчивши з наміром отримати чудову річ задурно, іду в іншу палатку — там за пристойні гроші зі знижкою всього 5 гривень купую собі гарну спідницю…
Отже, перш ніж спокушатись на ціну, слід задати собі просте запитання: а чому ця річ коштує так дешево? Адже причиною може бути не лише закінчення сезону чи вихід з моди.
Лія Березень,
Радивилів.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору