Рівне:

Створення та просування сайтів

ІВАШКО ШУКАЄ СЕСТРУ КАТЕРИНУ

Суспільство 20-кві, 2006, 10:069 prov 1 381
Нещодавно довелося вислуховувати гіркувату сповідь 83-річного Тимофія Івашка із села Велике Вербче Сарненського району. Цей літній чоловік в архівному відділі Млинівської райдержадміністрації намагався відшукати бодай якусь зачіпку про долю зведеної сестри Катерини, котра у 1942 році разом з іншими односельцями поїхала на заробітки в Олику Волинської області, і відтоді від неї ні слуху ні духу. Завідуюча архівним відділом Галина Гулич усім серцем перейнялася прагненням літньої людини знайти на теренах нашого краю сліди своєї сестри і зателефонувала у редакцію газети.
Уже через півроку після появи у 1923 році на світ Божий доля позбиткувалася над Тимофієм Івашком, бо саме стільки часу купався в любистку материнства. Згодом мами не стало. Опечалений такою втратою батько не довго перебував у статусі вдівця, бо крім піврічного Тимофія на руках залишилися трирічна донечка Віра та одинадцятилітній Василь, котрий розумів, яка трагедія сталася у сім’ї, але перебував у дитячому дивосвіті і потребував материнського тепла. Відтак, Прокіп Івашко зійшовся із вдовицею Мариною з Бутейок, котра виховувала донечку Катрусю. Чоловік Марини загинув під час Першої світової війни, або, як каже Тимофій Івашко, у “царську війну”. До речі, польський уряд у 20-их роках минулого століття призначив його матері, тобто свекрусі Марини, “жалування”.
Отож, трійко діток Прокопа виростали у сімейному затишку разом із зведеною сестрою Катериною. Особливо прив’язався до неї наймолодший, а у родинному колі поділу на “своїх” і “чужих” не було. Може, якраз мачуха разом зі своєю донькою притупили чоловіковим дітям біль від втрати рідної неньки і бодай трішки зігріли їхні серця на крутозламах їхнього дитинства. У Прокопа з Мариною у 1926 році народився син, однак у вісімнадцятирічному віці, потрапивши у молох воєнного лихоліття, загинув у 1944 році.
У 1942 році Катерина разом зі своїми односельцями поїхала в Олику на заробітки. Там зустріла вдівця, дружину котрого вбили німці. Відбирали чужинці у неї коня, а вона ніяк не хотіла його віддавати. Отож, у цій ситуації заюшливий зайда не знайшов іншого виходу, як вистрілити у жінку. Відтак, вдівець без будь-якої дипломатії сказав, що йому потрібна і господиня, і дружина. Три дівчини-полісянки відмовилися, а ось Катерина погодилася. Якими аргументами керувалася під час перемовин із майбутнім чоловіком — невідомо. Може, він припав їй до душі, адже зачасти саме перші миті спілкування визначають філософію подальших стосунків. Може, не хотіла дівчина бути зайвим ротом у сім’ї і таким вчинком вирішила полегшити її долю... За словами односельців Катерини, той вдівець сказав, що забирає її у Пітушки.
Згодом дехто із великовербчанців навіть зупинявся у сім’ї Катерини на нічліг, а ось нікому із рідні так і не довелося побувати у неї. Хоча у 1943 році Тимофій бував на терені Млинівщини, приїздив сюди по пшеницю. Пригадує, що на мості через Ікву гітлерівці двічі обшукували його. Тоді до сестри завернути не вдалося, а згодом життя вибудовувало такі гострі кути, що й ворогові не побажав би...
Більше року тому пан Тимофій овдовів. П’ятнадцять років дружина Ярина хворіла, а останніх два взагалі була прикута до ліжка, тож довелося чоловікові непереливки. Але на все воля Божа — не стало дружини. Залишилося двоє дітей, семеро онуків, дванадцять правнуків — найголовніший Івашків капітал. Хоча поки що сам дає усьому раду, бо за багатолітню працю у колгоспі винагороджений хіба що жилавими руками із горбочками мозолів та скромною пенсією. Та не скаржиться чоловік на долю.
Втім, на схилі літ пан Тимофій пам’яттю повертається у літа дитинства, коли у небагатій, але затишній хатині два братики і дві сестрички виростали на радість родині. Уже згасла свічка життя брата Василя. Сестра Віра проживає у своєї дочки. Тож у надвечір’я долі, коли чи не всі життєві клопоти вважаються другорядними, багаторічний душевний вакуум Тимофій Івашко хоче заповнити зустріччю із сестрою Катериною. Втім, якщо її душа уже відійшла у позаземні горизонти, то чоловік хотів би вклонитися могилі, зустрітися з дітьми, внуками Катерини...
До речі, на Волині слідів перебування сестри Тимофію Івашку відшукати не вдалося...
Віталій ТАРАСЮК,
Сарни.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору