Рівне:

Створення та просування сайтів

Що шукають іноземці над Корчиком?

Особливий погляд 11-чер, 2009, 09:589 prov 1 332
Що шукають іноземці над Корчиком?


Закінчення. Початок читайте в №23 (228).
На Монакському хуторі саме зводили міжколгоспний санаторій „Корець”. По дорозі до новобудови стрів хуторянку Ніну Тимощук, яка обривала стручки на тичковій квасолі. Поцікавивсь, що то за одинокий похилений хрест при дорозі, без напису, але увінчаний рушником і хустиною. І почув:
— Це могила француза, розстріляного німцями.
І чекали в „Блокноті” свого часу кілька рядків, зроблених „на зарубку”. Повернувсь до них через чверть століття, коли дізнавсь, що може пролити на це питання світло колишній Корецький міський голова Віталій Качановський. До честі очільника первинної ветеранської організації села Новий Корець, швидко отримав відповідь на лист. Свого часу пан Віктор зустрічавсь із безпосереднім учасником тієї події, месьє Мішелем, який з дружиною через п’ять десятиліть знову побував на Поліссі, відвідав могилу однополчанина.
Підрозділ французів дислокувавсь у монастирському приміщенні над Корчиком. Одного дня його разом із німцями кинули на Шитню для знищення партизан. Бій був короткий, але страшний. Чимало фашистів у ньому полягло, та троє поранених партизанів було захоплено в полон. Німецький лейтенант наказав їх розстріляти. Француз Жозеф Сімон відмовився це робити. Тоді фашисти відібрали в нього зброю, поставили „неслухняного” рядового поруч із народними месниками. Вбитих фриців повезли в Новоград-Волинський.
Коли все вляглось, хуторяни поховали француза край дороги, а партизан вночі забрали посланці загону, що дислокувавсь у городницьких лісах за Случем.
Колишній викладач профтехколеджу Іван Ряпушка, юрист Павло Луцюк і Віктор Качановський допомогли подружжю зустрітись із корчанами, які пам’ятали подію на хуторі в далекому вже 1943-му. Гості просили не забувати тієї могили. Місцину прочистили, встановили новий хрест, за давнім християнським звичаєм увінчали його вишитим рушником і хустиною.
Наведу кілька рядків із листа пана Віктора: „Нині часи не ті, і люди нині не ті. Слід шукати примирення і думати разом про майбутнє землі заради підростаючого покоління та його кращого життя”.
Історія мала продовження. До Корця приїхали представники посольства Франції в Україні, очолювані військовим аташе, капітаном II рангу Алексі Віклером.
Дипломати побували на могилі співвітчизника, зустрілись із Віктором Качановським. У Франції живе син загиблого Бернар Сімон, який мріє перенести прах батька на рідну землю.
Нещодавно сенсор Алексі Віклер знов побував на Монакському хуторі, передав подарунки Олександру Поспішелю та Віталію Борисюку, які опікуються могилою, від Бернара Сімона. До речі, це поховання – єдине подібне в Україні. І приємно, що ось уже багато літ про нього не забувають, дбайливо доглядають.
Як правило, дисципліновані німці не залишали вбитих на полі бою. Випадок із французом – особливий. Він не виконав наказу офіцера. І той, для страху своїм і чужим солдатам, вчинив скорий і неправий суд, більше того, кинув тіло „неслухняного” на поталу. Як би там не було, а в полеглих не повинно бути забуття. Згадаємо постулат древньої Еллади: „Хоронити вбитих вояків у рідній стороні, бо непоховані там будуть вічно мучити душі своїх рідних і земляків”. У цьому плані корчани готові всіляко допомагати сину розстріляного французького рядового.
Василь ЯНОШІ,
Корець.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору