На Рівненщині вже трохи більше року діє система відомчого контролю за дотриманням прав і свобод громадян при спілкуванні з міліціонерами краю. З 30 квітня 2008 року це питання належить до компетенції помічника Міністра служби регіонального контролю Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС апарату Міністра МВС В’ячеслава Свірця. І тому невипадково саме за його участю у приміщенні УМВС було проведено прес-конференцію для представників обласних ЗМІ напередодні міжнародного Дня підтримки жертв катувань.
В’ячеслав Свірець розпочав свій “тет-а-тет” з представниками мас-медія з невеличкого екскурсу в історію цієї пам’ятної дати.
– 26 червня 1945 року понад 50 країн підписали статут ООН – унікальної міжнародної організації, створеної після Другої світової війни задля підтримки миру та безпеки в усьому світі, розвитку дружніх стосунків між країнами та покращення умов життя й стану справ у галузі прав людини, – зауважив Вячеслав Свірець. – Нагадаю, це була не перша спроба світової спільноти об’єднати зусилля для попередження збройних протистоянь, однак усі попередні не увінчалися успіхом. Згодом дата “26 червня” вдруге стала символічною. Адже одним з документів, які були прийняті ООН та ратифіковані Україною, була міжнародна Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. Саме в цей день 1987 року вона і набула чинності.
За словами помічника Міністра, свого часу було створено Європейський комітет у запобіганні катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Його працівники неодноразово відвідували Україну та інспектували ізолятори тимчасового тримання, військові спецустанови, психіатричні заклади. За кожним таким візитом складався звіт і Уряду України надсилалися обов’язкові для виконання рекомендації. Не можна сказати, що цими кількома візитами вирішилася проблема дотримання прав людини, але позитивну динаміку розвитку подій не помітити важко. Як би там не було, Уряд почав виділяти кошти на переобладнання, реконструкцію та будівництво нових ізоляторів тимчасового тримання.
– Що ж робиться нині з питань дотримання прав людини в Україні та системі МВС зокрема? – продовжив промовець. – Згідно із Законом України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”, громадськість має право контролювати діяльність міліції та Збройних Сил. Але, на жаль, сама процедура цього процесу і методи у Законі не були прописані. Можливо, саме тому МВС вирішило створити спеціалізоване Управління, яке б займалося моніторингом дотримання прав людини в діяльності ОВС. Одним з кроків до виконання цього Закону також став наказ Міністерства щодо створення громадських рад при всіх управліннях МВС та відповідних мобільних груп.
До розмови долучилася Лариса Гунько – член Громадської ради при УМВС та мобільної групи з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ, роботу якої координує Вячеслав Свірець.
– Стаття Конвенції, яка передбачає свободу від тортур та жорстокого поводження, невипадково, на мій погляд, іде за статтею, що гарантує право на життя, – зауважила пані Лариса. – Нині Україна намагається долучитися до розбудови справді громадянського суспільства, і тому захист прав людини має стати для всіх нас законом номер один. Стосовно ж тієї роботи, яка проводиться у Громадській раді при УМВС та Облдержаміністрації, то ми мали можливість відвідати не лише спецустанови системи МВС, а й Департаменту з питань виконання покарань у рамках виїздів мобільних груп. Звичайно, як для жінки, враження не найприємніші. Але слід сказати, що все-таки держава зробила багато, щоб для людини, навіть тієї, що скоїла злочин або у цьому підозрюється, були створені нормальні умови утримання. Після кожного такого візиту мобільна група надавала звіт до Громадської ради. Радує те, що серйозних порушень ми не зафіксували. Єдине, що більшість спецустанов будувалася давно, і самими лише косметичними ремонтами не вирішити проблему їх невідповідності вимогам міжнародних стандартів.
За словами В’ячеслава Свірця, багато хто вважає, що основним завданням мобільних груп є знайти якусь провину міліціонера і покарати його. Насправді ж це не так.
– Ми покликані відслідковувати загальну тенденцію і довести до Уряду і наших народних обранців, що в бюджет МВС потрібно закладати кошти на вирішення проблеми утримання ІТТ, тому що фізично начальник райвідділу чи інша відповідальна особа за власні кошти не може побудувати ізолятор, що відповідав би міжнародним стандартам, найважливішими з яких є утримання громадян в будівлях з доступом до денного світла, питною водою, елементарним забезпеченням засобами гігієни тощо. Деякі ж із наших ІТТ будувалися ще у 30-х роках минулого століття, до того ж, у напівпідвальних приміщеннях… Але ця проблема стосується не лише нашої держави. Вона характерна для всіх пострадянських країн, де ще досі відчуваються пережитки тоталітарного режиму, коли проблемі захисту прав затриманих та ув’язнених приділялася мінімальна увага, – зауважив помічник Міністра.
Загалом у Рівненській області функціонує дев’ять ізоляторів тимчасового тримання. У найкращому стані, на думку членів мобільної групи, перебувають ізолятори Дубенського та Рівненського міськ-відділів, а також Корецького райвідділу міліції. За минулий рік через ІТТ Рівненщини “пройшло” 3574 затриманих громадян, а станом на 1 червня уже побувало 1654 особи. На харчування кожного з них в ізоляторі тимчасового тримання на добу передбачено 11 гривень 4 копійки. Цими коштами правоохоронці забезпечені, а ось фінансування ремонтів ІТТ цьогоріч ще не проводилося. Натомість в області почав покращуватися стан справ із кімнатами для затриманих. Дві з 16-ти у міськрайорганах міліції були закриті через невідповідність вимогам ще у 2007 році, 12 – на початку поточного. Цьогоріч же для проведення реконструкції цих кімнат п’ятьом МРВ Управління МВС виділило 25 тисяч гривень. Наразі у Володимирецькому, Демидівському та Сарненському райвідділах вказані приміщення відремонтували і уже ввели в дію, на черзі – Рівненський РВ. До речі, органи влади та місцевого самоврядування також не стоять осторонь цієї проблеми. Приміром, на Березнівщині з районного бюджету не пошкодували 20 тисяч гривень на ремонт кімнати для затриманих у місцевому райвідділі. Вирішується питання про виділення 650 тисяч гривень з аналогічним призначенням і з обласної “скарбниці”.
Насамкінець В’ячеслав Свірець розповів медійникам про скарги на дії працівників міліції, з якими за час перебування на посаді до нього зверталися громадяни:
– Нерідко люди, не знаючи процесуальних норм, вважають, що справи, порушені, приміром, за фактами ДТП, повинні розслідуватися швидше. Але для того, щоб встановити у них істину, потрібно провести мінімум п’ять-сім експертиз. Прискорити цей процес важко – у правоохоронній системі, на жаль, бракує можливостей та засобів. Поряд зі скаргами на затягування розгляду справ є обвинувачення на адресу правоохоронців й із приводу того, що вони неналежним чином реагують на заяви про вчинення злочинів… Жодне таке звернення не залишаю без уваги. Я не можу перебирати на себе функції внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу чи прокуратури, але у моїй компетенції – ініціювати проведення останніми відповідних перевірок, брати у них участь і контролювати, щоб на всі поставлені запитання щодо неправомірних дій співробітників ОВС громадяни отримали відповіді.
Марина НОНКА,
ВЗГ УМВС
