Сервіс по-золотолинськи

Більшість уявлень і явищ нашого життя має свою протилежність, свій, так би мовити, антипод. А чи є вони, скажімо, серед продавців?
Донедавна я вагався з відповіддю на це запитання. Але тепер твердо відповідаю: так, є. Антипод справжнього продавця — власник горілчано-продуктового магазину в селі Золотолин Костопільського району. І ось чому. Кажуть, покупець завжди правий. З цим категорично не згідний місцевий підприємець, який боляче реагує, якщо людина зробить покупку не в нього, а в іншому магазині, що знаходиться поруч. Тоді покупець може почути декілька уїдливих реплік на свою адресу. Та це ще півбіди для відвідувача. Якщо продавцю не сподобається зовнішність чи вираз обличчя покупця, або сказане ним справедливе слово про роботу торговельного закладу, чоловік без вагань може огріти бідолаху шваброю. Так було і зі мною, коли поза очі висловив думку, що негоже торгувати “зігрівальними напоями” у далеко не робочий вечірній час.
То чи можна в світлі наведених фактів назвати працівника прилавка в Золотолині справжнім продавцем? Безперечно, ні. Адже це – зразок антипродавця, який, до того ж, працює в адміністративному приміщенні місцевої сільради.
Василь АВДИМИРЕЦЬ,
Костопіль.