Будні дільничого інспектора

У віданні дільничого інспектора міліції Костопільського райвідділу внутрішніх справ Олександра Баранніка дві сільські ради – Яполотська і Золотолинська — із сімома населеними пунктами, в яких проживає майже чотири тисячі осіб. Люди поспішають до нього зі своїми клопотами і проблемами через сімейні негаразди, крадіжки, якісь особисті образи. Щодня доводиться розплутувати клубки проблем, виводити на чисту воду тих, хто конфліктує із законом або просто є чужим серед своїх. Втім, так воно було завжди: станеться біда, перша думка — про міліцію. Особливо тепер, коли наше суспільство через безробіття, падіння моралі й етики добряче лихоманить.
Часто у селі Яполоть приїжджі звертаються до перехожих: „Не підкажете, де тут приймає дільничий міліціонер Бараннік?”
– Он там, неподалік білого кольору будинок „шерифа”. Там знайдете нашого Леонідовича, якщо він на місці. Роботи в нього вистачає.
Такі діалоги — не дивина, хоча в районі вдень і вночі несуть міліцейську службу 19 дільничих інспекторів і три їхні помічники. Коли зайшла мова про Олександра Баранніка, начальник дільничих інспекторів райвідділу внутрішніх справ, майор Ігор Стешин задоволено охарактеризував:
– Добросовісний працівник, професійно виконує свої обов’язки...
А розпочинав свою нелегку роботу дільничий з наведення громадського порядку в Яполоті. Місцеві жінки почали скаржитись, мовляв, чоловіки занадто прикладаються до горілки.
– А що тут такого? Спиртне – товар легалізований, – почули у відповідь.
– Якби ж то, пане дільничий, вони у магазині купували оту гидоту, – не відступали прохачки, — а то ж ходять на „самогонні точки”.
– Не хвилюйтесь, – заспокоїв Бараннік, – не ятритимуть вашу душу ці „точки”.
Сказано – зроблено. Згодом одних самогонників було попереджено, інших – оштрафовано. Як то кажуть, все зроблено шляхом індивідуального підходу. Тепер про ці „точки” в селі забули. І, як не дивно, ніхто не ображається на дільничого. Навпаки. Перехожий, який назвався Григорієм висловився так:
– У нас Леонідович — чоловік хороший. Уміє переконати людину не робити того, що заважає нормально жити. Якщо це не допомагає, тоді правопорушник відчує силу закону.
Тож не видалась дивною велика роль, яку приділяє дільничий профілактичній роботі. Як він сам висловився, хворобу краще попередити, аніж лікувати. Як представник органів внутрішніх справ, пан Олександр повсякчас підтримує престиж та авторитет міліції на селі. А це ой як нелегко дається! Старенька службова машина вже відслужила своє. Тому доводиться їздити від села до села власним авто. За два роки вже понад 50 тисяч кілометрів „намотав”. Та не ремствує на це, бо добре знає, що його всюди чекають.
Іноді телефонний дзвінок може підняти з ліжка пізньої пори. Так було цьогорічної зими, коли увечері із Золотолинської сільради повідомили, що в селі Комарівка психічно хвора людина із сокирою в руках ходить подвір’ями односельців. Довелося негайно їхати. Із громадським помічником Анатолієм Богданом довго місили ногами сніг. Аж через три години знайшли зловмисника, який зачаївся у власному будинку.
Взагалі, як висловився сам дільничий, в особі громадського помічника він має хорошу підмогу. Як не згадати нічне пограбування магазину приватного підприємця у Золотолині: віконна шибка вийнята, а в середині приміщення хтось добре похазяйнував. Богдан першим вирахував, чиїх рук це робота. Сам бачив, як злодій вдень крутився біля магазину, щось обмірковував. Саме це й допомогло дільничому затримати крадія.
Отакі, на перший погляд, прості трудові будні капітана міліції Баранніка, якому „спокій лише сниться”. А зважаючи на його стиль роботи, тісну співпрацю з громадськими формуваннями, взаємодію із громадою, віриться: нерозкритих справ не буде.
Василь АВДИМИРЕЦЬ, Костопільський район.