Рівне:

Створення та просування сайтів

Щоб воскресити весільний обряд

Особливий погляд 03-травня, 2007, 19:109 prov 1 940
Цікава історія виходу в світ цього унікального видання. Жила в селі Липа Дубенського повіту багатодітна родина богобоязного Архипа Дмитрика. Тут співали всі, та найкраще дочка Марія, котра володіла абсолютним слухом, мала гарний голос, брала участь у хорі, керівником якого був відомий у 20 роках минулого століття на нашому терені громадський діяч, посол польського сейму від української спільноти краю Сергій Козицький. У рідному селі дівчина вивчила напам’ять чимало українських народних пісень, зокрема весільних. Одружилася з Михайлом Островським — майбутнім археологом, засновником Дубенського історико-краєзнавчого музею. Спочатку сім’я мешкала в повітовому центрі , а потім перебралася у сусідній Кременець. Отам і записано з голосу талановитої жіночки перлини усної народної творчості.

Один примірник рукопису пана Турика дістав інститут мови, фольклору та етнографії Академії наук України, другий подарував співачці-співавторці. Цей примірник перейшов у спадок дочці Островських, дружині впорядника. Наскільки відомо, в столиці праця загубилась десь у чиновницьких шухлядах. Треба дякувати долі, що знайшлась небайдужа людина і завдяки спонсорській допомозі дирекції Миргощанського аграрного коледжу пустила унікальну працю між люди.

Чим цікавий збірник? Окрім самих пісень, допитливий читач знайде чимало цікавого про весільний обряд. Як відомо, започаткований він ще в дохристиянську епоху, розвивався упрдовж багатьох століть, передавався із покоління в покоління. Велике родинне свято спроваджувалось веселими і жартівливими піснями, дотепним гумором, музикою, танцями. Хоч частина дійства і створювала ліричну, дещо тужну атмосферу через прощання молодої з дівоцтвом, рідним домом, її боязнь щодо життя в чужій родині при свекрусі.

А включає в себе весілля сватання, заручини, випікання короваю, розплітання коси, вдягання молодої до шлюбу, приїзд молодого, від’їзд пари до церкви на вінчання, гостини, перезву, «комору». Згадаємо і весільні букетики від дружок, традиційних «запорожців», скажемо і про обхід батькам молодої «поїзда» перед відправленням до шлюбу (цей елемент був характерний для нашого регіону), коли мати кропила учасників «поїзда» свяченою водою, а глава сім’ї обсипав зерном.

Кожна складова весільного дійства супроводжувалась піснями. У збірці їх класифіковано в 23 групи: від тих, що виконуються при заручинах, до тих, що співають, від’їджаючи перезвани. Тут ви знайдете твори про молоду, яка сидить на посазі (кожусі), про бояр, котрі йдуть до молодої, про переживання майбутньої дружини, коли сідають за стіл при перезві, навіть про випивки та закуски. До речі, частина пісень жартівливого характеру: і як весільні гості підманули попа, і про бабу, яка не хоче «перепити» добро молодим, і про скупих сватів, у яких «хліб без борщу, а каша без солі». Добру справу зробили сусіди-крем’янчани, благословивши в світ своєрідний посібник-енциклопедію, що воскрешає нашу пам’ять, нашу минувшину. Визнаймо відверто, що сучасні весілля дуже далекі від описаного в збірнику обряду. А що співають нині за весільним столом? Буває, окрім «Палала сосна, палала» (та й ту підпиті гості рідко «доведуть» до кінця), нічого більше не почуєте. Тому з «Весілля на Дубенщині» потрібно черпати розумні скарби тисячолітньої давності, що вчать доброти, високої народної моралі. Бо тут подано таке розмаїте багатство пісенного жанру! Оті 86 сторінок із творами, наспіваними талановитою землячкою майже півстоліття тому, не втратили і не втратять своєї ваги, бо вони безцінні.

Василь ЯНОШІ

Дубно
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору