Навесні минулого року у Кримінальний кодекс України додали статтю про заперечення або виправдовування російської агресії та глорифікацію її учасників. Кого і як за це судять, читайте в матеріалі DW.Немолодий чоловік у потертій шкіряній куртці заходить до зали Шевченківського районного суду Києва. Суддя Оксана Голуб запитує його анкетні дані. "Ніде не проживаю. Немає де", - відповідає чоловік на ім'я Валерій на питання про його місце проживання.
"На вулиці проживаєте?" - дивується суддя.
"Звісно. Інколи на вокзалі. Недавно мені дали кімнату, я там на підлозі сплю", - каже Валерій.
Він скаржиться, що його будинок було зруйновано під час обстрілу Чугуєва на Харківщині. Та в суді він перебуває як обвинувачений. Йому інкримінують заперечення або виправдовування російської агресії та глорифікацію її учасників (за частинами 2 та 3 статті 436-2 Кримінального кодексу України). Суддя без поспіху записує анкетні дані Валерія і відкладає засідання на наступний місяць - через неявку прокурора.
"Я в політиці не розбираюсь"
"Я - науковець. Я є президентом міжнародного інноваційного фонду", - представляється Валерій, виходячи із зали суду. Чоловік, за його словами, виріс у дитячому будинку в Харкові. Як стверджує у розмові з DW, він відбув військову службу в Молдові і воював у Чечні. Інші життєві віхи перелічує тезово: навчався в Харківському архітектурному та Московському державному університетах, працював у лабораторії на Уралі. У 2000-х повернувся в Україну, жив у Харкові та Чугуєві, де придбав будинок.Згодом Валерій, за його словами, переїхав до Києва і разом з колегами заснував благодійну організацію "Міжнародний інноваційний фонд Світло надії-енергії". До повномасштабного вторгнення РФ в Україну чоловік їздив на наукові конференції до Росії. Та з 24 лютого 2022 року, як стверджує Валерій, він обірвав зв'язки з росіянами - "поки політики не розберуться". Благодійну організацію фінансували самі учасники, запевняє чоловік. За його словами, він жив у орендованому офісі, займався "дослідженнями в галузі енергетики" та допомагав постраждалим від війни.
Представники Служби безпеки України затримали Валерія у березні в центрі Києві. "Ми вас підозрюємо в тому, що ваш фонд і ви особисто займаєтеся розповсюдженням літератури, яка суперечить законодавству України…", - намагається згадати слова спецслужбовців чоловік. Так він дізнався про нову статтю Кримінального кодексу - про заперечення або виправдовування російської агресії та глорифікацію її учасників.
Провадження щодо Валерія СБУ відкрила ще в серпні минулого року. Причиною стали дописи на сторінці його фонду у Facebook. За версією обвинувачення, чоловік неодноразово поширював дописи, зміст яких слідство не розкриває. Проте, відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, у цих дописах "міститься виправдовування і визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом виправдовування тимчасової окупації частини її території та глорифікації осіб, які здійснюють цю збройну агресію".
Валерій пояснює: в одному із дописів, який було поширено на сторінці фонду, містилася заява президента Росії Володимира Путіна, зміст якої він не може згадати. А в інших - дописи проросійських пропагандистів Юрія Подоляка і Тетяни Монтян, яких Валерій називає друзями свого фонду. "Ми не знали, що це підпадає під статтю, - знизує плечима чоловік. - Якщо вже за таке карають…"
У березні, коли СБУ затримала Валерія, суд обрав йому запобіжний захід - особисте зобов'язання. А вже за місяць слідство завершило розслідування і передало справу до суду. Чоловік вважає себе невинуватим. Він наголошує на тому, що сторінка належить фонду, а поширенням дописів займався інший представник організації. "Я в політиці не розбираюсь, - переконує Валерій. - Ми ніколи не були проти України".
"Під впливом пропаганди"
У березні минулого року, після початку повномасштабної війни, український Кримінальний кодекс доповнили низкою статей. Серед них - про заперечення або виправдовування російської агресії та глорифікацію її учасників. Максимальне покарання - вісім років позбавлення волі.Через місяць Бориспільський міськрайонний суд Київської області виніс перший вирок по цій статті і призначив обвинуваченому три роки умовно. Слідство дійшло висновку, що чоловік на ім'я Владислав, "ймовірно, під впливом російських та проросійських ЗМІ", сформував свої погляди і поширював антиукраїнські дописи у месенджері Telegram. Крім того, він створив там власну групу під назвою "Фейки, злочини ЗСУ і нацбатів" та брав участь в обговореннях групи свого друга під назвою "Військові новини України".
Відтоді по всій Україні щодня розглядають справи по цій статті. У державному судовому реєстрі - понад пів тисячі вироків. Зазвичай обвинувачені визнають провину, укладають угоди зі слідством і отримують умовні покарання.
"Поширення шляхом вподобання"
Найбільше справ стосуються "поширення шляхом вподобання" - тобто позначок "клас" під проросійськими дописами в "Одноклассниках" - російській соцмережі, заблокованій в Україні з 2017 року. У деяких вироках наведено тексти дописів. Їхні автори називають російську агресію "спеціальною військовою операцією" та "звільненням від українських нацистів", дякують президентові Росії Володимиру Путіну та російським військовим і стверджують, що українська армія вчиняє воєнні злочини на власній території. У матеріалах справ містяться висновки експертів - філологів та лінгвістів, які аналізують ці дописи.Слідство називає позначку "клас" поширенням, адже в "Одноклассниках" вподобані дописи відображаються у стрічці новин. СБУ вважає, що обвинувачені знали про це - адже користувались соцмережею не перший рік. Аби довести, що їхні дописи хтось бачив, слідство вказує кількість друзів і підписників у цих сторінок. Наприклад, допис жительки Одеської області Ольги про окупацію Лисичанська зі словами "Ми повернулися до себе додому" могли побачити майже 800 людей.
Також судять за "схиляння до проросійської позиції" - коли користувачі соцмереж пересилають проросійські дописи своїм друзям. "Громадянка, достовірно знаючи, що її співрозмовники не поділяють її антиукраїнських думок та тверджень, запевняла, що збройна агресія Російської Федерації цілком правомірна, та висловлювала негативне ставлення до країни, де вона проживає, прославляючи РФ, виправдовувала злочини, вчиненні російськими військовими на території України", - йдеться у вироку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, який також призначив місцевій жительці Тетяні умовне покарання.
"Творча, емоційна людина"
"На тлі всіх статей, пов'язаних із війною, цей злочин не має руйнівних наслідків. Він менш тяжкий. Відповідно, і покарання менш суворе, - коментує DW Сергій Крутько, який неодноразово захищав обвинувачених по цій статті як адвокат із центру безоплатної правової допомоги. - Я не можу сказати, що це маргінальні люди. Вони просто надивилися і начиталися російської пропаганди. Вони не сприймали інформацію критично".Крутько згадує, як одного з його підзахисних везли до суду в Харкові. Із вікна машини обвинувачений спостерігав Північну Салтівку - район міста, який найбільше постраждав від російських обстрілів. У суді чоловік сказав, що завдяки цьому усвідомив наслідки російської агресії. "Можливо, це творча, емоційна людина, - розмірковує адвокат. - Або людина, яка не може критично аналізувати ситуацію".
Проте в судовому реєстрі зустрічаються й вироки з реальним покаранням по статті про заперечення або виправдовування російської агресії та глорифікацію її учасників. Дзержинський райсуд Харкова засудив до трьох років позбавлення волі чоловіка на ім'я Андрій, який поширював проросійські дописи у власному каналі в Telegram та своїй сторінці у Facebook. Відповідно до психолого-лінгвістичної експертизи, у цих дописах серед іншого були "повідомлення про те, що українці мають бути знищені, оскільки такої нації не існує, вона вигадана, як і держава Україна". У суді Андрій повністю визнав провину, водночас сказав, що не підтримує російську агресію. Він не погодився із вироком та вже подав апеляційну скаргу.
Щоб виявити подібні злочини, слідчі СБУ моніторять не лише соцмережі, а й ЗМІ. Наприклад, вирок Зарічного райсуду Сум стосується коментаря жительки міста Галини місцевому телеканалу. Відповідаючи на запитання кореспондента "Хто агресор?", жінка заявила: "Україна". Коли кореспондент перепитав, чи Україна сама на себе напала, Галина відповіла ствердно. На думку слідства, це "цілком підтверджує її антиукраїнську позицію і свідчить про виправдовування нею, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році". Як і в більшості подібних справ, жінка уклала угоду зі слідством та отримала один рік умовно.
"Випадково став громадянином України"
Слідство також відкриває подібні справи за скаргами громадян. Так, жителя Житомирської області Михайла судили за його висловлювання у суперечці із колегами-охоронцями під час чергування. Чоловік заперечував злочини російської армії в окупованій Бучі на Київщині. За це Михайло отримав півтора роки умовно.Украй рідко обвинувачені по цій статті заперечують свою провину. Виключенням є житель Львова на ім'я Євген. За версією слідства, у телефонних розмовах із сусідом він називав російську агресію "демілітаризацією" та "денацифікацією", а злочини російської армії в Бучі - фейком, захоплювався радянським КДБ та закликав росіян бомбардувати польський Жешув. Сусід, із яким говорив Євген, є його давнім другом, із яким вони мали політичні суперечки ще з 2014 року та який після повномасштабного вторгнення долучився до тероборони. Він записав розмови з Євгеном і засвідчив їх у суді.
Своєю чергою Євген не визнав провину в запереченні або виправдовуванні російської агресії та глорифікації її учасників. Як зазначається у вироку, він сказав, що "України не існує та ніколи не існувало", він "випадково" став її громадянином, оскільки його "країна розвалилась". Чоловік додав, що, на його думку, "Росію на повномасштабну війну проти України спровокували, а Захід воює українцями за свої ж інтереси, які спрямовані проти Росії".
Зрештою суд призначив йому реальне, але мінімальне покарання - пів року арешту, адже ці фрази Євген казав у приватній розмові. "Призначення тяжчого виду покарання сприймалося б як жорстоке поводження та грубо непропорційне діянню покарання", - дійшов висновку суд.
Ганна Соколова,
DW.
