«Мандрівний» майдан

Оптимізм і віру в перемогу над явищами природними (і не тільки) своїм співом намагався вселити в рівнян і Сергій Фоменко, фронт-мен гурту «Мандри»: «Пізно чи рано, душу зігріє любов». Хочеться сподіватися, що Фома щиро декларував любов як універсальне почуття, що має велику силу. Адже, на його думку, у свідомості кожної людини, народу чи суспільства існує або зневір’я, або віра. А любов – це віра. Це таке глобальне почуття, яке має всіх нас об’єднувати, підтримувати, давати нам силу рухатися вперед, і воно таки має перемогти. Закличні мотиви в репертуарі київських «мандрівників» не втратили своєї гостроти й резонансу до сьогодні, хоча, як зізнався Фома, коментуючи пісню «Не спи, моя рідна земля», два роки тому він сподівався, що згодом ця пісня вже не буде такою актуальною, як на майдані в 2004-му.

Що ж, поки що «мандрівникам» доводиться лише остерігатися й застерігати співвітчизників від злої сили: «Не ходи, Орись, на гору, а чекай на принця...». Адже там «шугає така нечисть, що гріх і дивиться», – як заспівав напівмістично-напівполітично відомий гурт з Києва, не приховуючи змісту цієї пісні, адже яскрава метафора – це поширений не тільки в давньому, а і в новітньому пісенному фольклорі спосіб висловити своє ставлення до тих, хто нині править балом «на горі». І хоч не в багатьох учасників ця запальна мелодія викликала адекватну реакцію (дехто намагався танцювати на морозі, щоб зігрітися), та переважна більшість заморожено-заворожених спостерігала за виконавцями задуманого сюжету, вперто чекаючи на появу «принця», тобто ініціатора шоу – лідера громадського об’єднання «Народна самооборона» Юрія Луценка. А він несподівано для багатьох, як і тоді, на початку 90-х, на сцену «вийшов із народу», щоб поділитися з натовпом ностальгією за рідним містом, де минуло його дитинство.

А як же оптимістичні прогнози нашого завзятого земляка, який ще не так давно публічно запевняв своїх опонентів: «весна неодмінно настане і бруньки порозпускаються»? Чи варто вірити, що голос політичного метеоролога, всупереч популярній пісні гурту «Плач Єремії», «зуміє подолати цю печаль»? Невже й справді після затяжної зими знову прийде осінь, і «ми усі розбіжимося по зрусифікованих містах»? Що ж, рівнянам поки що не залишається нічого, окрім як чекати весни, незважаючи на будь-які прогнози професійних і непрофесійних синоптиків, і час від часу поглядати «на гору», сподіваючись, звичайно ж, на потепління.


Тамара Пацьола, Рівне.