05 березня 2012 року у пустелі Сахара вчені – археологи знайшли рештки людей-гігантів, скелети допотопних риб та тварин. Здається, що знахідка сенсаційна, однак це не вперше таке відкриття, адже вчені у різних куточках Землі час від часу знаходили скелети людей-гігантів.
Більшість ЗМІ повідомили, про нову знахідку археологів – гігантських останків людини. За існуючими даними, вони досягали у висоту 8 метрів, довжина тільки одних стоп була 120 сантиметрів. Також аналогічні знахідки були розкопані в Еквадорі, Японії, Китаї, США.
Більшість ЗМІ повідомили, про нову знахідку археологів – гігантських останків людини. За існуючими даними, вони досягали у висоту 8 метрів, довжина тільки одних стоп була 120 сантиметрів. Також аналогічні знахідки були розкопані в Еквадорі, Японії, Китаї, США.
У дитинстві люди часто чують казки про королівства карликів і велетнів, які переказувалися з покоління в покоління, а згодом були записані. Але чи це тільки казки і не більше? Сьогодні багато наукових досліджень, а також записи, що залишилися в різних місцях світу, уже поступово знімають пов'язану з існуванням гігантів вуаль невідомості.Адже, якщо раніше науковці боялися розголосу і поширення правди про великанів, то тепер науковці диву-дивуються, як можна було століттями вводити в оману людей Дарвінстською теорією.
Зрозуміло, що і нині разом із прихильниками, є і супротивники цієї теорії. Супротивники переконані, що поки ніхто точно не бачив справжніх доказів, здатних підтвердити існування у минулому людей-велетнів, і вважають, що теорія про гігантів є міфом, а доказам, що надаються, не можна вірити. Супротивники біблійної історії про велетнів перекинулись від дарвіністської до вигаданої про прибульців з інших світів, яких, до речі, ніхто ніколи не бачив, а скелети велетнів, які час від часу знаходять археологи і не тільки є вагомим доказом Біблійної історії. Та найголовніше чого бояться солідарні вчені з даної проблеми, що будуть визнані хибними сотні тисяч дисертацій та тверджень, наукових ступеней та звань, які отримані плекаючи дарвіністську піраміду…
Існує безліч історичних хронік XIX століття, в яких часто повідомляють про знахідки, в різних куточках земної кулі, останків людей аномально високого зросту. Офіційна наука, з цього приводу, або мовчить, або люто спростовує.
Як відомо, світова наука зафіксувала кілька правдивих фактів про те, що останки стародавніх велетнів просто знищувалися. До прикладу, в минулому столітті були повністю знищені останки велетнів у Смітсонівському інституті.Експерти відзначають, що подібним чином прихильники традиційної теорії еволюції людства захищають свої основні догми, адже реальні факти йдуть врозріз з офіційною наукою.
Варто відзначити, ці, можливо, неправдиві звіти не повинні відволікати від фактичного відкриття гігантських останків, знайдених в еквадорських і перуанських лісах. Ці знахідки підтверджують стародавні легенди про міфічну расу гігантів.
Аргументи прихильників: скелети велетнів і походження колосальних спорудТе, що до цього часу неможливо пояснити звідки взялися деякі неймовірно величезні споруди, є одним з аргументів на користь теорії. Якийсь храм захоплює археологів настільки, що вони нездатні зі своєї точки зору що-небудь сказати. Він розташований у місті Баальбек приблизно за 200 км від столиці Лівану Бейрута. У фундаменті храму археологи виявили гігантські кам'яні плити розміром 21-5-4 м, і вагою до тисячі тонн. Більш того, плити підігнані одна до одної настільки щільно, що між ними практично неможливо вставити навіть голку. У деяких археологів виникає питання: хто, окрім велетнів, міг поставити ці кам'яні конструкції?
Виходячи з такої точки зору, гігантами були побудовані й такі відомі споруди, як, наприклад, єгипетські й мексиканські піраміди, мегаліти Англії, а також величезні статуї на острові Пасхи.
Учені також вважають вірогідним, що розкидані по незайманих лісах Коста-Ріки (Центральна Америка) великі кам'яні кулі були іграшками велетнів. Вага деяких із цих каменів досягає 16 тонн, а діаметр дорівнює 2,5 метра.
Окрім вищевикладеного, археологи вважають, що на користь теорії свідчать залишені в різних місцях світу записи, а також існування гігантських скелетів.
Староєврейський історик Йосип Флавій свого часу описував велетнів як таких, що мають «колосальне тіло, їхні обличчя викликають у людей подив, а голоси викликають страх». Старогрецький письменник Павсаній, що жив у II столітті, теж стверджував, що в Сирії був виявлений скелет велетня близько 5 із лишком метрів на зріст, що чудово зберігся.
В арабів також є аналогічні записи. Арабський мандрівник Ібн Фадлан, який жив 1000 років тому, одного разу бачив скелет близько 6 метрів на зріст. За його словами, скелет йому показали піддані правителя Хазарського каганату. Двоє росіян, класик Тургенєв і Короленко, свого часу в музеї швейцарського міста Люцерн також бачили скелет такого зросту. Кістки у 1577 р. були знайдені в печері лікарем Феліксом Платером.
У російському літописі розповідається, що в 1380 р. у Куликовській битві на стороні монголо-татар бився чотириметровий велетень, проте російські богатирі, очолювані Ослябей, перемогли його. Також там описується, що він голосно кричав та свистав. Пізніше про нього писали не лише в хроніках, а й в казках, билинах, як про солов'я-розбійника, так само і про Кирила - Кожум'яку, який жив на березі Дніпра.Усі реальні факти та описи і здогадки про походження даного явища не можна описати, однак Біблія, яка найперша описала про Нефілімів (падших ангелів) ще задовго до різних дискусій подає просто і найреальніше появу велетнів на Землі так просто, як корова пасеться на паші і дає поживне молоко…
Буття 6:4 "А в ті дні на землі були велетні — після того, як входили Божі сини до людських дочок й народжували їм: це були велетні — люди, відомі од віку." З івриту — «ті, хто змушують інших падати», від івр. — «падати», «руйнувати», «скидати», «розбещувати»
Нефілімами були жорстокі велетні, які володіли надлюдською силою. Вони були дітьми матеріалізованих ангелів, котрі сходили до жінок за днів Ноя.
У Біблії сказано, що «сини правдивого Бога почали звертати увагу на те, що людські дочки вродливі» (Буття 6:2). Ті сини Бога були духовними створіннями, які збунтувалися проти Бога, коли «покинули своє місце проживання» у небі, матеріалізувалися і почали брати «собі за дружин, кого хотіли» (Юди 6; Буття 6:2).Від таких неприродних стосунків народжувалися гібридні, незвичайні діти (Буття 6:4). Нефіліми були агресивними велетнями-тиранами, які наповнили землю насиллям (Буття 6:13). Біблія каже, що вони «були силачами і мали славу серед людей давнини» (Буття 6:4). Згодом люди почали наслідувати їхню жорстокість (Буття 6:5; Числа 13:33) b.
Усесвітній потоп знищив тодішній жорстокий світ. Разом з усіма злими людьми загинули також нефіліми. Врятувалися тільки Ной і його рідні, адже вони знайшли прихильність в очах Бога (Буття 6:9; 7:12, 13, 23; 2 Петра 2:5).
Нефіліми жили в часи до потопу. Ці істоти є занепалими ангелами, які одного разу спокусилися красою земних жінок і увійшли з ними в cтaтeвi стосунки. У книзі Буття чимало загадкових місць, та одне з них, на початку шостої глави, викликає особливо багато питань… Текст каже: «Як почали ж люди намножуватись на землі, народилися в них дочки, побачили сини Божі людських дочок, що вродливі вони, та й брали їх собі за жінок, хто котру вподобав. І промовив Господь: не перебуватиме Дух Мій у людині назавжди, бо вона також є плоть; нехай віку її буде 120 років. За тих днів на землі були велетні, особливо відтоді, як стали приходити Божі сини до людських дочок, і вони їм народжували: то були сильні, славні від віку люди». Отож, велетні (грішні гіганти) були результатом зв’язку між синами Божими та дочками людськими, як згадується в книзі Буття 6:1–4. І донині точиться чимало суперечок щодо визначення особистості «синів Божих», однак докази допотопних велетнів, яких донедавна вважали легендами різних народів існують.
Демони є злими, зіпсутими істотами, тому нічого дивного в їхніх вчинках немає. Вважається, що демони намагалися зіпсувати лінію людського роду для запобігання приходу Месії – Ісуса Христа для вибавлення людства, а натомість хотіли, щоб завжди панувати на Землі злом. Бог пообіцяв, що Месія прийде від поріддя Єви (Буття 3:15) та розтопче голову змія – сатани.
Сьогодні багато вчених, а особливо археологів погоджуються з тим, що згідно з єврейськими та іншими переданнями (книга Єноха та інші небіблійні писання), вони були расою гігантів і супергероїв, що чинили багато зла. Також припускають, що їх величезні розміри й сила, виникли від змішання демонічної «ДНК» з людськими генами. Все, що Біблія конкретно говорить про них, це те, що вони були «велетні – люди, відомі од віку» (Буття 6:4). Велетні не були прибульцями, як дехто із окозамилювачів хоче це внести, як нову течію єресі в науку. Вони були реальними, фізичними істотами, які виникли через зв’язок між синами Божими та людськими дочками (Буття 6:1–4) і аналіз їх рештків науковими методами доводить їх допотопний вік. А прихильники атеїстичної теорії, щоб заплутати сліди вдаються навіть до того, що втлумачити в голову людей, що це були прибульці.
Що трапилося з ними? Велетні були однією з головних причин великого Потопу за часів Ноя. Відразу після згадки про велетнів, Боже Слово говорить нам: «Побачив Господь Бог, що зло людей розмножилося на землі, що кожний у своєму серці весь час пильно роздумує про зло, і стало тяжко Богові, Який створив людину на землі, і замислився Він. І Бог промовив: Зітру людину, яку Я створив, з поверхні землі – від людини до худоби, від плазунів до небесних птахів, – бо розкаявся Я, що створив їх» (Буття 6:5-7). Тому Бог наслав на всю землю потоп, знищивши всіх (включаючи велетнів), окрім Ноя, його сім’ї та тварин (Буття 6:11–22).
Чи існували велетні після потопу? Коли ізраїльтяни відправили розвідників до Ханаанської землі, ті повідомили Мойсею: «Там ми бачили велетнів! А ми були перед ними, наче сарана. І такими були ми перед ними» (Числа 13:33). Тим не менше, цей текст не говорить, що велетні були там насправді, а лише те, що розвідники вірили, що бачили велетнів. Більш ймовірно, що там вони побачили дуже великих людей, помилково прийнявши їх за велетнів, про яких чули зі Святого Письма. Як би не було, ці «гіганти» були знищені ізраїльтянами під час їхнього вторгнення до Ханаану (Ісуса Навина 11:21–22) та пізніше в історії (Повторення Закону 3:11; 1 Самуїла 17). Однак, не можна сказати, що це була суто перемога силою воїнів Ізраїлю, адже Біблія каже, що Бог пообіцяв їм воювати за них: “Так каже Господь, Бог Ізраїля: Я вивів вас з Єгипту, визволив вас із дому рабства. Я вирятував вас із рук єгиптян і з рук усіх ваших гнобителів, і, попроганявши їх перед вами, дав вам їхню землю"...
Сьогодні багато вчених, а особливо археологів погоджуються з тим, що згідно з єврейськими та іншими переданнями (книга Єноха та інші небіблійні писання), вони були расою гігантів і супергероїв, що чинили багато зла. Також припускають, що їх величезні розміри й сила, виникли від змішання демонічної «ДНК» з людськими генами. Все, що Біблія конкретно говорить про них, це те, що вони були «велетні – люди, відомі од віку» (Буття 6:4). Велетні не були прибульцями, як дехто із окозамилювачів хоче це внести, як нову течію єресі в науку. Вони були реальними, фізичними істотами, які виникли через зв’язок між синами Божими та людськими дочками (Буття 6:1–4) і аналіз їх рештків науковими методами доводить їх допотопний вік. А прихильники атеїстичної теорії, щоб заплутати сліди вдаються навіть до того, що втлумачити в голову людей, що це були прибульці.
Що трапилося з ними? Велетні були однією з головних причин великого Потопу за часів Ноя. Відразу після згадки про велетнів, Боже Слово говорить нам: «Побачив Господь Бог, що зло людей розмножилося на землі, що кожний у своєму серці весь час пильно роздумує про зло, і стало тяжко Богові, Який створив людину на землі, і замислився Він. І Бог промовив: Зітру людину, яку Я створив, з поверхні землі – від людини до худоби, від плазунів до небесних птахів, – бо розкаявся Я, що створив їх» (Буття 6:5-7). Тому Бог наслав на всю землю потоп, знищивши всіх (включаючи велетнів), окрім Ноя, його сім’ї та тварин (Буття 6:11–22).
Чи існували велетні після потопу? Коли ізраїльтяни відправили розвідників до Ханаанської землі, ті повідомили Мойсею: «Там ми бачили велетнів! А ми були перед ними, наче сарана. І такими були ми перед ними» (Числа 13:33). Тим не менше, цей текст не говорить, що велетні були там насправді, а лише те, що розвідники вірили, що бачили велетнів. Більш ймовірно, що там вони побачили дуже великих людей, помилково прийнявши їх за велетнів, про яких чули зі Святого Письма. Як би не було, ці «гіганти» були знищені ізраїльтянами під час їхнього вторгнення до Ханаану (Ісуса Навина 11:21–22) та пізніше в історії (Повторення Закону 3:11; 1 Самуїла 17). Однак, не можна сказати, що це була суто перемога силою воїнів Ізраїлю, адже Біблія каже, що Бог пообіцяв їм воювати за них: “Так каже Господь, Бог Ізраїля: Я вивів вас з Єгипту, визволив вас із дому рабства. Я вирятував вас із рук єгиптян і з рук усіх ваших гнобителів, і, попроганявши їх перед вами, дав вам їхню землю"...
Також добре відома біблійна історія про Давида та велетня, якого найняли на службу для залякування філістимляни.
Що перешкоджає демонам «продукувати» нових велетнів сьогодні? Бог поклав край поєднанню демонів з людьми, вкинувши всіх демонів, що робили це, в безодню. Послання Юди 1:6 говорить нам: «І ангелів, які не зберегли свого початкового стану, але покинули своє житло, затримав у вічних кайданах під темрявою для суду великого дня».
Світлана Коток
