Рівне:

Створення та просування сайтів

ГОРІШНА ПОРА

Перлина 11-вер, 2008, 11:259 prov 1 275
Дитячі голоси лунали аж до ночі, ще б пак! Якихось кілька днів, і літня безтурботність залишиться тільки в згадці — чекає школа. Я прибіг з двору, захеканий гукаю матері, яка порається на ґанку:
— Матусю! Можна мені з татком піти вночі пасти коней?
— Запитай у батька, — почулося із відчинених дверей. Але все вже було вирішено — татко згодний.
Вечір, фиркають коні. Я з батьком і котиком Антончиком сидимо під копицею пшеничної соломи. Котеня пручається, намагаючись вислизнути з рук — йому зовсім не хочеться бути з нами.
— Татку, а можна я вилізу на копицю, ближче до зірок, і звідти стерегтиму коней, щоб не забрели в чиюсь капусту чи буряки?
Батько піднімає мене — і я вже на копиці. Лежу горілиць, і руками майже торкаюся зірок. Ось падає одна, друга, і поміж пальців котяться за клаптик лісу, де живуть зайці. Бо інших звірів там немає — замалий він.
Пасмо сивого туману поволі насувається на луг, ніби велетенський дід розпустив кошлату бороду, дихаючи прохолодою на мене. У ярку, де ховається річка, його вуса.
— Агов, діду, гриби будуть? — щосили гукаю.
— Будуть буду бу... — прокотилося видолинком.
Прокидаюся я вже на ліжку. Вдома немає нікого.
“Тік-так”, — відраховує секунди годинник. Батько, мати і сестра вже давно в полі. Я поспішно беру корзину. На столі в глечику вранішнє молоко, у тарілці — ще теплі млинці. Та мені не до них. Хапаю ножик, у якого лезо з мізинець, і біжу у ліс. Дід же пообіцяв грибів, а старі люди не обманюють...

Віктор ХОЖАЙ,
Рівне.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору