Юрій Горбунов: З березня розпочнуться „Танці з зірками-2”

У країні в кінці минулого року стало на одну з гарячих тем більше. Тепер — «танцюють усі!» Дебатування драматичних колізій у телешоу «1+1» «Танці з зірками» (не забути нам розпач О.Сумської, пригніченість Н.Могилевської та патетичне фіаско Р.Писанки!) плавно ввійшло в координати побуту, витіснивши медійне наслання під назвою «коаліція», що встигло за останні місяці обриднути. І лексикон трудящих, на щастя, поповнився іншими, дивними для них неологізмами — «пасодобль», наприклад. Загалом, формат шоу, своєчасно куплений у ВВС, зробив свою справу — показники зашкалили: частка аудиторії — 54%, рейтинг — 27%.
Поки емоції після шоу ще не встигли охолонути, один із ведучих, Юрій Горбунов, поспішив запевнити, що невдовзі буде продовження й уже в березні нові зірки змагатимуться за титул найкращих танцівників. І знову в кадрі з’явиться він зі своєю партнеркою Тіною Кароль.
— Юро, проект уже завершився. Що далі?
— З 11 березня розпочнуться «Танці із зірками-2». І вже після святкування нового року розпочнеться підготовка до них.
— Уже відчули себе гравцем команди «1+1»?
— Гадаю, що так. Не відчуваю ніякого дискомфорту щодо нового колективу. Багатьох людей на «Плюсах» знав іще до того, як прийшов на канал. Тому почуваюся в новому оточенні добре, як у себе вдома.
— Зазвичай перед камерою ви працюєте в парі з кимось. Можна сказати, що у вас склався дует із Тіною?
— У мене взагалі дуети складаються, тому що я завжди притримуюсь того правила, якого вчили в інституті: слухай партнера й від партнера працюй сам. Коли відбувається саме так, то люди легко знаходять спільну мову, і не лише в кадрі, між ними є взаємодія. Саме тому краще, коли в кадрі двоє людей, адже діалог цікавіший за монолог.
— «Танці із зірками» — це британський проект. Які суто українські елементи в ньому з’явилися?
— Наші люди — це і є суто український елемент. Судячи з тих проектів, які я бачив (англійські, італійські та російські), то наш цікавіший. У нас є емоція, більше бажання перемогти й навчитися. Тому й проект видається цікавим.
— Юрію, а чим продиктовано двомовність?
— Це суто український проект. Але оскільки Тіну вибрали ведучою і їй простіше розмовляти та думати російською, вона спілкується цією мовою. Особисто я проти таких експериментів, якщо проект український, то він має бути українськомовний. Але маємо такий факт.
— Конкурс на ведучих був великий. Що було головним фактором, який спонукав узяти участь у проекті?
— Ну а ви б відмовилися? Це, насамперед, робота, мені пропонують, я погоджуюся. Тим більше, що мова йде про успішний проект.
— Цю програму можна назвати особливою у вашій кар’єрі телеведучого?
— Я розцінюю цю програму просто як вдалий етап мого життя, моєї роботи. Не можу сказати, що це найкращий мій проект, адже попереду можуть бути ще кращі.
— Юро, розкажіть, будь ласка, трішки про технічно-організаційні моменти. Хто добирав виконавцям костюми, готував танці, постановки?
— Постановкою танців пари займалися самостійно. Костюми шила спеціальна компанія, яка враховувала всі їхні побажання. Тобто за весь творчий процес пари відповідали самостійно.
— Під час трансляції довкола програми ходило багато різноманітних чуток. Хтось висловлював своє незадоволення участю в ньому...
— Думаю, якщо хтось і шкодує, що брав участь у проекті, то лише тому, що це досить важко. Тому що за тиждень професійно приготувати танець, станцювати його, встигнути з’їздити на примірку костюма й щодня займатися своєю роботою — це важко.
— З ким особисто з наших відомих людей вам хотілося б станцювати в парі?
— Я сам відома людина, а в нашому проекті зірки танцюють із професіоналами. Який сенс буде в танцю, якщо Юрій Горбунов і Тіна Кароль танцюватимуть удвох, обоє непрофесіонали? А взагалі, я б залюбки станцював із ким завгодно.
— Як узагалі ви оцінюєте рівень розважальних програм на нашому ТБ? Чому так мало власних ідей?
— Тому що, якби Україна була незалежною європейською державою починаючи із ХVІІ століття й у нас не було такого пункту як Радянський Союз та інше, то наша країна мала б стільки ж ідей на телебаченні, як і Британія, Голландія та Швеція.
— Деякі депутати пропонують зменшити кількість мовлення українською в нашому телеефірі. Як ви ставитеся до цього?
— У всьому світі, якщо продукт іде мовою, яку люди країни розуміють, але це недержавна мова, то його дублюють титрами в перекладі. Тому що це гарний тон. Особисто я виступаю за сто відсотків українськомовного продукту в ефірі. Якщо не перекладати й не пускати титри, то все скотиться до того, що українськомовного продукту не буде взагалі. Нібито це комусь буде зручніше. Можливо, комусь і з Донецька буде зручніше, але мої племінники в Івано-Франківську запитують, чому вони мають слухати російською. А в Донецьку люди незадоволені українською? Тепер знайшли золоту середину: 75 відсотків українськомовного продукту.
— Якось ви сказали: «Мене трохи дратують дівчата-ведучі. Ведучий — то чоловіча робота, тому що є якісь речі, які не мають звучати з вуст жінок. Із вуст чоловіків може звучати що завгодно». Це якось по-сексистському звучить.
— Просто чоловіки мають займатися своєю роботою, а жінки — своєю. Я ненавиджу фемінізм як явище. Колись прочитав гарну фразу: «Жінки зі своїм фемінізмом скоро дійдуть до того, що почнуть цілувати чоловікам руки». Жінка повинна краще промовчати, ніж сказати якусь фігню. Тому що коли за неї соромно, то соромно втричі більше, ніж за чоловіка.
— У вас акторська освіта, і до ТБ ви багато працювали в театрі. Чи можна порівняти прямі ефіри з виступом на сцені в театрі?
— Звичайно, відчуття дуже схожі. У записі програма — це як у театрі репетиція. Хвилювання існує до початку, а коли все починається, треба працювати, а не переживати.
— Ви знімаєтеся в серіалах. Це більше для гаманця чи для душі?
— Якби ви знали, скільки там платять, то ви б такого не запитували. Це далеко не для гаманця, а для підтримання акторської майстерності та для власного задоволення.
— Телесеріали можна назвати видом кіномистецтва?
— А чому б ні? Це також складна робота. Якщо в повнометражному фільмі одну сцену знімають кілька разів, то в серіалі все знімають у реальному режимі. Я не впевнений, що можна знайти актора, який скаже, що грати в серіалах дуже просто. Справжній актор завжди повністю віддається, хоч би де він грав, а це нелегко.
— Відчуваєте відповідальність за свою публічність? Можна сказати, що публічність допомогла вам подолати якісь комплекси?
— Комплекси починаються тоді, коли тебе впізнають і ти не можеш спокійно вийти в гастроном купити хліба. Не вірю, коли хтось каже, що йому набридла публічність і він би хотів від неї позбавитися. Якщо він це каже, то він бреше. Тому що всюди є свої плюси й мінуси, плюсів більше. Усе залежить від того, що спричинило популярність. На телебаченні щодня можна показувати й мавпу, упродовж деякого часу вона стане найпопулярнішою в країні.
— Від чого залежить успіх у житті? Дехто каже, що потрібно опинитися в певному місці в певний час, дехто — що все залежить від долі.
— З усього потрошку, праці тут 90 відсотків. Без якоїсь наперед написаної долі тут теж не обійшлося. Це певні складові, які дають певний результат.
За матеріалами тижневика „Без цензури”.