Про таких, як панна Оля, зазвичай кажуть: „Дівчина – кров з молоком”. Струнка чорнявка, міцної статури, з лагідним обличчям, волосся хвилею спадає на плечі. Додайте сильну волю, вміння спрямувати власні сили на досягнення поставлених цілей, імпульсивний характер – і от в ідеалі вимальовується образ молодої людини, котра знає, чого хоче. Доповнить його коротка, проте містка фраза скупої на похвалу чергової на вахті в гуртожитку №3, що на Мірющенка, пані Антоніни: „Знаю Бондар давно – серйозна студентка!”
У правдивості сказаного переконавсь ще до особистого знайомства з дев’ятнадцятилітньою уродженкою села Птиче Дубенського району. Погоджуючись на інтерв’ю, вона зауважила, що ліпше зустрітися, ніж розмовляти по телефону. Отак, немов у популярному кінофільмі, „розживсь” на побачення зі студенткою, красунею, відмінницею, правда, не комсомолкою.
Та якщо серйозно, цікавило-таки дещо незвичне хобі третьокурсниці НУВГП (Національного університету водного господарства та природокористування), яка „грається з металом”. І то досить успішно. Навчаючись в університеті, вона фізично мужніла, роздивлялась світ і помаленьку „колекціонувала” нагороди. Виступила у дванадцяти серйозних турнірах, і як правило, або перемагала, або була у трійці кращих. Зокрема, стала срібним призером чемпіонату України, отримала бронзову медаль на юніорській першості світу, нещодавно виборола звання чемпіона України вже у дорослій категорії, включена до збірної команди держави і буде виступати на світовій першості в Італії.
А почалося все у школі. Якось однокласники „затягнули” її в зал спортивної школи сусіднього села Верба. З цікавістю спостерігала, як гирі „літають” у дужих руках хлопців. Десь у душі ворухнулось бажання: „Можливо, спробувати й собі?”. І тут же злякалась: „А як гиря вирветься і придавить? ”. Та все ж підняла раз, вдруге, втретє. А тут ще вчитель фізкультури Леонід Мамотюк підбадьорив: „Та в тебе, Олю, чемпіонська хватка, скоро рекорди ставитимеш!”
Ніби у воду дивився досвідчений наставник, беручись за тренування дівчини. Отак вчорашня баскетболістка стала повноправним членом секції важкої атлетики. А вже невдовзі вдатна старшокласниця вижимала 16-кілограмовий снаряд до 30 разів, трохи пізніше отримала перший спортивний розряд. На обласних змаганнях, що проходили у Степані, її помітив старший викладач кафедри фізкультури НУВГП Євген Комаревич, поцікавився майбутніми планами. Розмова звелась до пропозиції вчитися у цьому внз. Правда, Бондарі планували, що дочка стане студенткою медколеджу. До того ж мама, пані Ніна, не вельми прихильно ставилася до спортивного уподобання Ольги, вважаючи заняття з гирею геть не жіночою справою. Та пан Комаревич, тренер вищої категорії, зумів переконати батьків, що гирьовий спорт як ніякий інший при розумному дозуванні навантажень загартовує не тільки фізично, але й морально. Он у їхньому університеті здобувають знання 20 майстрів спорту – чемпіони країни, Європи та світу. Тому й Ользі, в якої гарні фізичні дані, слід просто попрацювати в морально-вольовому плані – й успіхи не забаряться.
Позаяк у атестаті випускниці середньої школи були гарні оцінки, їй гарантували навчання за державним замовленням. Отак і стала Ольга студенткою факультету екології та природокористування. І хоча спорт – це лише захоплення, тренуванням вона приділяє чимало уваги. Уже на першому курсі вона виконала норматив майстра, зробивши 195 вижимів при нормативі 180. Потім, завдяки розробленій паном Євгеном системі тренувань, довела особистий результат до 200 (можна було „виходити” й на солідні турніри). На тренуваннях показувала 230 „вижимів”, що лише на 14 пунктів було нижче офіційного юніорського рекорду. Ото на чемпіонат світу в Харків їхала з надією подолати цей рубіж. Та переможцем не стала, бо „перегоріла”. Умови змагань були складні, немилосердна спека під 40°, одна за одною спортсменки „губили” гирі. Несподівано снаряд вислизнув і з її руки, упав на підлогу. Згідно з правилами, у такому випадку в залік іде лише виконане. Прикро було, бо ще залишались сили. Правда, десятихвилинний ліміт, відведений на вправу, ось-ось мав закінчуватись. Зрозуміла, що важливо не лише мати накачані м’язи, але і вміти правильно дихати, аби не збити звичний ритм роботи зі снарядом. І все ж результату у 171 вижим вистачило на „бронзу”. Стояла на третій сходинці п’єдесталу пошани, слухала Державний Гімн України, бо перше й друге місце посіли теж українські дівчата. До речі, на другу сходинку піднялась п’ятикурсниця НУВГП Оксана Малиновська, виконавши 192 „вижими”.
Цьогорічний чемпіонат України проходив у Керчі. Сюди з’їхались майже 200 спортсменів, аби позмагатись за перемогу. Вперше Ольга виступала в дорослій категорії. Звання чемпіонки завоювала, „вирвавши” гирю 155 разів, від срібної призерки відірвалась на 17 пунктів.
Світова першість пройде у листопаді в італійському місті Мілані. До неї дівчина готується наполегливо. За свідченням Євгена Комаревича, тренувальний цикл побудований так, аби вона підійшла до змагань у найкращій формі. До слова, поїде в Мілан і Оксана Малиновська. Було б добре, якби вдалося „розвести” подруг-суперниць по різних вікових категоріях. Тоді можна було б мріяти про перемогу не однієї, а обох спортсменок. Скажімо, Бондар могла б при нормальному ході змагань та об’єктивному суддівстві бути зі своїми 210-230 „вижимами” на чолі кращих у ваговій категорії 70 кг. А конкуренти у неї будуть серйозні, насамперед представниці Білорусі, Росії, Китаю, Туреччини.
Чемпіони народжуються у провінції. Нині це не просто гарна фраза, а констатація факту. В Дубні, Мирогощі, Рачині, Птичому з’явились юнаки та дівчата, котрі дивують солідними результатами спортивний світ. То чому б до них не прилучитись і Ользі Бондар? Я побажав їй найкращих успіхів не лише в Мілані, але і в наступних змаганнях.
Василь Яноші,
Дубно.
