Сміх та й годі

ОТРИМАЛА
ЗА ВЗАЄМОЗАЛІКОМ
Привезла в суботу Віта
До татка і неньки
Трьох загорнутих в пелюшки
Діточок маленьких.
Мати рученьки ламає,
Батько наче сам не свій,
Ходить, дівчину картає,
Мов отой собака, злий.
— Не кричіть, — благає доня, — Й заспокойтесь, тату.
У пологовому це дали
За грудень зарплату.

ХВИЛЮВАННЯ ЗА ДРУЖИНУ
У автобусі Семен
Шум підняв з докором:
— Ну й і молодь вже пішла
На сміх людський й сором!
За таких дітей невпинно
Треба бить тривогу,
Хоч би сісти дав хто-небудь
За усю дорогу!
З пасажирів хтось рішуче
На весь голос: “Хам!
Ви ж, я бачу, сидите,
Що ж потрібно вам?!”
— Без вас, знаю, що сиджу,
Гнів чути в словах, -
А дружина ж то стоїть
З сином на руках!

ХВИЛЮВАТИСЬ Є ЧОГО
Під дверима у дантиста
Десь аж під обід
Залишилися у черзі
Лише тітка й дід.
Тітка мало не ридає,
Тільки: “Ох” та “Ах”.
Сидить бідна на ослоні,
Наче на шпильках.
Дід втішає бідолаху,
Взяв на себе слово:
— Ви не бійтесь. Там немає
Нічого страшного.
— Це для вас нема
страшного,
А для мене дещо.
Це мій зять там зуби смика...
А я ж його теща.

В МАГАЗИНІ
Каже стиха продавцю
Дівчина вродлива:
— Дайте мені ось оцю
Одну пляшку пива.
Продавець взявсь до роботи,
Почувши наказ.
— Із собою? — запитав.
— Та ні, ні! Без вас.
Василь ТИТЕЧКО.
с. Мале Вербче
Сарненського району.