ДЯКА ЗА МИЛОСЕРДЯ…

Слава про Межирицьку чудотворну ікону Божої Матері, названу у народі “Жизнєподательницею”, давно розійшлася далеко за межами області. Вона належить пензлю майстра XVI століття, спочатку перебувала у палаці князів Острозьких, а ті на початку XVII століття подарували її Свято-Троїцькому Межирицькому чоловічому монастирю. Відтоді, схиляючи перед іконою голови у щирій молитві, прихожани храму вже кілька віків поспіль просять у Господа та Богоматері зцілення. І навіть безнадійні скептики не можуть заперечити, що дива, пов’язані з “Жизнєподательницею”, таки трапляються. Тому паломництво до неї не припиняється, і чимало люду щодня приходить до Божого храму з останньою надією на допомогу, залишаючи перед святим образом свої щедрі дари. Дари, які для молодого чоловіка на ім’я Андрій, котрий з’явився у монастирі рік тому, приїхавши з Хмельниччини, стали яблуком спокуси.
За кілька місяців до Нового року духівництво монастиря помітило, що з-під чудотворної ікони час від часу почали зникати золоті прикраси, а зі скриньки для пожертв – гроші. Встановити самотужки особу невідомого злодія і тим паче повірити, що “нечистим” на руку міг виявитися хтось зі своїх, священики не могли. Тому й вирішили звернутися до правоохоронців. Завдяки професіоналізму останніх, а саме розшуковців на чолі з Сергієм Яровим, ім’я святотатця невдовзі стало відоме.
– Нещодавно в поле зору оперативних співробітників сектору карного розшуку Острозького міськвідділу міліції потрапила молода особа чоловічої статі, яка тимчасово проживала в Межирицькому монастирі, – повідомив нашому кореспондентові начальник Острозького МВ УМВС України в Рівненській області Микола Бондарчук. – Як з’ясувалося, саме він неодноразово скоював крадіжки грошей та золотих виробів, які дарували прихожани. На цей час доведено його причетність до шести крадіжок – золотих виробів вагою 50 грамів та вартістю близько 2000 гривень.
Андрій, а саме так звали крадія, попри досить молодий вік (йому виповнився 21 рік) встиг збитися з правильного шляху – свого часу він “підсів” на наркотики, і позбутися цієї напасті самотужки вже не міг. Тож коли молодий чоловік – житель одного з райцентрів Хмельниччини – опинився в Свято-Троїцькому монастирі, його батьки відверто сподівалися, що син отямиться. Але спокуса виявилася набагато сильнішою за бажання очиститися від мирської скверни.
Намісник монастиря отець Федір розповів, що двері храму завжди відчинені для кожного, хто приходить сюди за спасінням. Таким усім відразу видався й Андрій.
– Спочатку він старався, намагався покращити своє життя через покаяння, – розповідає отець Федір. – Він ще не встиг стати послушником, був у нас робочим. Зазвичай для цього має пройти певний період, доки людина доведе свою готовність бути з Богом. Андрій за рік показав себе з не дуже хорошої сторони. Щоправда, був працелюбним. Виконував оздоблювальні ремонтні роботи. Однак часто під різними приводами залишав монастир, казав, що їде провідати рідних чи у інших справах. Ми йому не забороняли, але, зважаючи на таку поведінку, не поспішали зараховувати його до послушників. Відверто кажучи, навіть не думали, що він може так вчинити…
Своїми діями юнак накликав на себе не лише Божий гнів, а й немилість Закону. Як зауважив начальник Острозького міськвідділу міліції Микола Бондарчук, Андрій проходить головним підозрюваним у шести кримінальних справах, порушених за фактами крадіжок з монастиря, триває досудове слідство. Молодий чоловік тимчасово ізольований від суспільства, і його подальшу долю вирішуватиме суд.
Марина НОНКА,
Михайло МЕЛЬНИК,
ВЗГ УМВC.