Обід з кришнаїтами

Трапилась ця історія у студентські роки, що, як відомо, найкращі в житті людини. На наш журналістський факультет набрали майже сто бажаючих пізнавати ази письменства. Звісно, на курсі було багато неординарних особистостей. Серед них і сіроока русява красуня з незвичним іменем, яке всі довго намагались скоротити, проте вона завжди повторювала: “Ліліка”. Кожен із нас на курсі одразу знайшов собі компанію, і дружили переважно міські з міськими, гуртожитські з гуртожитськими, ну а тим, хто жив на квартирах, було самотніше. Ліліка не входила до моїх товаришок. Але одного разу всі дізнались, що вона з рангу гуртожитських перейшла до квартиранток. І…вступила до товариства свідомості Крішни, які й винайняли їй житло. Про це товариство ми знали тільки те, що вони люблять ходити Львовом у білому одязі, бити в барабани та вигукувати своє монотонне “Харі Крішна, харі Рама”. Уявити собі в цій нечисельній дивній компанії нашу однокурсницю було важко. А одного разу Ліліка запросила нас у гості до своїх “братів”.
Група сміливців, які вважали, що журналіст має пізнати якщо не все, то принаймні багато що, зважилась побувати на цьому заході. Ліліка зустріла нас у традиційному індійському одязі. У великій кімнаті перше, що нас здивувало і пізніше добряче засмутило, – це те, що не було на чому сидіти. То ж довелось сідати у йогівських позах на підлогу. Дуже швидко це перейшло в незручність. Тим часом Ліліка та інші “кришнаїти” замість обіцяного пригощання розпочали чи то агітаційну кампанію, чи то медитацію. Хтось із наших на ім’я індійського Бога вигукнув: “Наш Бог – Ісус Христос!” Не звернувши на це ніякої уваги, браття продовжували розгойдуватись і співати. Це вже починало набридати. Хотілось встати і піти. Але ж такі смачні, розхвалені страви мали бути попереду… Коли вже ми були досить роздратовані, нам винесли в одноразових тарілках якийсь вегетаріанський торт. Голодне студентство поїло і швиденько зазбиралось додому. Затримуватись далі на холодній підлозі нікому не хотілось. Словом, кришнаїтів у братстві в той день не додалось.
…Коли через деякий час Ліліка покинула навчання, щоб повністю віддати себе організації, я випадково зустріла її на вулиці. Така ж вродлива, усміхнена, нетутешня. Питаю, як батьки, адже спершу опирались екзотичному вибору доньки. Змирились, каже Ліліка. Сама вона вже, певно, вважала себе достатньо просвітленою і щасливою, щоб думати про такі дрібниці.
До речі, сайт Україна Православна різко негативно відгукується про кришнаїтів, повідомляючи, що це деструктивний культ, який у багатьох європейських країнах заборонений. За даними Держкомрелігій, як вказує релігійно-інформаційна служба України, станом на 1 січня 2003 року в Україні релігійна організація “Свідомості Крішни” нараховувала: 29 релігійних громад, 41 проповідника, мала 2 періодичні видання, 2 навчальні заклади, у яких навчається 170 студентів, та 8 недільних шкіл. Цікаво, чи є ще серед них сіроока львів’янка з дивним ім’ям, чи не шкодує вона про свій вибір?
Наталя АНДРІЮК,
Радивилів.