ПРО ЗНАТНОГО КОЗЛА

Майкл Джексон не усвідомлював, що він...
козел. Ніжна турбота баби Фросі, її мате-
ринська любов до Майкла Джексона мимоволі налаштовували всіх говорити про улюбленця, звертатися до нього, розповідати не як про козла, а як про Майкла Джексона. І не інакше! Це перше.
Із пунктом другим у Майкла Джексона проблем не було. “Віагра” – вихідна! Майкл Джексон -це потужна секс-машина, яка ладна інтенсивно працювати цілодобово, аби тільки не так швидко закінчувалися партнерки в цьому ділі. Як тільки наш герой зачує ще від воріт фразу візитера:
– Бабо Фросю, треба, щоб Майкл Джексон зробив одне діло, – де б він не перебував на обійсті, заради такої райської насолоди в один момент постане перед світом Божим у всій своїй величавій красі. Без кокетства і замальовок, бо Майкл Джексон не “юний художник”, а професіонал з осіменіння в царині малої рогатої худоби. На тих, кого він ощасливлював – не зважав. Рогаті чи безрогі, старі чи молоді – однаково! Аби не виказували норовливості під час затяжних, “з душею і тілом” проведених сеансів з продовження козлиного роду. Якщо виникало хоча б якесь непорозуміння, то починалася така корида або родео, що усім варто було щодуху втікати від Майклових рогів – хоч на край світу. Подруга серця нікуди подітися не могла. Настирні домагання кавалера її діставали у найнеймовірніших місцях. Хай навіть посередині перехрестя двох об’їзних, де призупинявся потужний потік транспорту і, нервуючи, чекав на віддалі, поки безпечно можна буде проїхати повз розслабленого і замріяного після “цього діла” Майкла Джексона.
Нашого рекордсмена-осіменителя доля нащадків не хвилювала, їхні шкіри продавалися заздалегідь, за кілька років наперед, бо кушніри цінували благодатний матеріал для власних витворів і мали шалений попит у населення без реклами.
Завдяки Майклу Джексону бізнес баби Фросі процвітав. Не бідували власники “портативних корівок” передмістя і навіть приватного сектору міста. Кушніри з вигадкою вдосконалювали фасони виробів з козячої шкіри – усі мали певний зиск з Майкла Джексона і його “діла”. Всі розуміли, що треба кудись дівати мекаюче плем’я, яке множилося з геометричною прогресією. Навчені, мабуть, бідою англійців, коли тих поїли і мало не знищили вівці. Так що мітингів та маніфестацій з ходою до баби Фросі в міліцейських протоколах не зафіксовано.
Лише “даішники” час від часу мали претензії через скарги водіїв. Ті ж – самі винні, що опинялися поблизу “зони інтересів” Майкла Джексона. Дільничний одного разу спробував застосувати засоби впливу на дебошира і позбувся кашкета. Свідки фіаско захисника правопорядку бачили тільки, як Майкл Джексон від окружної об’їзної дороги повертався з кашкетом, настромленим на ріг, чим веселив добру годину пішу і проїжджаючу публіку.
Щоб залагодити конфлікт, баба Фрося гарно заштопала дірку, набрала в садку добірних грушок і пішла з ними, наче з повинною, у відділок. Там усе раптово зам’ялося через шок, який виявився результатом враження від повного кашкету грушок, зовнішності баби Фросі та її “конвоїра”.
Повний міліцейський кашкет грушок уявити можна, хоча щодо такого шанування одиниці казенного спорядження – це дике блюзнірство. Однак “просунута” амуніція баби Фросі змусить відкинутися нижню щелепу не тільки у крутого тінейджера. “Прикид” у баби Фросі, хоча із “Секонд-хенду”, однак стильний і пристойний: фірмові “шузи” від “Адідас”, смугасті гетри на сухих і жилавих ногах, червоні просторі атласні спортивні труси “НБА” (здалеку, як спідниця). Поверх випущена балахоном у вертикальну біло-зелену широку смугу футболка зі значком якогось легендарного спортивного клубу чи команди (зараз мало хто й згадає). Сиве стрижене волосся на голові прикривала хвацько зав’язана тінейджерська синя в крапочку бандана. На зажимі в нагрудній кишені виднілося міні-радіо з шнурками до крихітних навушників.Модерний авангард чи маразм – ніхто б не ризикнув здоров’ям щось конкретно сказати з цього приводу.
(Далі буде.)