Рівне:

Створення та просування сайтів

У ПИСЬМЕННИКІВ ОСОБЛИВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕД ЛЮДСТВОМ…

Особливий погляд 29-гру, 2005, 13:219 prov 1 617
З рівненською поетесою Неонілою Диб»як доля звела мене випадково. Кілька років тому я надсилала добірку своїх віршів у одне з рівненських видань (зараз уже й не згадаю, куди саме). Мені прийшла дуже тепла відповідь від тодішнього керівника літературного об»єднання “Наше коло” – це була пані Неоніла. Згодом між нами зав»язалось листування. А минулого року поетеса надіслала мені у подарунок останню збірку своїх віршів “Літургія осіннього сонця”. Окрім того, у творчому активі письменниці, члена Національної Спілки письменників України, є ще дві збірочки (“Жіночі етюди” та “Голос вечірнього птаха”), а також публіцистичні твори. Поезія пані Неоніли глибока, філософська і при тому оптимістична, як, напевне, й авторка, яка за будь-яких життєвих обставин вміє знайти промінчик надії та передати його іншим. Втім, авторка обіцяє знайомити читачів нашої газети із новими творами. А сьогодні пропонуємо інтерв»ю з відомим майстром слова.
– Чи пам»ятаєте свій найперший вірш? Про що він був?
– Найпершим моїм віршем був твір про осінь, написаний у 6 класі Перемилівської восьмирічки, що у Млинівському районі. Він був зворушливо наївним, класично епігонським та незграбним, але став тоді подією для моєї вчительки та однокласників, для яких моє обдарування стало несподіванкою. Мабуть, той твір можна назвати віхою, що позначила початок творчого шляху, який, проте, бувало, переривався, і надовго. Серйозно займатись літературою почала у доволі зрілому віці. Належу до тих письменників, процес становлення яких ніколи не завершується, бо щоразу волію собі ставити нові творчі завдання. Відтак маю спроби, переважно успішні, в дитячій поезії, в прозі, в журналістиці, в публіцистиці.
– Як близькі відносяться до Вашої творчості, чи розуміють її? Якщо так, то хто Ваш перший читач і критик?
– Найближчі люди, а це є моя сім»я, до моїх літературних занять ставляться досить демократично: чоловік – терпляче, мама – намагається зрозуміти суть і радіє моїм успіхам, син – схвально, в міру своєї зайнятості стежить за моєю творчістю, якось пророче жартував, мов, гарна поезія, ще б тебе репресувати – і пряма дорога в класики. До речі, не так давно новим керівництвом району була репресована – звільнена з роботи.
У мене немає людей, які носили б такі відповідальні звання як “перший читач”, “перший критик” написаного. Найперше я сама намагаюсь з усією прискіпливістю бути для себе “першим читачем” і “першим критиком”.
– У наш прагматичний час – як узагалі можна бути поетом? Набагато простіше писати детективи і заробляти непогані гроші. Адже поезія – справа неприбуткова, а навіть ще й збиткова.
– Така субстанція як поезія – вічна, вона є в житті людей рудиментом інших світів і вимірів, вона в особистісному – прояв вищого надсвідомого. Хоча, певна річ, поезія останнім часом стала жертвою цивілізаційного прагматизму, пригнічується ним, але вбитись не може, бо є категорією душі і духу. Що ж до писання детективів, то я б не робила б їх антиподом поезії. Писати моральні, художньо вартісні і цікаві детективні речі – труд немалий і вимагає неабиякої майстерності. Може, і справді б спробувати себе в жанрі детективу?
– Кого із митців ставите собі за взірець і чому?
– У світовій та рідній літературі у мене багато улюблених авторів, а що ж до взірців – то, мабуть, письменник не повинен їх мати взагалі, якщо не говорити про плагіат. Еталоном для красного письменства може бути Біблія, високохудожні тексти, які мегапотужні за впливом і ніколи не перестануть хвилювати і переконувати людей. Я не можу оперувати одиницями вимірювання енергетики слова, але, коли ідеться, наприклад, про Пісню пісень чи Еклезіаст – то це надпотужні
величини.
– Як Ви можете охарактеризувати стан сучасної поезії і літератури взагалі?
– Стан сучасної поезії і літератури в цілому прийнято мало не оплакувати. Не варто цього робити. І в нас, і поза нами література досить розвинена, складна асоціативно, художньо. У ній працює багато мудрих людей, спроможних втримати духовність суспільства на безпечному рівні. Однак, якщо говорити за Україну, то літературний менеджмент і маркетинг недосконалий у значній мірі. Вони потребують кращого законодавства, інтересу держави та підприємливих людей.
– Поезію часто вважають прерогативою закоханих, молодих, недосвідчених…
– Я не вважаю, що поезія є прерогативою молодих і закоханих. Це надто завужені означення для такого смислового безміру, як поезія. Як на мене, то ідеальний поет, якщо так можна визначити – це закоханий у світ філософ.
– У Вашому житті було багато періодів, багато занять. Коли ви були найбільш щасливі – займаючись педагогікою чи працюючи на різних державних посадах?
– Щодо щасливості – то я суперечлива жінка. Щастя – річ набагато об»ємніша, ніж успіхи у тій чи іншій роботі. Але, якщо говорити про працю – то де б я не працювала, вона була для мене переважно успішною, і в педагогіці, і на державній службі, а відтак, певна річ, приносила задоволення.
– Чи берете зараз участь у літературних проектах? Як справи з “Нашим колом”, “Погориною”?

– Через зайнятість керівництво літоб»єднанням “Наше коло” передала в надійні руки Вікторії Климентовської. Радію їхнім успіхам. Не так давно ми святкували вихід у світ ще одного випуску їхнього однойменного альманаху. Він відкрив читачу нові постаті в літературі нашого краю, які подають надії на кількісний і якісний ріст письменницьких рядів. Спілчанський альманах “Погорина”, маю певність, буде виходити щорічно, радуючи шанувальників презентативним обсягом новинок з доробку членів обласної спілчанської організації. Крім того, з нагоди свого ювілею обласна організація НСПУ має намір випустити номер, приурочений цій даті. Проект лише в розробці, але, надіюсь, незабаром стане гарним подарунком нашим читачам.
– Напевне, готуєте матеріал до наступної збірки?
У моїх життєвих планах, звичайно ж, витає образ нової книжки, але для збереження інтриги я не буду про це говорити в деталях.
Усім шанувальникам газети бажаю якнайчастіше дотикатись душею до поезії, не втрачати віри у добро на землі! Будьте щасливі!
Наталя АНДРІЮК,
Радивилів.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору