А ось і зринають рядки поезії Юлії Костюкевич, члена літстудії “Поетарх”.

***
У Всесвіті запанувала тиша,
Коли відчула я терпку покору.
Поезія для мене не провина,
Поезія – це дар душі. Хвороба,
Якою захворіли всі щасливі
З усіх куточків нашої планети,
Хто почуттів у серці має зливу.
Закохані у вічність – це поети.

***
Рожевий сонм Пегасових казок
Летить у вирій журавлиним плачем.
Зів»яв дитинства золотий бузок
І розквітає юність, айстра наче.

У дзеркалі душі навік уже
З»явилися, раніше невідомі,
Відтінки почуттів.
Життя сюжет
Міняє звичну роль на незнайому.

Вагань і труднощів, і перемог букет
Зберу з землі, розораної рано,
І долі подарую, мов сонет,
Мов юності різноколірну гаму.