ЯК “ПЕРЕПРОСИТИ” ПЕРШЕ КОХАННЯ

Вона сиділа у прохолодному автобусі й чекала його відправлення. Десь поряд солодко похропував пасажир, від якого тхнуло перегаром. У відчинених дверях стояла товстелезна чергова й не пропускала безбілетних пасажирів.
— Усі в касу! – горланила. – У мене “станційні” пропадають.
Розмотала м»ятну цукерку, але й вона не змогла перебити алкогольного смороду.
Згадала минуле... Гуртожиток. Спільна кухня. Довгий коридор. Пізно, а чоловіка з роботи немає. Попрасувала дитячі сорочечки, кофтинки. Почала зволожувати свою сукенку.
– Куди, суко, вибираєшся? – ніби тріск сухої гілляки прозвучали слова чоловіка. Не почула, коли й зайшов.
– То я на завтра, на роботу... — якось по-дитячому виправдовувалась.
– Що, хахаля маєш?
Коли підійшов ближче, відчула запах перегару впереміш із чимось незрозумілим (і чим тільки закушував?). Сукенка вмить перетворилася на ганчірку. Полетіла прасувальна дошка. Обличчя потонуло в харкотинні. Заплакала донька.
– Може, щось будеш їсти? Голодний, мабуть? – перепитала.
– Спати хочу, стели!
Пішла покірно і безмовно. Відчула, що обличчя палахкотить, та й десь біля серця запекло... Мовчки постелила постіль... Пішла на кухню. Перемила посуд, пересипала з торбинок цукор, крупу в баночки, попідливала квіти на підвіконні. А час рухався так повільно. Витерла стіл.
– Що ялозиш по столі? Чого не йдеш спати? – прохарчав прокурений голос.
Мовчки пішла, лягла. Відчула, як затрусилося тіло від дотику грубих пальців, що зім»яли нічну сорочку. Потім біль у всьому тілі. Закусила руку, щоб не кричати – донечка ж спить... Цілу ніч, яка здалася вічністю, слухала його хропіння.
“Що ж це таке? Невже я маю все життя отак страждати, мучитись? Що я, рабиня своєї долі? Чи на ньому клином світ зійшовся?” Думки... Думки... Були ж хлопці. Так ні. На зло зробила! Писав же ВІН ще з армії: “Почекай, лишилось служити півроку”. Як дізналися його батьки про її заміжжя, поїхали в частину. Боялись, що з собою щось вдіє, не витримає.
Боже, невже отак мучитися до згину? Коли насниться він, то ніби оберігає, застерігає від чогось. Як перепросити “першу любов”? Відчувала на собі не один погляд, мабуть, ще нічого жіночка?! Згадала мамині слова: “Доню, потерпи, може, схаменеться. Що ж люди скажуть?” Терпіла... Уже почав виносити з хати консервацію, міняти на горілку. Розлучення. Твердо вирішила. А йому хоч би що.
– Нехай буде розлучення. Бери все, навіть борги за гарнітур.
...Відбувся суд, і вона стала вільною. Життя почалося з нуля, донька розуміла з півслова. Навіть вчитися стала краще.
Дивлячись у дзеркало, помітила, що стала привабливішою. Почали телефонувати залицяльники. А вона мріяла лише про одного. Знає, що він її любить. Буває, сниться, що йдуть разом, тримаючись за руки, берегом озера, а вода чиста-чиста...
“Лише я тебе так кохаю. Ніхто не викине тебе з серця, бо ти розпалив вогонь почуттів. Чекаю нашої зустрічі. Вірю твоїм словам. Говори їх ще. Я буду чекати і вірити. Не ревнуй мене ні до кого. Віддана лиш тобі. Я хочу бачити твої очі, які віддзеркалюють глибину нашого кохання. Ми кохаємо...”.
Максим БОРИСЮК,
Рівне.