ДОВІДНИК ПРО “КОНТРАБАНДИСТІВ”

Працюючи в 90-их роках минулого століття відповідальним секретарем у рівненській районній газеті “Слово правди", мав загалом непогану звичку приходити на роботу приблизно на годину раніше. За цей час встигав заздалегідь ретельно підготуватися до бурхливого редакційного процесу, у спокійній обстановці розібратися із численними діловими паперами, взяти на контроль невідкладні справи і просто налаштуватися психологічно.
І ось одного разу у цю ранкову пору завітав до мене в кабінет Богдан Столярчук — відомий у нашому краї літератор, музикознавець, дослідник мистецьких процесів, професор-викладач. Гість приніс для газети добірку своїх нових віршів, а заодно пода-рував з автографом довідник "Контрабасисти Рівненщини", ним упоря-дкований. Книга щойно зійшла з друкарської машини, ще пахла свіжою фарбою, і, безперечно, зацікавила мене. Але відклав її на столі — щоб ознайомитися глибше, вирішив почекати вільної хвилини.
З гостем ще переки-нулися кількома фразами про повсякденне життя, бо він теж поспішав, і провів його. Але ледь встигли зачинитися двері за гостем, як у кабінет буквально вбігла розпа-шіла, захекана дама, розцяцькована кошто-вностями і надмірно розмальована, немов пава. Це була керівник новоствореної приватної фірми. Вона принесла оголошення, щоб його вмістити у найближчому номері газети.
Доки я знайомився із текстом оголошення, ди-ректриса розглядала бід-ненький і малоцікавий інтер»єр кабінету, а потім узяла довідник, подарова-ний Столярчуком. Пове-ртіла його у руках, огля-нула обкладинку, поклала на місце і, болісно зітхнув-ши, з мало прихованою образою в голосі промо
вила:
— Ось про контраба-ндистів уже й книжку встигли видати, а про нас, бідних підприємців, ніхто й слова доброго не хоче сказати.
Якби в кабінеті щосили тріснув грім, очевидно, я був би менше вражений, ніж щирим непідробним зізнанням і розчаруванням пані. Але вже наступної миті мені вдалося опану-вати себе, хоча ледь стримував сміх. І чемно провівши ранкову гостю за поріг, "контрабандистсь-кий" довідник сховав у шухляду стола. Щоб, бува, випадково ще хтось чого зопалу не прочитав неправильно.
Ростислав ВАРЖЕЛЬ,
Рівне.