Не виходьте заміж за гарні очі!

Віту вважали першою красунею в класі. Весела, активна. Хлопці задивлялися на неї. Одначе однолітки підходити не наважувалися. А от старші хлопці крутилися навколо дівчини, як нічні метелики біля лампи. Всюдисущі бабусі-пліткарки осудливо шепотілися: “Рання дівка — стара дівка”. Однокласниці заздрили. І пливло повільне провінційне життя.
Після закінчення школи дівчина вчилася заочно. Трохи підпрацьовувала. Батько їздив на заробітки в Москву. Мати постійно жила в селі, там у неї була робота і старі батьки. Дім у містечку тепер був царством Віти.
Їй уже набридли примітивні дискотеки у будинку культури, на які постійно ходили колишні однокласниці. Хотілося чогось нового.
Саме тоді в її житті з’явився Ростик. На рік молодший, він саме закінчував одинадцятий клас і всюди їздив шикарною іномаркою (мати була на заробітках в Італії і передавала гроші). Його пронизливі карі очі зачарували синьооку Віту.
Їхні стосунки здивували навіть звиклу до всього “круту компанію”. Вони увесь час були разом, Ростик навіть ночував у Віти. Отямитися їх не змусили ні прохання родичів, ні плітки. Через деякий час Віта завагітніла. Тепер можна було на законних підставах погратися в сім’ю.
Весілля справили їм гучне, на все містечко. Ростик саме закінчив школу, і батько Віти взяв зятя з собою в Москву, мовляв, пора заробляти для сім’ї. Така перспектива не дуже приваблювала вчорашнього школяра, та що ж поробиш…
Віта народила дівчинку. Тепер маленька забирала весь її час, у місті вона майже не з’являлася. Приїхав Ростик. Йому, молодому й зеленому, та ще при грошах, дуже важко було сидіти вдома з дружиною. Раптом виявилося, що гра скінчилася. Колишні однокласники весело проводили час, і він все частіше зникав кудись із ними. На годину, на вечір, на цілу ніч…Віта добре розуміла, що це означає, та не хотіла втрачати чоловіка-красеня. Може, нагуляється та й повернеться “в лоно сім’ї”… Тому вдома Ростик був царем і богом. Дружина все робила сама і всіляко йому догоджала. Вона не скаржилася, але якось, зустрівши шкільних подруг, сказала: ”Добре думайте перед заміжжям. Не виходьте за гарні очі”.
Згодом Ростик знову поїхав на заробітки. Коли повернувся, знайшов собі коханку, ще школярку. Він катав її на своїй машині на очах у всіх, як колись Віту. А на прохання дружини лише сміявся: “Не подобається – розлучаємося!”. Часто приходив п’яний. Одного разу побив її, і молода жінка не витримала : “Ну і йди геть!”
Вони розлучилися. Віта постійно з’являлася в місті з донечкою, провідувала друзів з колишньої компанії, знову почала палити. Містечко, здавалося, душило її. Пора було почати нове життя.
Через кілька місяців Віта знайшла роботу в обласному центрі й оселилася там у родичів. Доньку водила в дитячий садок. Згодом у неї з’явився залицяльник. Та вона довго думала, перш ніж сказати йому “так”. Жорстокі уроки життя надовго запам’ятовуються.
Людмила Світлична,
Рівне.