Картини знаходить під… ногами

Творчі люди, як правило, ще й винахідливі. От і художники, шукаючи нових шляхів самовираження, прагнуть вирватися за рамки традиційних пензля, вуглини, крейди, фарб чи туші. Останнім часом з’явились цікаві роботи митців, виконані незвично, оригінально. Досить назвати картини, вишиті різнокольоровими нитками, викладені з шматочків тканини, скла, тополиного пуху, зернин, дрібненько нарізаних дротиків — «січки». Сказала своє слово в цьому плані й дубенчанка Світлана Райчук, яка знаходить свої картини під… ногами.
Якщо бути точним, то йдеться про матеріал, з яким працює молода флористка. Це камінчики, засушені листочки, пелюстки квітів, метелики, корінчики, шматочки мушлів, пісок, пір’їнки, трава, дерев’яні намистинки. У читальному залі районної бібліотеки три тижні діє виставка її мініатюр «Світ, що горнеться тобі до ніг». Вражають витонченість, глибокий зміст, позитивний заряд, що випромінюють картини Світлани «Морський букет», «Там, де живуть равлики», «Дощ», «Нічні квіти», «Там, де ростуть трави», «Осінній день», «Лісові діти», «Ніжність»…
Скажімо, «Морський букет» — це шматочок кореневища, два засушених листки — гостряки, над якими простелилась колючка. Уявімо композицію під водою, вона й справді нагадує дивний морський букет. А «Три мої бажання» складаються з трьох білосніжних засушених пелюсток із червоним квітом, обрамлених в’юнкою зеленою травицею. Відразу напрошується аналогія про світлу мрію, по досягненні якої чекає радість, але до неї ще треба йти та йти по рідній землі. Ще менше предметів у «Дощі»: сірий камінець, від якого донизу спадають на квітки потоки води (світлі китиці-нитки), над якими у височині сонячний диск. І кожен уявить негоду, після якої запанує тепла погожа днина. Власне, кожна робота спонукає до певних філософських роздумів і узагальнень.
Навчалась Світлана Райчук у педагогічному коледжі на виховательку молодших класів. Диплом має, а з роботою не склалось. Ото працює діловодом у дирекції районної бібліотеки. Разом із чоловіком Олегом (нині безробітний) виховує двох діток: Ельвірі 13 років, Олежку щойно сьомий пішов. Син старанно допомагає неньці в заготівлі матеріалів для праці. Малювати пані Світлана не любить, а от «видумувати» не відмовляється. Починала зі складання букетів із сухих квітів і листя. Якось задумалася: чи не можна з них зробити сюжетну картину? П’ять років тому оформила «Кленову геометрію» та «Драбинку в літо». Знайомим витвори сподобались, все допевнялись, де купила такі оригінальні речі. Позаторік серйозно зайнялася цією справою. Навчилась виготовляти «сітку» — основу, пристойні рамочки й оригінальні назви добирати. Спершу викладає чернетку, як правило, тиждень-другий вона «відстоюється», потім підправляє деталі, викристалізовує відповідно до задуму. Готові мініатюри дарує знайомим. Має чимало прихильників серед студентів педагогічного коледжу. Ото й приносять дівчата чимало матеріалу, що валяється на дорозі, може знадобитись.
Виставка «Світ, що горнеться тобі до ніг» у Світлани Райчук перша. Та сподіваємося, що не остання.
Василь ЯНОШІ,
Дубно.