Рівне:

Створення та просування сайтів

Вогні великого міста, або як підкорити столицю?

Особливий погляд 17-лют, 2005, 18:089 prov 1 643
Без особливого місця проживання

Як відомо, процес імміграції накладає на світогляд і внутрішній світ людини свій відбиток. Хоча в цьому немає нічого надзвичайного, тому що, відриваючись від, рідної домівки, близьких тобі людей і звичного з дитинства середовища, у новому місті доводиться все починати спочатку. Кожному, хто зважився на такий крок, доведеться зустрітися з рядом труднощів, що пов’язані безпосередньо з переїздом. З подібними проблемами зіткнулася і я, ще не встигнувши переступити поріг столичного залізничного вокзалу. В першу чергу, для того щоб облаштуватися у вітчизняному мегаполісі потрібно було знайти місце, де можна було оселитися, поки не знайдеш оптимальний варіант, що більш-менш буде підходити тобі як у фінансовому, так і в плані умов проживання. Насправді, проблем із пропозиціями на житло в столиці фактично не існує. І для цього зовсім не потрібно далеко ходити. Біля входу в приміщення вокзалу стоять люди, які з радістю візьмуть тебе на квартиру одну, з приятелем, або із сім’єю. До речі, термін, на який можна зупинитися, досить різний – від одного дня, до декількох місяців. Відповідно й ціни різні. За один день проживання в квартирі з хазяїном гостинні кияни просять від 100 до 150 гривень, у залежності від месцезнаходження району та побутових умов. Що стосується більш тривалого терміну, то рівень цін коливається від 250 до півтисячі гривень. Спробувала перевірити декілька запропонованих варіантів, але, відверто кажучи, досить складно було відразу щось вибрати. Головною проблемою більшості пропозицій були не зовсім привабливі умови проживання.

Вирішила піти іншим шляхом. Ні, в агентства нерухомості звертатися не стала через надто високі відсотки, що беруть за посередництво. Тому скупила декілька примірників газет із пропозиціями подібного роду та почала дзвонити за номерами телефонів, вказаними в оголошеннях. Приблизно через півгодини “переговорів”, мені вдалося знайти пристойну кімнату за доступною, як для столиці, ціною в 230 гривень. На оренду квартири, у мене, як і в більшості приїжджих, фінансів не вистачило.

Заробляє, хто як може

Після того, як визначилася із житлом, другим кроком на шляху до скорення столиці став пошук роботи. Довелося провести невеликий моніторинг столичного ринку праці. Як виявилося, перелік вакансій у Києві досить великий, про це свідчать бази даних кадрових агентств і товщина газет подібної спрямованості, що продаються майже на кожному кроці.

Загалом, “мисливцям” за роботою пропонують увесь спектр вакансій: починаючи від інтиму до керівників підприємств. У той же час у мігрантів є можливість знайти роботу в сфері послуг. Такі професії не потребують спеціальної освіти, тому підходять усім. Хоча оплата за такий вид трудової діяльності досить низька, як для Києва, приблизно 300-600 гривень за місяць.

Тому більшість з тих, хто приїхав до Києва на заробітки, виконують важку роботу, що не завжди пристойно оплачується. В такий спосіб об’єкти, що будуються в столиці, зводяться руками приїзджих. Тому професія будівельника і користується найбільшим попитом.

Кому ж насправді віддається превага під час прийому на роботу? У деяких оголошеннях роботодавці пропонують працевлаштування людям винятково з київською реєстрацією. З іншого боку, чимало вакансій пропонується саме мігрантам, які більше віддаються роботі, для того щоб зачепитися в столиці. До того ж, їм зовсім не обов’язково оформляти працевлаштування і платити можна менше. Саме ж ставлення киян до приїжджих, що намагаються знайти роботу в столиці неоднозначне. У більшості випадків, вони скептично сприймають те, що робочі місця, яких і так, на їхню думку, недостатньо в місті, займає хтось інший. Але зустрічається і протилежне ставлення до мігрантів, коли їм просто співчувають.

У пошуках роботи познайомилася з жінкою похилого віку, що роздавала на Хрещатику запрошення на виставку ярмарків промислових товарів. Я пояснила, що не місцева і запитала чи можна влаштуватися на роботу у фірмі, що вона представляє.

- У цій фірмі вакантних місць уже немає, – сказала пенсіонерка, – але ви можете звернутися до інших розповсюджувачів, що стоять поблизу метро. Можливо, вони що-небудь підкажуть.

Це вселяло надію. Хоча зарплатня за роботу, що виконує ця жінка, всього дві гривні за годину. Тут і дурню зрозуміло, що, з огляду на столичні розцінки, такого заробітку вистачить лише, як говоритися, на кишенькові витрати. Втім, це значно краще, ніж взагалі сидіти без грошей. Тому, за порадою жінки, направилися до метро.

Чоловік, що стояв перед входом у метрополітен, носив на собі рекламний щит і роздавав буклети. Він за день заробляє 20 гривень. Причому працює вісім година на день, із трьома перервами на обід. Умови прекрасні, тільки знову ж усе упирається в рівень заробітку. Тим більше, для приїзжого, якому велику частину зароблених грошей, доведеться віддавати за винаймання житлоплощі, залишивши на харчування, у кращому випадку, 100 гривень.

- Тут ходить жінка, що рекламує ювелірний магазин. На її фірмі очікується вакантне місце. Ходімте, я вам її покажу, – вирішив допомогти мені чоловік, але я толерантно відмовилася, вирішивши пошукати інші варіанти заробітку.

Загалом, після проведеного дослідження зрозуміла одне – у столиці дійсно можна заробляти гроші. Все залежить від бажання того, хто прагне працювати і рівня зарплатні, яку йому запропонують. Цей процес чимось нагадує природний відбір. Комусь повезе, і він облаштує своє нове столичне життя, іншому ж, менш щасливому, доведеться повернутися додому або ще гірше, опуститися на дно суспільної прірви, перетворившись на жебрака.

Сім’я, яку розбила столиця

Кожна людина власноруч будує своє щастя, добробут та рівень облаштованості. Ці чинники переважно залежать від особистого вибору і прийнятого рішення на певному етапі життя. Проте зробити вибір значно легше, коли ти відповідаєш лише за себе. Зовсім інше, коли в тебе на руках двоє неповнолітніх дітей, яких потрібно прогодувати. За таких обставинах особисті інтереси поволі відходять на другий план. Так склалася доля в Наталії Зеньковой, з якою мені випадково довелося познайомитися в місті.

У Київ Наталя приїхала до чоловіка, який вже другий рік тут на заробітках. Раніше сім’я Зенькових проживала в Рівному. Мали квартиру. Наталя працювала в одній з місцевих фірм, де рівень її прибутків значно перевищував заробітки партнерів з інших подібних фірм. Її ж чоловік сидів без роботи. Тому, уся фінансова сторона забезпечення сім’ї, лягала на тендітні плечі молодої дівчини. Та, якось на фірмі, де вона працювала, провалилася одна з прибуткових угод, після чого почалися фінансові труднощі. Наталю звільнили і сім’я залишилася без грошей. На жаль, висококваліфіковані спеціалісти з вищою освітою в Рівному виявилися нікому не потрібні. Тому, щоб якось зводити кінці з кінцями, вони з чоловіком вирішили переїхати жити в районний центр.

- Було нестерпно, – розповідає Наталя, – коли засинаєш з думками про те, що завтра мої хлопчики повинні вдягати у взуття поліетиленові пакети, щоб не промочити ноги. Старі черевики вже розвалювалися, а купити нові не було можливості. Це просто принизливо, коли в тебе одна помада на півроку, і ти сірником виколупуєш її залишки, щоб більш-менш пристойно виглядати...

Не витримавши таких проблем, Наталчин чоловік вирішив поїхати на заробітки в столицю і вже через кілька місяців почав потроху висилати гроші, щоб фінансово підтримати родину. Звичайно, така допомога, у складний для сім’ї час була ніби ковток повітря, навіть не зважаючи на те, що діти залишилися без батька. Так їм і доводитиметься жити далеко один від одного, лише іноді приїжджаючи вгості і сподіваючись на те, що з часом все владнається.

Міграція регулюється прибутками

Генії народжуються в провінції, а вмирають у столиці – ця істина відома усім. Що ж спонукає тих геніїв підкоряти великі міста? І яка нині реальна ситуація з “регіональними мігрантами”?

Особливості міграційної ситуації в Києві упродовж останнього міжпереписного періоду, з одного боку, зумовлені складністю з реєстрацією в столиці, з іншого боку – високим рівнем закріплення вже прибулих. Якщо в 1995 році міграційний приріст населення, за даними Київського міського упраління статистики, складав усього 3,4 тисячі осіб, у 2000 році – 5,5 тисячі, то в 2002 – вже 17,8 тисячі. Не важко здогадатися, що ці цифри не відображають реальну ситуацію в столиці.

Найбільший міграційний потік із сусідніх регіонів (з Київської Житомирської і Чернігівської областей). Таких, за даними Першого Всеукраїнського перепису населення, майже 200 тисяч працездатних громадян. Найчастіше праця мігрантів використовується у транспортній, будівельній та галузі охорони здоров’я. Взагалі, так звані, “маятникові” мігранти в Києві займаються менше кваліфікованими роботами. За даними Інституту демографії та соціальних досліджень, серед тих хто приїжджає на роботу в Київ із сусідніх областей, у порівнянні з постійними мешканцями столиці, в 1,6 раза менше законодавців, вищих державних службовців і керівників, в 1,8 раза – професіоналів ( у т.ч. в 2,4 раза менше викладачів). Натомість, у 1,6 раза більше таких мігрантів працює у сфері обслуговування, 1,4 раза – більше зустрічаються технічні працівники, а також операторів та складальників устаткування машин.

Все ж таки, при обмежених можливостях працевлаштування і при низькій зарплатні в себе вдома сотні соціально активних громадян стають трудовими мігрантами. Сьогодні масштабне безробіття перетворює трудові міграції чи не в єдиний спосіб забезпечити прийнятний рівень життя для значної частини населення нашої держави.

Як стверджує завідуючий відділом міграційних досліджень інституту демографії і соціальних досліджень НАН України Олексій Позняк, серйозного вивчення внутрішньої трудової міграції ще не проводилося. Існуючі ж дані більше стосуються переїзду на постійне місце проживання і регулярних поїздок на роботу в столицю жителів Київської області.

В той же час, на думку пана Позняка, зважаючи на такий інтенсивний потік мігрантів до Київа, столичні влада не повинна втручатися в цей процес. За його словами, в наших умовах, коли один із принципів демократії – це вільний вибір кожним громадянином місця проживання у своїй країні, заборонні заходи просто не припустимі. Загалом, пан Позняк переконаний, що кількість мігрантів буде регулюватися сама, в залежності від можливостей оплачувати роботу тих, хто її надає.



ПОСТСКРИПТУМ

Можливо, деяким людям переїзд у столицю здається одним із реальних способів досягти чогось у своєму житті. Проте не завжди він себе виправдує. Для того, щоб життя в столиці склалося успішно, людині необхідні наполегливість, впевненість, винахідливість, працьовитість та уміння терпляче йти до поставленої мети. Хоча, маючи всі ці якості можна досягти своєї мрії і вдома. Тож чи варто поспішати пакувати валізи?..

Ангеліна ПЛОЩАНСЬКА,
Київ.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору