Рік молоді? А ми й не відали!

Добігає кінця 2009-й рік. Президент України оголосив його Роком молоді. Чи з’явилося щось нове, позитивне в житті юнаків та дівчат упродовж нього? Адже директивним документом передбачався ряд конкретних завдань щодо поліпшення життя найактивнішого прошарку суспільства, його освітнього та морального виховання, фізичного загартування, працевлаштування, забезпечення житлом...
Не вельми людно на вулицях міста нині, та все ж вдалося „перехопити” на майдані Незалежності кількох молодих людей і запитати, чим був пам’ятний цей рік для них. Картина про рік „іменний” невтішна: жоден із моїх співрозмовників не помітив якихось позитивних змін в молодіжному житті України.
Студентка кооперативного коледжу, вісімнадцятирічна Антоніна, відзначила, що 2009-ий запам’ятається хіба що... численними концертами та масштабними шоу. А ще міністерство освіти та науки оголосило, що скасують стипендії, вважаючи студентів соціопами, які розраховують тільки на батьків, державу, лише не на самих себе. То чому немає законів, що дозволяли б студентам отримувати під час навчання оплачувану практику? Чому не відновлять студентські будівельні загони, не залучають молодь до сезонних сільгоспробіт? За мінімальну платню юнаки і дівчата працювали б у свої гуртожитках, їдальнях, лабораторіях, майстернях. Слід спонукати юних до активних дій.
Водій Петро, 30 років, автопідприємство, вважає, що проблема „прийом-звільнення” не зникла, а стало ще гірше: „Ідемо вранці на роботу, переживаємо, чи не покажуть на двері”. У нього в сім’ї чекають дитину, що призводить до додаткового ризику. Колегу, що працював поруч, вже розрахували, бо він після народження дочки не міг бути на зміні з шостої години ранку до десятої вечора. Відразу ж з’явилося троє охочих зайняти його місце.
Степан, 25 років, студент заочної форми навчання, спеціальність „Банківська справа” університету „Україна” переживає, чи не закриють виш взагалі, а ще йому чомусь перестали оплачувати відпустку на час складання сесії. Закінчить ВНЗ, а перспектива працевлаштуватися дуже мала. Правда, деякі з кандидатів на найвищий державний пост обіцяють гарантоване працевлаштування майбутнім випускникам вищих навчальних закладів, житло, або ж довгостроковий пільговий кредит на його придбання. Звичайно, перспектива заманлива, але ж потрібно дочекатися, аби на виборах переміг „обіцяльник”. А поки що опускаються руки, німіє душа, згасає надія на розсіяння державного хаосу.
Світлана, 27 років, інженер телекомунікації, навіть здивувалася запитанню, мовляв, який Рік молоді? Усім, що вона сьогодні має – житло, освіту, роботу – завдячує батькам. Держава ж згадує про молодь лише під час чергових виборів, аби отримати певну кількість голосів. Власне, правильним вихованням молодих людей ніхто не займається. Відійде з життя покоління „радянських” людей – є побоювання, що з ними відійде і все хороше. Раніше молодих людей вчили поважати старших, бути патріотами Вітчизни, виховували в них почуття відповідальності за доручену справу. А що нині?
Уважніше роздивімося довкола. Багато сучасних юнаків та дівчат позбавлені високих моральних рис, їм не знайомі терміни „совість”, „пристойність”, „відданість”. Вони обходяться 3-5 надрукованими словами, а культура поведінки обмежується пляшкою пива та цигаркою, неповагою до всього святого. Подивіться лише на купи сміття та порожньої тари біля пам’ятника Симону Петлюрі, де „кучкуються” акселерати віком 14-16 років, хизуються, відкриваючи пляшки запальничками (в кого далі полетить корок), стріляють навсебіч недопалками. На День незалежності пам’ятник великому Кобзареві був липким від пролитого пива.
Низький рівень народжуваності, зростання кількості розлучень, сиріт, підліткової злочинності – ось наслідок економічних, політичних, соціальних протиріч, що розбивають суспільство.
Нині в молоді немає консолідованих групових перспектив. По суті, нею ніхто не займається. Мало підписати гарний документ, куди важливіше домогтися його виконання. Особливо, коли йдеться про інтереси молодих людей – майбутнього будь-якого суспільства.
Василь ЯНОШІ,
Рівне.