Рівне:

Створення та просування сайтів

Свідки далекої доби

Особливий погляд 13-ноя, 2009, 09:359 prov 961
Десять років тому в Дубенському історико-культурному заповіднику започаткували виставку “Скарби наші духовні”, куди ввійшли експонати з колекції старовинних ікон. Задумувалась вона до 900-ліття літописного граду, та в силу своєї унікальності, стала постійно діючою, адже релігійні пам’ятки XVI-XVII століття засвідчують меценатську діяльність князів Острозьких.
Безумовно, найціннішою річчю колекції є монументальна ікона “Пророк Ілля з житієм” (XVI вік). Автор її невідомий, найімовірніше, її малювали у храмовій майстерні для Дубенської дерев’яної церкви святого Іллі, фундатором якої був князь Костянтин-Василь Острозький. Це єдиний відомий в оригіналі раритет малярства, подарований меценатом церкві.
Треба згадати і шановану ікону Богоматері, фундовану князем Костянтином Острозьким Спаському монастиреві. Пізніше її передали в Хрестовоздвиженську пустинь, а на початку XX століття – до новозбудованої Свято-Іллінської церкви, що в цьому році визначатиме свій сотий ювілей. До доби князів Острозьких відносяться ще дві ікони: храмова “Воздвиження Чесного Хреста” та невелика за розміром “Богородиця”, подарована цим же меценатом Спасо-Преображенській церкві. Прикро, що сліди перебування згаданої вище ікони Богоматері загубились, нині в храмі бачимо лише не вельми вдалу копію святині. Подейкують, що оригінал опинився аж у запаснику Чернігівського краєзнавчого музею.
XVII століття представлене ще двома образами: “Христос Вседержитель” та “Богоматір Одигітрія” з села Дерев’яне, колишнього Володимир-Волинського повіту. Неабиякий інтерес у відвідувачів викликають представлені на виставці Царські врата одного з дубенських храмів, що датуються цим же століттям. Вони мають звичну композицію із зображенням “Благовіщення” та чотирьох євангелістів. Мотив рослинного орнаменту має метафоричний зміст: виноградна лоза та грона відомі в християнському середовищі як символ віри.
Іконографія святих засвідчує високий рівень релігійного мистецтва у місті над Іквою та переплетення його з реальним життям. Це чітко прослідковується, скажімо, в іконі “Богородиця Замилування” (кінець XVIIIст.) зі Свято-Іллінської церкви. Основною рисою твору є лірично-земне трактування пози Богоматері, яка ніжно притуляє немовля до своєї щоки. Це звична поза люблячої неньки.
Трохи детальніше скажемо ще про один експонат. І не лише тому, що масивний латунний підсвічник (на знімку) найкраще зберігся – на ньому чітко зазначено дату виготовлення і автора. Річ виготовлено на замовлення Костянтина Острозького. Власне, підсвічників є два. В описі інвентаря Дубенського замку (1616 р.) вони не згадуються. Після розгрому князівських покоїв у 1648-му вироби зникли з Острога, за описом 1808 року їх бачимо в Дубенській Свято-Миколаївській церкві. Звідти унікальні речі санкт-петербурзький професор А.В. Прахов завіз на археологічну виставку в Москву, потім підсвічники повернули в Житомирське давньосховище церковно-історичних пам’яток на Волині. І аж у 1907 році їх віддали в Острог. Дубенчани вимагали повернути раритети у місто над Іквою. Конфлікт розв’язали по-братськи: у 1911 році острожани поділились виробами гданського ливарника. Після Другої світової війни підсвічники опинились у музеях літописних градів. Речі відлито з окремих деталей, висотою 170, а шириною 136 сантиметрів. На підставці латиною вибито текст: “Костянтин Костянтинович з Божої милості князь Острозький, маршалок землі Волинської, староста Володимирський” і “З божою поміччю відлито Лукою Фріделяндом з Гданська, 1575 р.” На творах ливарника з польського міста помітний вплив народного різьблення, є чимало спільного зі старовинними дерев’яними свічниками, що збереглись у побуті українців східних Карпат. І тільки улюблені в гданських майстрів фігури левів чітко вказують на походження автора. До того ж гілки, що звично підпирають рамена свічника, хоч і мають деяку спільність із готичними фірмами, проте майже втратили властиву їм напруженість і гостроту. Їх передано в спокійних, округлих формах, притаманних українському народному мистецтву. П’ятисвічники мають монументальний вигляд і за формою нагадують дерево з розлогою кроною. Масивні ніжки спираються на хребти трьох лежачих левів, пластичне вирішення яких знову близьке до роботи народних різьбярів.
Ікони, Царські врата, латунний підсвічник. Споглядання їх як релігійного феномена допомагає відвідувачам заповідника прилучитись до мистецтва пращурів (хоч і невідомих), задовільнити зростаючий інтерес до необмілілих витоків національної культури, об’єктивно оцінити наші духовні скарби та подвижницький вклад благочестивих меценатів, які горою стояли на захисті Православ’я.
Василь Яноші,
Рівне-Дубно.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору