Про горохівського книголюба дізнаються у Південній Кореї

Днями у Херсоні завершився VII Міжнародний фестиваль аматорського кіно «Кінокімерія», який одночасно є національним відбірковим туром на 75 конкурс Світової спілки некомерційного кіно «UNIСA», що пройде у серпні 2013 року у Південній Кореї. Протягом трьох днів журі фестивалю переглянуло 140 короткометражок з 10 країн
світу, а в останній – вручило 20 нагород.
Фільм володимир-волинських кіноаматорів, режисера-сценариста, журналістки місцевої газети «Слово правди» Світлани Федонюк та незалежного оператора Володимира Назарука «Чудо Господнє» виборов перемогу у номінації «За краще зображувальне рішення», золоту медаль «Кінокімерії», грошову премію та право представляти Україну на
75 конкурсі Світової спілки некомерційного кіно «UNIСA» у Південній Кореї.
Нагороди у кількох інших номінаціях отримали
дві короткометражки народної аматорської кіностудії «Волинь» з Луцька.
«Чудо Господнє» - це восьмихвилинний фільм-портрет сільського інтелектуала, колекціонера знань Петра Бриняка з села Підбереззя Горохівського району. Пан Петро працював підвожчиком кормів у місцевому колгоспі, проте своєму захопленню українською книгою, яку називає Господнім чудом, не зраджував ніколи. Саме на книжки він і витрачає усі гроші протягом життя – свої і спонсорські, чим викликає шалене здивуваня і нерозуміння як з боку рідних, так і односельчан. В усіх кутках ще дідівської хати Бриняка стоять височенні, у людський зріст, стоси ексклюзивних фотоальбомів і каталогів – на шафи для усіх словесних скарбів у сільського букініста не вистачає коштів... Наше з Володьою Назаруком кіно - про долю «інакшої» людини, котра не вписується у соціальні стереотипи», - розповідає Світлана Федонюк.
Зйомки фільму «Чудо Господнє» проходили на Горохівщині – у Підбереззі та в урочищі «Прощаниця», що біля села Милятин. Саме тут, у лісі Завадівщина, колись било чудодійне джерело, тут загинули козаки Богдана Хмельницького, а у Другу Світову, на цьому ж місті були оточені фашистами та вбиті у нерівному бою вояки УПА. «Урочище навічно стало подвійною могилою для тих, хто ціною власного життя століттями наближав нашу свободу. Петро Бриняк вважає своїм обов’язком доглядати за цим місцем, чим і викликав моє захоплення. А сам фільм, який закінчується словами-пересторогою головного героя: «отак і нація може загинути як оте сухе дерево, не приведи Господи», є моєю громадянською позицією щодо прийняття антиукраїнського закону «Про засади державної мовної політики», - каже Світлана Федонюк.
Через затяжний конфлікт з кіностудією «Волинь», позаштатним аматором якої у 2011 році, згідно наказу Науково-методичного центру культури Волині, була Світлана, короткометражка «Чудо Господнє» брала участь у національному відбірковому турі не від Волині, а від міста Рівного, сама ж режисерка виступила під псевдонімом. Каже, у такий спосіб хотіла підтвердити свої творчі здібності, без поправок на минулорічне гран-прі за фільм «Ранок з Тіффані», оператором якого був штатний працівник кіностудії «Волинь».
Світлана Федонюк дякує земляку, депутату Волинської обласної ради Володимиру Латковському за фінансування її поїздки на «Кінокімерію», а також композитору з Польщі, етнічному українцю Каю Каславіньєрі – за прекрасну музику, спеціально створену до її фільму. Режисерка сподівається, що хтось з меценатів профінансує і її поїздку у Південну Корею, бо у декларації і підтримку волинських чиновників від культури вже не вірить.
Віталіна Гись.