Рівне:

Створення та просування сайтів

ЖУРА БІЛЯ СЕРЦЯ ЗАСІЛА...

Перлина 24-жов, 2008, 09:589 prov 1 291
У цій рецензії йдеться про нову книгу віршів “Осінь на кручі” Богдана Столярчука, яка щойно вийшла у костопільському видавництві “Роса”. Спробуємо відійти від модних нині стандартів, що полягають у піарі, а дещо проаналізувати творчий доробок. Відверто, після прочитання збірки складається враження, що її головний герой — уже підтоптаний чоловік. Але живе минулим, ще юним коханням, безперервно ностальгує за ним. А як же інакше?! Адже сягнув віку молодого дідуся, коли ще і в гречку скочити охота, та не дуже зручно, бо онуків соромно. Тому й мучиться чолов’яга, намагаючись “... востаннє до вуст, припасти лиш на мить”:
Відчуть вогонь її кохання,
Живцем в обіймах і згоріть.

Проте, очевидно, таке палке одкровення і декларована самопожертва чомусь не приваблює сучасних юних дівчат, у яких уже зовсім інші життєві орієнтири, хоча, на думку автора, для ліричного героя ще не все втрачено, ще живуть сподівання, хоч і мізерні, ще, можливо, він досягне заповітної мети засобами ридання:
І сни провіщі (?) обминають
У тиші грозовій.
І сльози очі застилають,
Як стріну погляд твій.

Але це не найпрудкіші вибрики Пегаса у збірці Богдана Столярчука. Неозброєним оком видно, що автор нещадно експлуатує один із найголовніших органів людського організму — серце, зовсім забувши про інші, якими Всевишній наділив ще Адама. А тому надибуємо мало не кожному вірші такі поетичні перли. Процитуємо їх дослівно: “Жура біля серця засіла...”, “Якось у серці твоєму воскресну...”, “І серце стукає не в такт...”, “Лишили зойк вони в моєму серці...”, “В моїм серці ти навіки...”, “Ти мене прив’язала до свого серця...”, “А живе у серці тиха пісня мами...”, “Я тримаю тебе своїм серцем...”, “Передзвоном край серця співа...”, “Майнула краєм серця мого...”, “Почувши для серця цей рідний мотив...”, “І біль, і радість серця...”, “Десь біля серця ранній цвіт...”, “Пригорнулася до мого серця...” і т.д. Чим не тема і стимул для творчого натхнення видатним рівненським пародистам?!
А ось в одному вірші із чотирьох рядків читач спотикається об слова: “така”, “там”, “так” і “якось”. Рясніють вірші, також словами: “десь”, “ніяке”, “отих”, “там”, “свій”, “цім”, “оця” тощо. Аналогічні огріхи зустрічаються і в інших творах, де замість образу, влучного порівняння, метафори автор вставляє так звані затички із невизначених слів. Що свідчить про низьку вимогливість автора до слова.
Не зважаючи на солідний поетичний досвід, Богдан Столярчук допускає, м’яко кажучи, досить недбале римування: віки — мрій, сивина — зима, твоя — співа, терпка — якась, зоря — зацвіла, очима — силу, світ — мить, ніким — моїх, роздяглась — раз. Хоча й інші також не дуже вдалі, надумані, абияк підібрані, наприклад, рима “любов — знов” повторюється у збірці двічі. Варто зауважити, що такого примітивізму у римуванні не допускають навіть початківці, вважаючи, що сучасний читач поезій освічений. І, власне, поважають його, не підсовують сире і сіре чтиво, не знущаються над світлим почуттям шанувальників красного письменства.
Вражає “оригінальністю” вірш “Під музику Вівальді”, текст якого насправді ніякого відношення до відомого композитора не має. Його із таким же успіхом міг би замінити Шопен, Чайковський чи, скажімо, “юний орел” — Поплавський. Або якийсь маловідомий будівельник місцевого значення.
Отож, проаналізував я збірку “Осінь на кручі” і, як висловився в одному із віршів її автор, — “Жура біля серця засіла...” Та й є чого журитися, з огляду на те, що під однією обкладинкою зібрано стільки недоречностей і відвертої недбалості. Хоча з анотації обіцялося читачам, що “Нова збірка... торкається найпотаємніших струн серця (знову “серця” — автор), таїни почуттів”. На жаль, не збулося...
Ростислав ВАРЖЕЛЬ,
Рівне.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору