На майдані у Бішкеку майорів український прапор

Керівник РОГО “Комітет виборців України” Микола Грищенко в якості міжнародного спостерігача місії Європейської мережі організацій по спостереженню за виборами ЕNEMO побував на президентських виборах у Киргизії. Спеціально для “Провінційної газети плюс” він дав з цього приводу ексклюзивне інтерв’ю.
– Миколо, вітаю з поверненням на батьківщину. Передусім хочеться запитати про те загальне враження, яке склалося від киргизьких виборів. Що було головним, визначальним і як проходили вибори?
– Країни всього пострадянського простору мають спільні стереотипи. І це було помітно. Та на відміну від наших президентських виборів, де до останнього було протистояння двох однаково сильних кандидатів, в Киргизії після спроби захоплення Будинку Уряду протестантами 17 червня, два сильні кандидати все ж зуміли між собою домовитись. Якби цього не сталося, то у Киргизії було б протистояння, подібне до того, що було в Україні, а у їхньому варіанті це неминуче призвело б до громадянської війни. Та цього не сталося. Вже 20 червня Фелікс Кулов заявив, що призупинить посадові повноваження першого прем’єр-міністра, з метою посилити виборчу кампанію Бакиєва. Одразу ж після перемоги на виборах Курманбек Бакиєв призначив Фелікса Кулова прем’єром.
А у виборах 10 липня змагалися 6 кандидатів. Однак, перемога Бакиєва була незаперечною, він набрав 86 відсотків голосів вже у першому турі.
– Як би ти охарактеризував рівень правосвідомості киргизького народу?
– Він дуже низький. Навіть у тих, хто працював у виборчих комісіях. Тому найголовнішим завданням було забезпечити явку виборців. Щоб вибори взагалі відбулися.
– А як проходили передвиборчі перегони?
– Для усіх країн пострадянського простору характерне використання адмінресурсу. У киргизьких виборах також це було помітно. Найбільше агітаційних матеріалів було за Бакиєва, до 90 відсотків телевізійного часу також займала його особа.
– А що на це інші?
– Склалося враження, що інші навіть не прагнули до того, аби рівноцінно використати надані можливості. Хоч, відзначу, доступ до ЗМІ був більш-менш рівним.
– А які найбільш характерні порушення?
– Треба віддати киргизам належне, що в них спостерігалася досить пильна увага до списків виборців. Задовго до виборів вони визначили, кого в країні немає, а відтак і списки формувалися лише з тих, хто був реально присутній. Списки були всі вивішені на виборчих дільницях і кожен міг підійти й знайти там своє прізвище. Хоч в цілому, все ж неточностей у списках цілком уникнути не вдалося. Підкреслю – для киргизів було важливо, щоб люди прийшли на вибори. Спеціально для того, щоб затримати студентів, була продовжена сесія у вузах.
Щодо порушень, то, звісно, вони були. І були помічені. Так помітною була непрозорість в діяльності багатьох виборчих комісій, які намагалися приховати інформацію. Особливо це стосувалось періоду до дня голосування. Було зафіксоване на кількох дільницях і вкидання бюлетенів пачками. І тут була помітна ініціатива місцевих чиновників.
Ми, українські спостерігачі, були направлені у найдальший куточок Киргизії – Баткенську область (майже на кордоні з Узбекистаном та Таджикистаном). Там на всіх виборчих дільницях були спостерігачі тільки від кандидата Бакиєва. Люди вголос ображалися, що інші кандидати навіть ні разу не приїхали і не зустрілись з ними. Але в цілому вибори пройшли досить спокійно.
– Яким було ставлення до міжнародних спостерігачів взагалі й до українських зокрема?
– Ставлення в цілому до усіх міжнародних спостерігачів – представників місії ЕНЕМО країн було доброзичливим. А до нас, українців, особливо гарне. При усіх зустрічах ми помічали особливий до себе інтерес. Киргизи – люди такі ж прості, сердечні, як і українці. Хоч, дуже бідні. Маючи на увазі нашу Помаранчеву революцію і наші демократичні перетворення, казали: “Як вам добре. Ви вже у Європі...” Намагалися пригадати якесь слово чи вислів українською мовою. Просили нас говорити українською. Навіть популярних пісень наших згадували, як скажімо “Підманула-підвела...” Дуже багато розпитували про Ющенка, Тимошенко, про справу Гонгадзе, взагалі про людей.
– Від чого серед усього побаченого залишилося найяскравіше враження?
– У Бишкеку в день нашого приїзду відбувався концерт нашої Руслани. Люди зібралися на шосту вечора, а концерт розпочався о 22-ій. Але майдан був заповнений цілком. Люди не розходилися і прочекали всі чотири години. В центрі майдану майорів наш український прапор. А що вже мала успіх Руслана! Представники української діаспори, з якими ми спілкувались протягом майже двох годин, піднесли їй величезну корзину квітів. Спілкувалася вона з публікою, зокрема, і українською мовою, і було дуже приємно, що нас так шанують. Зокрема, дуже важливо є і те, що киргизи-кандидати на посаду Президента навіть у своїх біографіях усе, що пов’язане з українством, використовують як особливий плюс до особистого іміджу. Це було помітно у виборчих програмах. Два кандидати з гордістю написали, що володіють українською мовою.
На майбутнє киргизи не уявляють себе без тісних контактів з Україною, Росією, Америкою і Європою.
Розмовляла Людмила МАРЧУК,
Рівне.