Нам з тобою не по дорозі

У позовній заяві в графі «Причина розлучення» Олександр написав: «взаємне нерозуміння» і … «подружня невірність дружини». Правда, на запитання судді: «А ви впевнені, що це ваша дитина?» він, не задумуючись, відповів «Так!»
…В той вечір я з нетерпінням чекала чоловіка, щоб порадувати його – у нас буде дитина! Коханий зустрів звістку з кам’яним обличчям, зло запитав:
— Ну, ти задоволена?
Мене наче холодною водою облили — настільки дивною була його реакція. А вранці він пішов. Повернувся через місяць і з порога кинув:
— Що з дитиною?
Підтекст читався явно: «Ти зробила аборт?»
— Усе нормально, — відповіла Оксана.
— Тоді йдемо в рагс, і нас розлучать за обопільною згодою.
Через хвилювання в жінки піднялася температура. А колишній чоловік замість того, щоб хоч склянку води подати, метався по квартирі й збирав свої речі. Забрав із собою все, аж до каструль і ложок.
…Зараз Іванці чотири роки. Олександр визнав дитину і виплачує аліменти. До речі, після народження доньки він перепросив колишню дружину за те, що безпідставно звинуватив її в подружній невірності. Правда, аргументував цей наклеп дуже своєрідно: «Це так… Для красного слівця…»
А починалося все з того, що Оксану з Олександром познайомили друзі, які хвилювалися, що така симпатична жінка дотепер незаміжня. Їй заздрили всі подружки – мовляв, якого шикарного чоловіка відхопила! Уявіть собі широкоплечого офіцера, скромного, доброго, який не п’є й не палить. Через півроку після знайомства вони одружилися. Усе було гаразд. Ось тільки наречену здивувало те, що на весіллі не було жодного Сашкового друга. Прийшли тільки його батьки, сестра і племінниця.
Через кілька тижнів після весілля Оксана вперше побачила, як чоловік сідає в позу лотоса і молиться. У відповідь на здивований погляд він сказав:
— Якщо ти мене не розумієш, нам не по дорозі.
Ось тільки не пояснив, що саме повинна зрозуміти дружина. Тоді її неприємно вразили очі чоловіка, які фанатично горіли, і ці його дивні слова.
Сашко ніколи не дивився телевізора, у вільний час вивчав якусь релігійну літературу. Намагався й дружину наставити на шлях істинний. Постійно переконував її, що їжа – це отрута, що не можна споживати ні м’яса, ні масла. Чай і кава теж були під забороною. Сам він їв тільки пшоняну кашу і юшку з води, картоплі, моркви і цибулі. Оксана звикла до іншого раціону, тож почала готувати чоловікові окремо.
— Ти моя дружина, — говорив він, — і тому повинна беззаперечно слідувати за чоловіком! І їсти повинна те, що і я!
Оксана ображалася. Але варто було їй почати висловлювати свої претензії, як чоловік відразу ж збирався і йшов до своєї мами.
Коли дізнався, що дружина вагітна, вирішив піти назавжди, залишивши в її серці гіркі спогади.
Наталія ЛЕВЧУН,
Рівне.