Як розповідає пані Євгенія, покійний чоловік був майстром на всі руки. Жили вони бідно, тому й вирішили взятися за незвичайне ремесло. Заготовляли в лісі осику, розколювали на дрова, сушили, потім розпилювали “метрівки” на три рівні частини, і клали на розчин вапна з піском, тобто як цеглу, а кути ще скріплювали цвяхами. За кілька років виросла ось така хатина, де і тепер проживає господиня з сином та онуками.
Галина Мінюк,
Костопіль.