В медалі бува й зворотна сторона

У древньому Дубні пройшов традиційний фестиваль рок-музики „Тарас Бульба”, що цього літа відзначив своє 15-ліття. На захід у місто над Іквою прибули 24 гурти з різних регіонів України. Цьогоріч його взяв під своє крило потужний спонсор — виробник пива „Чернігівського”, що дає право сподіватись на розкрутку конкурсу до потужної музичної акції загальнонаціонального масштабу. Три дні підлітки-рокери, панки, „неформали”, лякали своїм незвичним виглядом літніх аборигентів, дивували перехожих.
Не поталанило фанатам рок-музики, бо лив дощ, немов із відра. Власне він розігнав із майдану Незалежності жменьки міщан, які надали перевагу затишним квартирам перед зливою і холодом. Шкода було підлітків, які приїхали в одних футболках, напівголі дрижали, наче в пропасниці, під несусвітній рев, що нісся зі сцени.
Рок під проливним дощем оцінюють по-різному. Дехто аж захлинається від захоплення, стверджуючи, що «фестиваль відкрив нові імена вітчизняної музичної культури», бо «зріс професійний рівень конкурентів». Це якщо співставляти нинішнє дійство з попередніми, бо тоді справи були ще гірші. А кількість бажаючих приїхати на конкурс (надійшло понад 200 заявок) ще ні про що не говорить щодо виконавського рівня. Навіть володар гран-прі «Анна»(Львів) більше «натискав» на крик. І мелодія не вельми, і слів не розбереш. Про що твір — одному Всевишньому відомо. Не порадували слухачів і гурти-призери «Etwas Unders» (Київ), «Кожному своє» (Львів). Малопомітними були гурти «Pandaбіяка» (Київ), «Віртуальний Діцелі» (Сімферополь), «Папа Карло»(Харків). Здається, всі — одне лице. Грець з ними, крикунами. Як мовиться, одному подобається піп, іншому попадя, ще третьому — попова дочка. Та є речі куди серйозніші, з навколоконкурсного життя. Вельми у багатьох юних танцівників якось неприродно блищали очі, та й хода була «п’яненькою». Знайоми лікар звернув увагу, що дим від молоді має запах анаші. Накурились голуб’ята під зав’язку. Хоч ніхто не зміг сказати, скільки «травки» пішло в хід. Суміш алкоголю і задоволення від року видавали ще одну групу «кайфуючих». Радо піднімали юнаки і юнки великі пальці вгору, мовляв, відтягуємось класно.
Окупували гості територію довкола стадіону. На жаль, палаткове містечко підтопило. Це вже біда. Та ще більша, коли після себе рокери зилишили велетенський смітник: шматки паперу, пластикові упаковки, презервативи, биті пляшки і шприци. Повсюдно, у великій кількості. Щось не в’яжеться побачене з культурою, до якої причисляють фестиваль. А дехто зітхає: «Що поробиш — мистецтво вимагає жертв». Хоч особливих порушень правопорядку не було, та карета «швидкої допомоги» понад 20 разів «виручала» рокерів. Як висловився один із потерпілих, то все «передозування».
Міський мер Леонід Дубко задоволений організацією «Тараса Бульби». Насмілимося нагадати окремі «проколи». Скільки було мови про спорудження в центрі вбиральні, та нічого не змінилось. Нормальний туалет відсутній. По-друге, важко зрозуміти, чому дійство, що стає візиткою Дубна, називають «Тарас Бульба»? Постать героїчного запорізького полковника «не проглядається» ні в змісті, ні в формі зібрання початкуючих фанатів року. Та й символічно проходить воно під мурами древнього замку, оспіваного в історичній повісті великого Гоголя. Ще один штрих. Організовується фестиваль для приїжджих. Скажімо, цьогоріч не виступив жоден творчий колектив господарів, навколишніх районів, лише два з Рівного («От вінта» і «Брем Стокер»). Питається, хіба тільки для популяризації київських гуртів «27 День», «Трутні», «Морс», «Вайт», «Вій» чи лицького «Кінг Сайз»?
Серед дубенчан уже не вперше чулось, чи варто витрачати 50 тисяч гривень із міського бюджету для пропаганди сіренького музматеріалу, що видається на-гора українськими рокпочатківцями? Адже гарні виступи — одиниці.
Можна буде оцінити гала-концерт «Тараса Бульби», що демонструватиметься на першому національному каналі та переконатись, чи помиляється автор цих заміток. А втім, у медалі завжди є зворотна сторона. Звістку, що спонсор першого дня виручив за своє бочкове пиво (не йде в порівняння з пляшковим) чималу суму, оцінять не всі меломани. Власне, як мовиться, не задля цього городився фестивальний тип у древньому літописному граді.
Василь ЯНОШІ,
Дубно.