Квасоля – культура вигідна

Буваючи на міському продуктовому ринку, вже знаю, в якому “квадраті” можна придбати свіже масло, рибу, яйця, смачну городину, заморські фрукти, якісне насіння для парника. А ще — послухати цікаві розповіді селян, які продають вирощене. Не раз спостерігав за невисоким підтягнутим дідусем, котрий з приповідками торгував кількома видами квасолі та насінням ранньої редьки. Щоправда, я купував у нього лише круглі боби. І намагався з’ясувати, що змушує його приходити на базар зі своїм нехитрим крамом. Пенсіонер виявився відкритим і говірким – досить відверто поділився, чому в свої 76 “ударивсь” у незвичний малий бізнес.
Мешканець села Озеряни, що в Дубенському районі, з юних років пізнав секрети комерції. У голодну повоєнну пору ще підлітком їздив “товарняками” у Рівне та в Київ продавати чи обміняти на харчі в’язки дров. Матуся, котра не дочекалась чоловіка з фронтових доріг, підхвалювала сина за це. Пізніше збирав хміль та лікарські рослини і здавав на заготівельний склад у Здолбунів. Ото було радості, коли приносив додому чесно зароблену “п’ятірку”.
Дружина ніколи не мала комерційної жилки. А в селах завжди частину вирощеної городини та садовини реалізовували на міських ринках. Працюючи на Здолбунівському заводі пластмасових виробів, особливої потреби в грошах не відчував (дружина теж трудилась); зуміла родина вивести в люди двох дітей. Селянин їздив на базар більше за звичкою.
Ситуація змінилась, коли став пенсіонером. Обсіли нестатки з усіх боків, підмога держави слабенька. Пан Антон знову згадав про колишню комерцію. Уже здоров’я не те, аби картоплю, капусту чи буряки на собі тягти. Дійшов висновку: можна мати “власну справу”, вирощуючи для торгівлі тільки те, що вимагає менших затрат сил. Перебрав звичні культури і зупинився на квасолі.
Я попросив детальніше розповісти про відому бобову культуру, з якої наші господині готують чимало смаколиків, додаючи у безліч страв – від закусок до десертів. Озерянець розводить не кущову, а в’юнку рослину, що займає менше місця, гарно росте. До речі, підібрав такі сорти, в яких крупні боби. Відпрацював певну технологію вирощування.
Отже, по порядку. З настанням весни навколо городу втикає 250 тичок, біля кожної садить одну пророщену насінину. Коли рослини підростуть, шість разів підживлює їх розчином, що складається з розведеного у воді коров’яку. У догляд входить прополюваня, натягнення між тичками шпагату, аби розширити простір росту. Тепле літо, гарне запилення – передумови врожаю. Потрібно вчасно зібрати стручки, не дати їм “вистріляти”. У сприятливий рік налущують до 2000 склянок бобів. Відділяють для себе (майже 250 склянок набирається), іншу частину врожаю продають. Добре квасолю беруть під Новий рік, на весні, в піст: за 250-грамову склянку платять 2,5 гривні. Залюбки купують її в Рівному, в Львові. Земляки здавна звикли до цієї культури, що за вмістом білків рівна м’ясові.
За такою ціною “набігає” чотири тисячі гривень. Навіть високий врожай картопляної ниви не дає такого виторгу. Дідусь навчивсь зберігати квасолю в прохолодному місці, тоді вона не псується, не боїться жучка.
Останні 2-3 роки пенсіонер почав вирощувати ще одну вигідну культуру. Йдеться про редиску-білокрайку. За її насіння платять, з цією рослиною мало клопоту, хіба що ганяти горобців із насінників. А ще насіння достигає тоді, коли вже зібрано городину, в господарів вільні руки. Весною за насіння редьки вторгував 700 гривень.
Нещодавно вичитав у одній з регіональних газет, що вигідно вирощувати... хрін. Можливо, й собі спробує зайнятись цією справою. Як бачите, вдатний селянин не сидітиме без діла, бо переконався, що нині годі надіятись на когось, хочеш жити – то крутись. Ось так і виходить надбавка до невеликих пенсій стареньких.
До речі, за твердженням медиків, і квасоля, і хрін допомагають при лікуванні грипу.
Валентин СЕМЕНКО,
Дубенський район.