Відомо з історії, як українцям нав’язували інші цінності та символи, які так і не прижилися в народі. Переконували, що вишиванка – це одяг кріпаків, холопів, але знаменитий арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях згадує про русинів саме на території сучасної України, які носили вишитий одяг. 
День вишиванки в Тинненській ЗОШ (Сарненський район)
День вишиванки в незалежній Україні набуло справді всеукраїнського, всенародного свята. Адже вишиванка сьогодні – це модно. Простий український народ ніколи не відмовлявся від вишиванки навіть тоді, коли ніхто не вірив у відродження України, коли українське місто жило "по-модньому". Бо для нього – це не тільки елемент одягу та атрибут патріотичного кітчу – це дещо більше: - генетична пам’ять, у якій зашифрований особливий код нації, родини, бо орнаменти в різних регіонах країни свої, особливі.
Полісся здавна привертає увагу своєю самобутністю, адже його мешканці змогли точніше зберегти народні мистецтва, вірування, традиції, елементи побуту та культури, які розвивались на цій території споконвіку. Поліські вишивки відрізняються простотою, але при цьому вишуканістю, мініатюрністю, багатством варіантів та чіткістю композиції, в яких переважає чорно-червоний орнамент. Стриманість ліній та геометричність мотивів оживають завдяки використанню червоних ниток, що надає роботам яскравості та емоційності. Саме ці кольори українські поліські націоналісти використали на своєму стязі, який став символом української свободи та самобутності.
Як співається у пісні – «Два кольори моїх – два кольори: червоний – то любов, а чорний – то журба…» Саме такі кольори переважали з найдавніших часів у вишиванках не тільки Північно-Західного Полісся, а й усієї України. Тому, cимволічно саме під таким прапором українці виборювали свою незалежність, бо отого трагічного, на жаль, в українській історії переважало більше...
У першій половині ХІХ століття, коли Україна була розділена і стогнала під імперським чоботом – на заході насаджували угорську мову і культуру, а на сході російську, коли її називали Малоросією сучасник зауважив "... про щось українське нагадує українська пісня, яку співали на вечорницях дівчата та вишита сорочка на українських селянах".
Ці звичаї об’єднують людей в один народ, в одну націю. І саме це нас різнить від білорусів, росіян і поляків і саме це нам дає змогу називатися українцями. Чорний колір символізує в українській культурі - трагізм, боротьбу українського народу за свободу, червоний - любов і перемогу.
На Рівненщині здавна існував такий звичай – кожна господиня до Великодня мала виткати полотна, щоб справити нову вишиванку кожному члену своєї сім’ї. А дівчата на Великдень «на Майдані» хвалилися своїми новими вбраннями: в кого найкраще вишита сорочка.
Протягом останнього десятиліття все більше світових дизайнерів черпають натхнення саме в українському національному вбранні – адже у ньому можна відшукати як ніжні та романтичні мотиви, так і строгі та яскраві. Дольче і Габанна створили проект підтримки сімейних цінностей, обличчям якого обрали сім’ю саме з України у національному вбранні. У цьому образі вони вбачали силу сімейних цінностей та єдність родини. Жан Поль Готьє створив свою українську колекцію ще у 2005 році – після відвідин України та подій Помаранчевої революції. Дизайнер один із перших використав українську вишивку у своїй колекції. Гуччі використали українські мотиви, які створювала Фріда Джаніні. Колекція булла виконана у стилі «вамп» – сміливих та відвертих образах, а орнаменти вишивки були надзвичайно схожими на схеми вишивки Поділля та Гуцульщини.
Отож примножуйте українську культуру та традиції, бо все буде Україна!
