Провокація: як розпізнати та знешкодити

Новини регіону / Актуально / Про це / Психологія 05-травня, 2023, 19:539 swet 4 459

Час від часу кожна людина стикається у якійсь мірі з більшими, чи меншими провокаціями. А тим паче в наш час інформаційних технологій та соцмереж, коли де-хто в них практично живе, не висовуючи носа. Певно кожному з нас приходилося неодноразово бачити чи чути вислів "провокатор ( Троль) на сайті". Це, переважно, людина, яка вникає чи висліджує відносини, стосунки, стан речей і виступає в ролі третьої сторони та діє за правилом: «де б'ються двоє, - там користується третій», або, якщо не б'ються ще, то потрібно їх звести лобами до цього процесу. Тобто, як правило - це третя закулісна сторона.

Що нам каже про це словник:
Провокатор — той, хто провокує на що-небудь
«Провокатор» — радянський фільм 1927 року.
«Провокатор» — британський фільм 2008 року.

Та історія нам каже, що цей вислів пішов саме від типу гладіаторів, що походив, від засуджених на смерть злочинців і був відомий ще з часів Республіки. Історичні корені провокації як правового явища виходять із законів Древнього Риму, якими встановлювалося правило "provocatio ad populum" (лат. - звернення до народу) - процедура прямої апеляції до народу громадянина, засудженого судом магістрату. Тобто правовий інститут провокації споконвічно розумівся зовсім інакше, у порівнянні із сучасним його змістом, і був спрямований на забезпечення гарантії прав і законних інтересів громадян. Провокація як соціальне явище, у сучасному розумінні, з'являється набагато раніше. Спочатку провокаційні методи використовувалися, як правило, у політичних і військових цілях. У той же час такі методи в окремих випадках застосовувалися для розправи з інакомислячими. В епоху середньовіччя відбувається поступова еволюція поняття провокації. У цей період, коли створювалася політика, вільна від будь-яких стримувань морального або релігійного характеру та яка брала до уваги тільки реальні інтереси монарха, методи провокації одержали широке поширення.

В усіх державах - колишніх союзних республіках після розпаду СРСР, з визначенням пріоритетів нової кримінально-правової політики, питання про юридичну оцінку провокації злочину набуває вельми актуального значення. У той самий час, зберігши наступність основних кримінально-правових положень радянського часу, законодавці більшості нових незалежних держав пішли шляхом криміналізації тільки окремих випадків провокації, пов'язаної зі встановленням відповідальності за схилення особи до одержання незаконної винагороди. Разом з тим, загальне визначення провокації, розуміння її юридичного змісту, а також питання правової оцінки провокаційних дій тлумачаться в різних країнах неоднозначно.

Провокація недарма вважається одним з найдавніших інструментів маніпуляції, представники Homo sapiens завжди використовували її для досягнення свої цілей. Вплинути на іншу людину, змусити робити її те, що вона ніколи б не зробила, знаходячись у стані рівноваги, – головна ціль провокатора. І якщо ви коли-небудь відчували на собі провокаційні впливи, впевнені, цей досвід ви запам’ятали надовго. Отож, як розпізнати провокацію та правильно на неї реагувати.

Виклик заради вигоди

Провокація – всі дії та слова людей, які можуть завдати вам будь-якої шкоди. Тобто, коли у вас хочуть щось відібрати, випередити у чомусь, щось від вас одержати, будьте готові до провокацій. Психологи вважають провокацію цілеспрямованим подразником на почуття та емоції. Провокуючи людину, спонукаючи до необдуманих слів та вчинків, провокатор передбачає її дії та планує мати з цього якийсь зиск: матеріальний, або у вигляді психологічного задоволення. З латинської провокація перекладається як «виклик», виклик для того, на кого провокація спрямована.

Два види провокації

Явну провокацію розпізнати дуже легко: людина, яка щось від вас хоче приділяє вам підвищену увагу: хвалить, лестить, захоплюється… або відкрито кидає «виклик»: може образити, використати булінг, звести з кимось у сварці, обмовити. У будь-якому випадку це викличе надмірні емоції: як негативні (злість, образа, роздратування), так і позитивні (радість, ейфорія). Під впливом таких почуттів можна запросто втратити самоконтроль, а цей сценарій якраз і склав провокатор.

Неявну провокацію розпізнати набагато складніше. Це по суті є маніпуляція. Щоб досягти своїх цілей, провокатор намагається увійти в довіру, надягає маску доброзичливості та нібито готовий завжди допомогти. Ви намагаєтесь віддячити йому тією ж монетою, розкриваєтесь та видаєте зайву інформацію або робите невигідну вам послугу.

Знати, щоб розпізнати: на чому грає провокатор

Лестощі. Якщо провокатор переконує жертву, що той найрозумніший, найщедріший, найпродуктивніший, і жертва повністю з цим згодна, – пастка зачинилась. У стані ейфорії жертва багато чого може зробити для провокатора у збиток власним інтересам.

На «слабо». Легше не буває, користуються навіть діти. Провокатор намагається підставити під сумнів якості, які людина в собі цінує. Поки жертва буде доводити свою цінність та спроможність, багато чого наробить та скаже небажаного для себе. Дуже некомфортно, коли у ролі провокаторів таким чином виступають близькі та родичі. На жаль, це поширене явище.
Конфлікт. Найпоширеніша явна провокація. Щоб звести людей у конфлікті, провокатор грає на найсильніших емоціях: образі, злості, ненависті, страху. Під їх впливом поведінка людини непередбачувана. Помилка, зроблена людиною у стані афекту – дивіденди провокатора.

Провина та сором. Викликати в жертви відчуття провини та сорому, таким чином спровокувати її відповісти за свої нібито некоректні дії шляхом компенсації збитків, як у матеріальному так і в психологічному сенсі.

Провокаційні питання. Ефектний спосіб вивести людину з рівноваги. Активно використовують адвокати, деякі журналісти. У процесі відстоювання своєї порядності та спростування брехливої інформації під впливом емоцій людина може наговорити зайвого та скомпрометувати себе поведінкою.
Спокуса. Гроші, соціальне положення, кохання – найбільш популярні наживки для провокування. Щоб добути все вищесказане, людина може піти на злочин. Наслідки можуть бути дуже непередбачуваними.

Прикидання «дурником». Демонструвати свою «необізнаність» потрібним людям, з ціллю одержати інформацію або отримати виконання якоїсь роботи, зігравши на бажанні людей вказувати на помилки інших та бути більш компетентними.

Погрози. Розрахунок провокатора на передбачувану поведінку жертви. Керуючись емоціями, жертва відмовляється від своїх бажань та амбіцій.
Скандал. Розповсюджений, непорядний засіб провокації. Привернути та утримати увагу до будь-якого питання, на яке без скандалу ніхто не звернув би увагу. Провокатор нав’язує жертвам думки, які вони згодом вважають особистими і приймають спонтанні рішення, вигідні провокатору. У більшості людей скандали викликають велику зацікавленість. Тому в ЗМІ активно використовують цей інструмент провокування з метою одержання ефектного матеріалу.

Як реагувати

Розумна реакція на провокацію – це зважена, відповідь без емоцій. Перше, що потрібно зробити – не робити нічого! Просто ігнорувати. Зламати сценарій провокатора, не дати йому компромат на себе, адже провокатор чекає на вашу реакцію.

Але бувають випадки, коли все ж ситуацію ігнорувати не можна, потрібно дати гідну відсіч. Вам кидають виклик, будьте впевнені у собі, не бійтесь, страх погіршує ситуацію. Відповідайте на некоректні дії не за розрахунком провокатора, а інакше. Використайте провокацію-відповідь, спровокувавши самого нападника. Дійте непередбачувано та нелогічно, примусьте нападника нервувати. Намагайтеся частіше ставити питання, а не відповідати на них. Запитуйте людей, чого вони хочуть від вас, навіть якщо вас вважатимуть підозрілим та обережним. На провокації потрібно не реагувати, а саме відповідати, зважено та спокійно.

Разом з тим, в наш час виявити наглих інтернет - провокаторів може такий підрозділ МВС, як - Кіберполіція, яка допоможе кожному розібратися - звідки вітер віє, де зарита Собака... Також є розділ у кримінальному кодексі України щодо "встановлення відповідальності за провокацію злочину"
До речі, саме це питання і є однією з дискусійних проблем, що обговорюється в кримінальному праві та має важливе практичне значення, є проблема відповідальності за провокацію злочину.

Отож, кожній людині не завадить мати знання із психології, або ж мати хорошого психолога на маєтку. Адже із провокацій розпочиналися різні міжнародні конфлікти та світові війни. Так фашисти використали провокаційний прийом перед початком ІІ світової: опівдні 31 серпня штурмбаннфюрер СС Альфред Науйокс отримав умовний наказ здійснити під виглядом польських військовослужбовців напад на радіостанцію у прикордонному містечку Гляйвіц. В ефір було передано звернення польською мовою, на місці залишені тіла вбитих ув'язнених у польській уніформі. Тієї ж ночі німецькі новинні служби заявили, що польська армія зробила нічим не спровокований напад на Третій рейх. І хоч, як відомо ІІІ рейху не допомогли досягнення своїх підступних та одіозних зазіхань ні провокації, ні сила-силенна природніх та трудових ресурсів – разом з тим – події війни мали серйозні наслідки для людства. Тому, будьте розважливі та обережні, а коли почуєте вислів "Провокатор на сайті!" - не варто цього ігнорувати.