Смерть і народження водночас

Років сорок тому до невеликого озерця неподалік села Орлівка, що в Березнівському районі, потайки зібрались віруючі. Легковиками сюди прибули секретар райкому партії, заступник голви райвиконкому, прокурор, начальники райвідділів КДБ та міліції, завідуючий райвно, секретар райкомсомолу. Потішались вони над штундистами (тоді так зневажливо називали сектантів усіх конфесій): — Цікаво, кого ж це будуть хрестити? Адже новонароджених у вірі братів через райвійськкомат забрали на триденні збори, а сестер терміново госпіталізували медики. Рогом полізли очі в атеїстів, коли пресвітер Віктор Хильчук представив дозвіл обласної організації на хрещення ... зовсім інших осіб. Співав хор під гру на саморобних балалайках. У білих одежах, парами, взявшись за руки, 12 юнаків та дівчат того дня заходили в озерце. Кожного Хильчук запитав, чи вірить той у Христа, чи поклоняється йому. Отримавши позитивні відповіді, занурював з головою кандидатів у воду. Похрещених тепло вітали однодумці. Пресвітера ж районні начальники звинувачували у різних гріхах, довго тримали (після перебування у воді) на пронизливому осінньому вітрі, нарешті оштрафували за якесь незначне правопорушення. Потім вірники переломлювали тіло й кров Спасителя (їли хліб і пили вино), виголошували проповіді та співали псалми. До тихої заплави Ікви віруючі з’їжджалися автобусами, легковиками, добирались пішки. Грав духовий оркестр, співав хор молитовного Будинку, що на вулиці Грушевського. З міського начальства помічено не було нікого. Захід озвучили, працювало кілька фотографів. Народу зібралось по обидва боки Ікви чимало, віруючого і не дуже: молодь — переважно з мобільними телофонами. І дорослі, і дітки гарно вдягнені. У річці встановили поплавки з квітами, арку «Дубно. Хрещення-2007». На видному місці витяг із Біблії: «Хто увірує та охреститься, той буде спасений». Сльози розчулення на очах багатьох, одже прихильники церкви ЄХБ шлях до Бога, до спасіння вбачають якраз через віру, хрещення, добродіяння. Запам’ятались проповіді Святослава Карпюка та Венеаміна Левценюка — своєрідні імпровізації, дохідливо „прив’язані” до нашого нелегкого сьогодення. Впевнено і ненав’язливо пресвітери говорили про власне бачення переваг віри ЄХБ над іншими конфесіями, наголошували, що віра врятує, бо хто вірить у Сина Божого, той матиме життя вічне. Молитви „Отче наш” і „Вірую” співали з хором усі присутні. А ще лунали вірші, виступали жіночий квартет, батько одного з навернених у віру. Раділи, що Ісуса слава лунає над берегом Ікви, де в першу липневу неділю в лоно їх церкви влилось нове поповнення. А водне хрещення прийняли і пенсіонери, і зовсім молоді дубенчани: студентка, перукар, кооператор, працівник ритуальної служби, учениця профтехколеджу... Що сказати про сам захід? Минув той час, коли здійснювали хрещення потайки. Про переслідування протестантів, кидання у воду смердючих мінеральних добрив нині не йдеться, як і про моральні утиски тих, котрі вирішили вмерти для гріха та народитися для нового життя. Звичайно, одяг на охрещених тепер багатий, атласні сукні — то не халати з чужого плеча. Приємно здивували висока мовна культура заходу, толерантність юнаків, які допомагали літнім людям на крутосхолах Ікви. Пливли нею духмяний запах м’яти, квіти, дітки будували піщані замки біля води. Запитав знайому, колишню вчительку, як їй хрещення. І почув у відповідь: — Поганого община не робить, її члени знають, що хочуть. Ліпше, щоб молоді молились, ніж гробили здоров’я в генделиках.

Василь ЯНОШІ,

Дубно.