Далі нікуди затягувати пасок

Нібито ще вчора переймалися підсумками другого туру президентських виборів, а вже минуло більше місяця. За цей час багато змін сталося в країні, але й досі немає бюджету на 2010-й рік, що дає змогу можновладцям різних рангів виправдовувати власні промахи.
Пересічних громадян найбільше хвилює, чи варто чекати змін на краще в найближчому майбутньому, та коли стануть реальністю соціальні стандарти, задекларовані президентом? Було б наївно думати, ніби це станеться вже завтра, і невдовзі почнеться реалізація повномасштабної програми щодо виходу України з економічної кризи. Адже насамперед слід підняти економіку, заробити кошти й пустити їх на найнеобхідніше, домогтись надходження інвестицій, повернути авторитет країни на міжнародній арені. Що нас чекає: зміни на краще чи п’ять років нового падіння в прірву на фоні системного політичного колапсу?

Зростають ціни на продукти
Насторожують, наприклад, настирливі заклики можновладців ще більше затягувати паски, ще більше економити. Отже, готуватись до гіршого? Озирнімося довкола і поміркуємо, чи є змога скористатись цією порадою. Скажімо, торік українці менше від розрахункових норм споживали м’яса, молока, риби, картоплі, цукру, фруктів та хліба. Це дані Держкомстату. Підраховано, що середньомісячний дохід однієї сім’ї становив 2854 гривні, з яких більше половини проїдалося, бо на продукти харчування йшло 52 відсотки доходу. Додайте до цього витрати на оплату комунальних послуг, медичне обслуговування... То чи багато могли відкладати на “чорний день”? Особливо пенсіонери, багатодітні сім’ї?
Стрімко зростають ціни на продукти харчування і цього року. У лютому вони в середньому збільшилися на 3,5 відсотка (при цьому на цукор і овочі відповідно на 17,8 та 17 відсотків, а на молоко і кисломолочну продукцію – на 4,6 і 7,9 відсотка).
Прикро, але такого “рекорду” цін навіть на картоплю, капусту, буряки, моркву (складові борщового набору) за останні десять років не спостерігалося. У міжсезоння вони подорожчали майже вдвічі. Тому звичайний український борщ став дорожчим від вишуканого французького супу з трюфелями.

Потерпають найбідніші
А що ж влада? На словах Президент, парламент, уряд “не бачать економічних передумов для підвищення цін”, обіцяють повернути їх до передкризового рівня, навіть дають завдання розібратись в цьому антимонопольному комітетові. Але нічого не змінюється. Бо тут здебільшого спрацьовує хитра схема: “верхи” перекладають вину на “низи”, останні, в свою чергу, звалюють все на столичних чиновників, відводячи від себе удар мас. А потерпають від таких маніпуляцій найменш захищені верстви населення. Ціновий “зашморг” зводить нанівець пустопорожні запевнення, мовляв все буде справедливо. Люди впадають у відчай. А тут ще підкидають сухих дровець у вогнище безнадії ЗМІ. Ось заголовки окремих публікацій: “Атака на кишені”, “Ціни за проїзд у тролейбусі зростуть”, “Нерухомість всюди дорожчає”, “За воду платитимемо більше”. Як правило, такі прогнози справджуються. Отже, вода в Рівному може знову подорожчати в півтора раза, керівництво КП “Рівнеелектротранс” теж не проти полегшити гаманці пасажирів, довівши плату за проїзд у тролейбусах з 80 копійок до 1,5 гривні. Нещодавно ж новопризначений віце-прем’єр з питань економіки Сергій Тігіпко заявив, що підвищать ціни на газ для населення, в чому він чомусь вбачає “соціальну справедливість”. Але одна справа, коли йдеться про споживачів-мільйонерів, а зовсім інша, коли мати на увазі споживачів-бідарів.

Хто диктує,
як нам жити
Маємо ситуацію, коли справами в Україні керує Міжнародний валютний фонд. Його місія полягатиме не лише в тому, щоб формувати держбюджет 2010 року, але й диктувати, як нам жити. “Благодійники” з МВФ пропонують встановити максимальний розмір пенсій, знизити виплати працюючим пенсіонерам, збільшити термін виходу жінок на пенсію з 55 до 60 років, удвічі підвищити тарифи на послуги ЖКТ, скасувати заборону на продаж сільськогосподарських земель, відмовитись від субсидування пасажирських перевезень тощо. Не важко уявити, як знизяться реальні доходи громадян. Щоправда, в Партії регіонів нібито не мають наміру підтримувати такі пропозиції, але йдеться про черговий транш, що становить понад 100 мільярдів гривень. Отож, є велике побоювання, що влада піде на поводі “благодійників”–позичальників.
Терпіння простих людей теж має межу. Біда лише, що до їхньої думки стосовно підвищення, наприклад, цін на газ, ніхто не прислухається. А запевнення пана Тігіпка, що будуть виділяти субсидії найбіднішим – просто обман. Виділені кошти не потраплять до “бабусі Насті”, а осядуть в кишенях з НАК “Нафтогаз України”, що має завдання “фінансово оздоровити компанію та економічно обґрунтувати тарифну політику”. Виникне ситуація, коли на терези покладуть жебрацьке підвищення доходів знедолених і стрімке зростання цін.
Пригадується, Юлія Тимошенко обіцяла “збити” ціни на цукор. Та ми були свідками, коли вона сягала позначки 12 гривень за кілограм. Днями в одній із газет прочитав, що кілограм солодкого піску можна буде купити за 8,5 гривні. Радіти не доводиться, бо це не та ціна, якої чекали покупці, не кожному вона по кишені. Так, можливо, “напругу на ринку буде знято”, але яка від цього користь “бабусі Насті”, котра не спроможна купити за свої “капітали” навіть кілограм солодкої продукції?

Валентин СУМЕНКО,
Рівне.