Миколо Володимировичу, для чого світові та Україні рік лісів, коли й так загальновідомо, що їх треба берегти, примножувати й по-господарськи використовувати?
Є універсальний закон природи: все пов’язане з усім. І якщо у світі зменшуються площі лісів то відповідно це впливає на глобальне потепління, відтак – на опустелювання, а у кінцевому підсумку – на продовольчу кризу, з якою вже зіткнулися ряд країн. Тому український делегат світового форуму науковець і експерт Держлісагенства Віктор Ткач виклав українську позицію: збільшення лісистості країни, невиснажливе, стале ведення лісового господарства, підвищення ролі громад в лісовому управлінні. Прикметно, що на форумі ухвалено проект резолюції, я б сказав, з гуманітарним спрямуванням – “Ліси для людей, благополуччя і викорінення бідності”. Крім численних просвітницьких заходів, будуть вжиті і практичні, в чому є позитивний досвід останніх років у раціональному природокористуванні. Треба передусім змінити себе у відносинах з лісом і цим допомогти природі вповні виконати своє божественне призначення щодо світу і людини.
В лісовій галузі не тільки змінено назву управлінської структури, а й змінено керівника. Яких змін слід від цього очікувати?
Як відзначив новопризначений Голова Держлісагентства України Віктор Сівець, головне не в назві, а в суті. Агентства є в Швейцарії, Данії, Латвії і навіть у США і працюють досить ефективно. Найголовніше – ставлення держави і громадян до лісу, бо як показали минулорічні пожежі в Росії, безгосподарське ставлення обертається катаклізмами. Так от стратегічними напрямками Держлісагенством визначені такі: збільшення площі лісів, боротьба з незаконним обігом деревини, об’єднання всіх лісів в одних руках – Держлісагентства, припинення продажу круглого лісу за кордон, створення лісової інфраструктури, передусім доріг, наведення порядку в мисливському господарстві, боротьба з лісовими пожежами.
Перепрошую, а де ж лісопереробка?
Уже в названих заходах частково міститься відповідь на це запитання і підводить до висновку: господарів у лісі поменшає, а порядку побільшає. Що маємо сьогодні? Держлісагентство, яке розпоряджається двома третинами лісу здійснює аж 87 відсотків усіх лісовідновлюваних робіт в Україні, а запаси деревини на гектарі площ в 1,5-2 рази більша, як у інших користувачів. Приблизно половина рубок у лісі здійснюється зараз приватними підприємницькими і комерційними структурами. Хіба не зрозуміло, що комерційні структури із задоволенням зріжують ліс, але садити його вони не будуть, адже урожай можна зібрати аж через 100 років. В той же час польський і литовський досвід засвідчує, що приватні структури можуть бути використані не тільки на рубках, а й на посадці лісу. Так що передусім треба навести порядок в лісі під державною опікою. З 2005 року суцільних зрубів в Україні зменшується, а засаджується майже вдвоє більше. Тепер гостро постало питання про глибину переробки, що вже скоротило б потребу в деревині. Пам’ятається з радянських часів, що вихід ділової деревини у нас був у межах 30 відсотків, у скандинавських країнах до 80, а в Японії лісопереробка була безвідходною. Зараз ставиться завдання створити крупні переробні підприємства з зарубіжними технологіями по комплексній переробці деревини. Але під них треба нарощувати лісистість і віддачу лісового гектара.
А яка площа лісистості вважається оптимальною?
Еталона в цьому немає. У Швеції ліс займає 60,3% площі країни, в сусідній Польщі – 28,6, в Україні, яка займає восьме місце в Європі за цим показником, - 15,7, а науково обгрунтований показник 20 відсотків, для чого треба додатково засадити понад 2 мільйони гектарів нових лісів. Причому в різних зонах оптимальний показник буде різний. Наприклад 26,8 відсотка території Плісся під лісами, а оптимально треба 32, на Рівненщині лісистість становить навіть вище – 36,4 відсотка, а науково обгрунтована потреба 41. Чому? За оцінкою академіка Миколи Клименка, завідувача кафедрою екології Національного університету водного господарства і природокористування за останні 15 років землі на Поліссі втратили 30 відсотків родючості, а в північних районах, де переважають піщані грунти, зріс рівень кислотності. Справа не тільки в тому, що зменшено внесення добрив. Згадаймо нераціональне втручання в природу, що проявилось в так званому освоєнні “поліської цілини”, символом якого постав трактор на постаменті на межі Березнівського і Костопільського районів як пам’ятник 1-мільйонному гектару осушених земель в Україні. Тому згаданий вчений у своїх міркуваннях має залізну логіку: клімат змінився – бракує вологи, а тому територію північних районів області потрібно заліснити навіть на 50-60 відсотків, що допомогло б поліпшити екологічний стан, стабілізувати рівень вод у басейнах річок, зменшити ерозію грунтів і, зрештою, поліпшити здоров’я населення.
На базі лісового коледжу щорічно проводяться науково-практичні конференції з природничих проблем Полісся за участю провідних фахівців і господарників західного регіону. Як одне з ведучих питань обговорюються питання про збільшення приросту деревини на гектарі. Чи не можна його вирішити добором і формуванням в деревостані найбільш продуктивних порід?
Природа знає краще, і продиктувати їй свою волю не можна. Ось спробували на Львівщині змінити породи в лісопосадках: замість корінних ялицево-букових порід висадили альпійську смереку. Результат – всихання. Невдалий подібний експеримент був і в глибині Карпатських гір, коли спробували змінити зональність порід, опустивши високогірні породи до підніжжя, а неконтрольовані вирубки тут обернулись паводками. Український ліс представлений в основному 30-ма видами дерев, ведуче місце серед яких займають сосна, дуб, бук, ялина, береза. З ними і працюватимуть лісівники і в оглядовому майбутньому, а наука має допомогти, як на наших “рідних” деревах одержати не 4 кубометри приросту на гектарі, а більше. Зокрема, цікаві напрацювання є в рівненських науковців і практиків з клонування сосни і дуба, при якому цілеспрямованими заходами вдається збільшити приріст біомаси на клонованих деревах від 10 до 30 відсотків. В нових посадках в ряді лісгоспів області клони займають уже до 10 відсотків площ. Активним розробником і пропагандистом цієї технології є кандидат сільськогосподарських наук з Поліського біосферного заповідника Ніна Волошинова, яку ми запрошуємо в коледж для читання спецкурсів.
Але коледж має своїх 5 кандидатів наук, які могли б розробляти конкретні рекомендації для лісового господарства, і, як на мене, їх потенціал у цьому майже не задіяний.
Саме завдяки сильному викладацькому складу наш коледж вважають кращим серед 8-ми споріднених навчальних закладів галузі. І якщо наш випускник на міжнародних змаганнях в Молдові обійшов знаннями представників ведучих лісових країн Європи, то це засвідчує, що наші освітяни успішно несуть науку в ліс. Із чотирьох спеціальностей три включають у назву майбутньої професії слово “господарство” - лісове, мисливське, садово-паркове. І головне, що у відповідності із сучасною стратегією випускники виходять не з односторонньою економічною спрямованістю на ліс, а й екологічними, соціальними, культурно-духовними підходами.
І наостанок: дано старт щорічній весняній акції “Майбутнє лісу в твоїх руках”. Яким буде цьогоріч внесок очолюваного вами колективу?
Щорічно на території Березнівського і Соснівського лісгоспів наші викладачі і студенти під час весняної практики створюють до 30 гектарів нових лісових насаджень. Допомагаємо технікою і навіть саджанцями. Уже визначені конкретні лісництва і обсяги посадкових робіт, яких буде здійснено не менше, як у попередні роки. Крім того, наші спеціалісти розробили і подали на розгляд міської громади рекомендації по реконструкції місцевого парку. Поділимось і вирощеною садово-парковою рослинністю, а визначену нам ділянку приведемо у справді парковий вигляд. Так що в рік лісів місію примножувачів лісових багатств виконаємо.
Спілкувався
Петро Желінський,
Березне.
