Став токар бабою-повитухою

Випадок
На вулицях Млинова часто можна зустріти молодого чоловіка, котрий прогулюється з маленькою донечкою. Хто не знає сімейної таємниці, той і уваги не зверне на батька і доньку.

Липнева ніч трирічної давнини була найтривожнішою за останні кілька десятиліть у родині Осипчуків. Близько четвертої години ночі у їх невістки і дружини Любові розпочалися пологи. Зателефонували на швидку допомогу, але медпрацівники не встигли: пологи були стрімкими. Мама Галина дала вказівки сину Миколі, як діяти у цій екстремальній ситуації, а сама босоніж вибігла на вулицю зустрічати акушерів. Підняла на ноги сусідів, а тоді стала навколішки і почала молитися Богу…

Коли медики прибули до Осипчуків, то побачили на дивані породіллю, а біля неї чоловік Микола тримав у простирадлі донечку-крихітку, котра щойно з’явилась на світ. Можна лише уявити душевний стан чоловіка, котрий виконав функції баби-повитухи, коли ніяких навиків у цій галузі не мав. Але, як кажуть, біда навчить, як на світі жить.

— Ви пуповину перев’язали? — було перше запитання медбрата Віталія Степановського. Зрештою, цю процедуру лікар виконав сам.

Галина, одержавши статус бабусі, ніяк не знаходила собі місця. Лікарі порадили їй заспокійливе. Але одна справа радити, інша — насправді взяти себе в руки.

— Заспокойтеся! Невістка зараз народжуватиме другу дитину! — хтось у кімнатному балагані шокував бідолашну жінку. Втім, обійшлося без двійнят і близнюків, хоча молодята не виключали такої можливрсті. У надії на сюрприз майбутня мама уникала ультразвукової діагностики. Невдовзі породілля у пологовому відділені вже була на огляді у районного гінеколога Валентини Кузяк. Одне слово, все обійшлося добре.

— Чи не страшно було братися за делікатну справу? — запитали у Миколи Осипчука.

— Страху не було, та й діватися було нікуди, — каже він. — Медпрацівники ще не прибули, мама перебувала у шоковому стані, тож довелося зібрати в кулак нерви і допомогти дружині. Дякуючи Богу, все обійшлося без ускладнень. Мабуть, це ангели-охоронці нашої родини у цю мить знаходилися поруч з нами.

Дівчинку назвали Лідією. Цього літа їй виповниться три роки. Без перебільшення можна сказати, що вона — улюблениця родини. А дії Миколи Осипчука у ніч на 24 липня 2004 року мужні, бо дав життя людині і боровся за неї з перших миттєвостей її появи на світ. Найцікавіше, що пологи у породіллі приймав не фахівець у білому халаті, а її чоловік, батько новонародженої, токар за професією…

Віталій ТАРАСЮК

Млинів