Вкрали тещу

Тому, несподівано виникла ідея прилучити до справи й пенсіонерку тещу – жінку ще при здоров’ї, від природи людину спритну, енергійну і винахідливу.

І дует “теща-зять” незабаром запрацював на повну потужність. Микола курсував між двома країнами легковиком із причепом, а матір дружини, тим часом, майже безвиїзно налагоджувала справи у Польщі. Так би мовити, готувала основу для подальшої бурхливої діяльності.

Але одного разу, коли Микола якраз знаходився у Рівному, зателефонував із Польщі власник будинку, де квартирував “дует”, і сумним голосом повідомив трагічну звістку: теща раптово померла від серцевого нападу.

Робити нічого. Микола негайно відправився у Польщу, щоб доставити тіло тещі додому і поховати на батьківщині за християнським звичаєм. Але вже на місці у рівненського бізнесмена виникло безліч проблем. З’ясувалося, що практично, це не так просто зробити. Потрібно було зібрати купу довідок, дозволів, інших документів, щоб оформити перевезення небіжчиці. Та й грошей ця сумна процедура коштувала немалих.

І перед Миколою постала складна проблема: або поховати тещу на чужій землі, що аж ніяк не зрозуміли б рідні та близькі, або свідомо брати гріх на душу і перевезти тіло покійної нелегально, що в свою чергу було справою досить ризикованою.

Щоб перетнути кордон із незвичайним вантажем, Микола пішов на хитрість, якою, очевидно, уже не раз користувався.

У причепі прилаштував невелику труну, яку ретельно обклав пакунками із різним товаром. Діяв за принципом: фортуна не відвернеться – прикордонники і митники не помітять. Перехрестився і відправився у дорогу.

Вже перед кордоном нервово виснаженого і фізично втомленого Миколу почало хилити на сон, що за кермом вкрай небезпечно. Щоб не ризикувати, чоловік спрямував автомобіль на обочину, і міцний надвечірній сон раптово огорнув його.

Прокинувшись через кілька годин, Микола машинально відразу оглянувся назад і охолов від жаху: причепа на місці не було. Не дали ніяких результатів і поспішні пошуки – вантаж разом із тілом тещі немов у воду канув.

Так ні з чим і повернувся Микола у Рівне. А про те, що йому, бідоласі, довелося вислухати вдома – переповідати не варто. Про це можна лише здогадуватися...

Ростислав ВАРЖЕЛЬ,
Рівне.