Берег турецький більше вабить земляків

Мінімальна вартість перебування в країні, що омивається Чорним, Середземним, Егейським і Мармуровим морями, становить приблизно 300 доларів. Сюди входять переліт, проживання в три-чотиризірковому готелі, харчування за системою „все включено”, страхування. До речі, не потрібно попередньо клопотатись про візу — видається вона в аеропорту з прибуттям на місце, коштує послуга 20 доларів.
— Нині туристичний бізнес у країні, що стала своєрідним містком між Заходом і Сходом, — каже пані Наталія, випередив навіть традиційний текстильний. Турки психологічно вміло „взяли на гачок” гостей насамперед системою „все включено”. І відпочивальник, скуштувавши тамтешнього сервісу, мріє знову поїхати туди. Адже йому більше ні на що не потрібно витрачатись, хіба що на придбання сувенірів. Чи не тому Туреччину торік відвідало 250 тисяч українців. Нагадаємо, що заплативши за тур, можна не лише їсти й пити досхочу впродовж дня, але й споживати в необмеженій кількості алкогольні та безалкогольні напої місцевого виробництва, закуски, фрукти, солодощі, безкоштовно відвідувати в готелі дискотеку, тринажерний зал, басейн тощо.
Підриємливі господарі завдяки системі „все включено” вирішили свої проблеми зі збутом сільськогосподарської продукції. Адже впродовж року вони збирають два повні врожаї, а деяких культур — аж чотири. З’їдаючи вирощене, туристи випивають ще й алкоголь місцевого виробництва невисокої якості.
Наша співрозмовниця підмітила парадоксальну ситуацію. Чомусь донецький олігарх Ринат Ахметов будує мережу готелів „Рікос” на турецькому, а не на кримському узбережжі! От і виростають вони, як гриби після дощу — тільки в цьому році відкрито 90 готелів.
Відпочивала дубенчанка на березі Середземного моря в невеликому містечку Мірра. Ця зона туризму примикає до знаменитої Анталії. Переважно одно-двоповерхові будинки без дахів (при потребі на них зводять нові поверхи). Містечко з подвійною назвою: сучасна частина — то Демре, а залишки багатовікової старовинної складають Міру. Тут все служить приїжджим, котрих за сезон буває більше ніж місцевих жителів. До послуг — різноманітний транспорт: віслюки, верблюди, коні, таксі. Вражають низькі ціни на продукти й одяг. Скажімо, овочі та фрукти втричі дешевші, ніж у нас. Чимало теплиць у обійстях міщан. Виробники можуть отримати вигідні кредити, аби вкласти належні кошти в прибуткову галузь.
Поступово зникає уявлення про турків, як відсталу націю. У місті кожен третій володіє кількома іноземними мовами, рідко зустрінете жінку під паранджею (звичаю дотримуються в селах). Нині турчанки наполегливо пробиваються в парламент. Відчутні зрушення і в інших сферах соціально-політичного життя. Уже діють європейські зарплати. Через десять років праці можна йти на пенсію, що дозволяє безтурботно існувати. На звільнене місце приходять „зайві ркуи”. Тому відсоток безробітних не дуже великий. До речі, серед обслуговуючого персоналу, чимало українців, зокрема студентів, які влітку в готелях влаштовуються офіціантами, покоївками, водіями. Єдина до них вимога — знання іноземних мов.
Схід, як мовиться, діло тонке. На базарах продавці голосно і завзято торгуються, свідомо завищуючи ціни на товари, особливо на популярні сувеніри із шкіри та золота. Спокійно ріжте ціну вдвічі і будете у виграші. Навіть у магазинах речі із лейбами світових брендів — суцільна підробка. Власне, продавці це не дуже й приховують. Хоч гіди (мають від збуту свій інтерес) будуть вас переконувати в протилежному.
А тепер про паралель між відпочинком турецьким і кримським. Прикро, та порівняння не на користь земляків. Кримський сервіс не витримує ніякої критики. У турецьких готелях пропонують гостям ще й розважальні программи — у нас ні. За проживання двох осіб у номерах готелю приватного типу (за сервісом рівняється турецькому тризірковому) викладете майже 100 доларів за добу. Зрозуміло, про систему „все включено”, басейн чи розважальну програму мова не йде. Нарешті, в Туреччині, крім чистих, теплих морів, чудових краєвидів, пропонують організовані поїздки у місця, багаті історико-культурною спадщиною. Тут переплелись багатовікові культури римської, грецької, османської (мусульманської) діб. Та і до православних пам’яток-святинь тут ставляться бережно. Чи не єдиною суттєвою перевагою Криму є клімат, значно лагідніший, приємнімий і корисніший для здоров’я. Правда, ідуть дощі, а в сусідів їх дуже мало. Дехто, порівнюючи турків із греками, твердить, ніби другі більш доброзичливіші. Але ж пані Наталя резонно зауважила: останнім часом і турки стали гарно ставитися до приїжджих. Бо нині там турист — цар і бог, чимало інвестує в країну, а від цього вигода і селянину, котрий пропонує верблюда для екзотичної прогулянки, і власнику готелю, який має чистий прибуток, і країні, що за останні десять років стрімко піднялась за рахунок вигідного бізнесу. А допомогли зробити перші кроки до туристичної Мекки німецькі інвестори, які нині на правах першопрохідців викуповують за низькими гуртовими цінами на цілий рік місця в „своїх” готелях.
Нині, до слова, зі Львова до Анталії щотижня літає 11 літаків, що заповнені завжди (торік рейсів було сім). Середземноморський субтропічний клімат з теплим сухим літом і м’яким міжсезонням сприяє тому, що там найдовший відпочивальний сезон у Європі — з квітня по листопад, а поряд із морськими стають популярними і гірськолижні курорти. Відпочинок там настільки продуманий комфортно і відносно недорого, що він просто не залишає гостям шансу ним зігнорувати. То чи треба дивуватись, що землячка і чергову відпустку планує провести на середземноморському узбережжі? Очевидно хто побував хоч раз у Туреччині, той більше в Крим не поїде.
Василь ЯНОШІ,
Дубно.