Рівне:

Створення та просування сайтів

Княгиня Ольга – видатна жінка в історії України

Головна / історія / Актуально 24-лип, 2023, 07:469 swet 1 886

 Монахи Нестор та Сільвестр літописці в «Повісті минулих літ» вихваляли княгиню Ольгу і називали її «мудрою правителькою». Історики кажуть, що це перш за все через те, що Ольга будучи княгинею язичницької держави найперша прийняла Християнство. Саме цей історичний факт і сприяв подальшому впровадженню саме цієї релігії на наших теренах. І хоча її з Ігорем син Святослав не продовжував даний напрямок, бо був зайнятий зовсім іншим – постійними військовими походами та війнами, то вже справу довершив онук Володимир. За свідченнями літописів – князь вибрав Християнство серед кількох запропонованих релігій.

У «Повісті временних літ» під 903 роком зазначено, що привели Ігореві дружину на ім’я Ольга. На той момент їй було не більше 14 років, а це дозволяє припусти, що княгиня Ольга народилась у 889–891 роках. Багатьма науковцями ця дата сприймається як правильна. У шлюбі з київським князем Ігорем Ольга прожила 33 роки, а коли народився син Святослав, їй було 36 років.

Ольга залишилась вдовою, адже її чоловіка – князя Ігоря підступно вбила верхівка східнослов'янського племені древлян, за те, що він «...занадився до них по данину». Той же літопис «Повість минулих літ» нам каже про жорстоку помсту Ольги древлянам, після чого «… І наклала вона на них данину тяжку, і дві частини її ішли Києву, а третя — Вишгороду, до Ольги, бо Вишгород був Ольжиним городом. І пішла Ольга по Деревлянській землі з сином своїм і з дружиною своєю, встановлюючи устави і уроки.» На той час Київська Русь була поділена на правління східнослов'янських племен, тому саме древлянське племінне княжіння вона ліквідувала. Але зрозуміла помилку чоловіка і впорядкувала збирання данини, організувавши по всій країні князівські погости і осередки судочинства: з кожного східнослов'янського племені, збирала однакову кількість данини через рівні проміжки часу.

У зовнішній політиці підтримувала дружні стосунки із Візантією, 957 відвідала Константинополь, де уклала торгівельну угоду з імператором Костянтином VII Багрянородним. Основним товаром до Візантії з Русі був мед, віск і хутро.

Коли Ольга прибула, їй довелось чекати півроку на зустріч з імператором. 

Ольга була вражена християнським візантійським світом і саме там зрозуміла і оцінила язичницьку відсталість у себе на батьківщині з кровною помстою, потворними ідолами, та перевагами християнського храму над капищами – напівземлянками, так званими храмами язичників, християнських церковних обрядів над язичницьким шаманством тощо.

Так, в ніч з 17 на 18 жовтня 957 року в Константинополі, в Соборі святої Софії, патріарх Феофіліктій і Костянтин VII Багрянородний особисто хрестили княгиню. 

  Після повернення до Києва Ольга почала боротися з відсталістю і примітивністю поганських звичаїв та з відьмацькими ритуалами. Як свідчать давньоруські джерела, почала зносити язичницькі капища-напівземлянки

 разом з ідолами.


Вона всіляко намагалась зробити Християнство державною релігією Київської Русі, але не змогла, оскільки язичництво було досить укоріненим в народі, а син її Святослав - був князем-воїном, постійно перебував у походах (за деякими джерелами ще й був запеклим язичником і не визнавав материної релігії).

  «Божки людів — то срібло та золото, діло рук людських: вони мають уста — й не говорять, очі мають вони — і не бачать, мають уші — й не чують, в їхніх устах нема віддиху! Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі,  хто надію на них покладає!» (Псалом 135:15—18).

Пізнавши християнську істину, решту свого життя княгиня Ольга провела будуючи християнські церкви та монастирі. Так у Йоакимівському літописі згадується про будівництво в Київському акрополі дерев’яного храму святої Софії, а у «Повісті временних літ» говориться про великий київський палац княгині Ольги.

Померла княгиня 11 липня 969 року і була похована згідно з християнським звичаєм у київському храмі святого Миколая. Отож, княгиня Ольга стала першою християнкою серед правителів і мріяла охрестити Русь. На жаль, їй це не вдалось, але за декілька десятиліть у 988 році її онук Володимир Великий завершив розпочату справу.

Течія Протестантизму у Християнстві не визнає канонізації людей самими людьми, як це роблять в православ'ї та католицизмі. Так як вважається, що Святий лише один Бог, і ні в якому разі не людина, які б вона заслуги не зробила, бо оцінює її і дає винагороду лише Творець. За її силу, розум і намір запровадити Християнство для поклоніння одному Живому Богу,  а не мертвим, надуманим та неіснуючим богам у 1547 році Ольга була визнана святою в православній церкві та покровителькою вдів і навернених християн.  


Княгині Ольга. Історія помсти за чоловіка та спокути своїх гріхів / ГРА ДОЛІ - YouTube

Світлана Коток 



Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору