І Старий і Новий Заповіти подають піст як важливу і невід’ємну складову служіння Богу.
В Старому Завіті ми знаходимо чимало місць, де говориться про піст, якого дотримувалися окремі люди чи весь ізраїльський народ. Вважається, що лише смиріння і послух Ізраїлю до Заповідей Бога Живого, ходіння в послуху перед Ним допомогло вижити євреям і пройти через тисячоліття. На прикладі Ізраїлю Бог показав, як він може звільнити від гнобителів і провести через море, вогонь і як може карати за зраду, бо написано – «Бог-ревнитель», який не терпить божків-бованів, зради, чи чаклунства
В Старому Завіті ми знаходимо чимало місць, де говориться про піст, якого дотримувалися окремі люди чи весь ізраїльський народ. Вважається, що лише смиріння і послух Ізраїлю до Заповідей Бога Живого, ходіння в послуху перед Ним допомогло вижити євреям і пройти через тисячоліття. На прикладі Ізраїлю Бог показав, як він може звільнити від гнобителів і провести через море, вогонь і як може карати за зраду, бо написано – «Бог-ревнитель», який не терпить божків-бованів, зради, чи чаклунства
«8 Та ти, о Ізраїлю, рабе Мій, Якове, що Я тебе вибрав, насіння Авраама, друга Мого,
9 ти, якого Я взяв був із кінців землі та покликав тебе із окраїн її, і сказав був до тебе: Ти раб Мій, Я вибрав тебе й не відкинув тебе,
10 не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю.
11 Отож, засоромляться та зніяковіють усі проти тебе запалені, стануть нічим та погинуть твої супротивники.
12 Шукатимеш їх, але їх ти не знайдеш, своїх супротивників; стануть нічим та марнотою ті, хто провадить війну проти тебе.
13 Бо Я Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся, Я тобі поможу!
14 Не бійся, ти Яковів черве, ти жменько Ізраїлева: Я тобі поможу, говорить Господь, і твій Викупитель Святий Ізраїлів!
15 Ось зроблю Я тебе молотаркою гострою, новою, зубчастою, помолотиш ти гори та їх поторощиш, а підгірки половою вчиниш!
16 Перевієш їх ти, й вітер їх рознесе, і буря їх розпорошить, і ти будеш утішатися Господом, будеш хвалитись Святим Ізраїлевим.»
9 ти, якого Я взяв був із кінців землі та покликав тебе із окраїн її, і сказав був до тебе: Ти раб Мій, Я вибрав тебе й не відкинув тебе,
10 не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю.
11 Отож, засоромляться та зніяковіють усі проти тебе запалені, стануть нічим та погинуть твої супротивники.
12 Шукатимеш їх, але їх ти не знайдеш, своїх супротивників; стануть нічим та марнотою ті, хто провадить війну проти тебе.
13 Бо Я Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся, Я тобі поможу!
14 Не бійся, ти Яковів черве, ти жменько Ізраїлева: Я тобі поможу, говорить Господь, і твій Викупитель Святий Ізраїлів!
15 Ось зроблю Я тебе молотаркою гострою, новою, зубчастою, помолотиш ти гори та їх поторощиш, а підгірки половою вчиниш!
16 Перевієш їх ти, й вітер їх рознесе, і буря їх розпорошить, і ти будеш утішатися Господом, будеш хвалитись Святим Ізраїлевим.»
Так Бог прорік через Ісаю ще 700 років до народження Ісуса Христа. І вся подальша історія так і свідчить і підкреслює це пророцтво.
В день відкуплення народ повинен був дотримуватися певних установ та приписів: «Це буде вам установою віковічною: сьомого місяця, десятого дня місяця, маєте вмертвляти самих себе й нічого не робити, чи тубілець, чи чужинець, що пробуває між вами; в той бо день відправлятиметься покута за вас, щоб очистити вас; і будете чисті перед Господом від усіх ваших гріхів. Це день повного спочинку для вас, і ви мусите вмертвляти самих себе: це установа віковічна» (Лев. 16:29-31).
Особливе значення посту ми бачимо в історії Мойсея, коли той перебував на горі: «Мойсей був там з Господом сорок днів і сорок ночей; хліба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова союзу, десять слів» (Вих. 34:28). Мойсей постився 40 днів. Таку ж тривалість посту ми зустрічаємо в історії пророка Іллі, коли його нагодував Ангел: «Встав він, з’їв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок день і сорок ночей аж до Божої Хорив-гори» (І Кн. Цар. 19:8).
Святе Письмо наголошує, що люди відрікалися не тільки від їжі, але і від води. Особливо строго постили в «дні Посту»: «Тоді сини Ізраїля всім військом знялися й пішли в Бетел, і сиділи там, плачучи перед Господом, і постили того дня до самого вечора, й приносили Господеві всепалення та мирні жертви» (Суд. 20:26); «Зібралися вони в Міцпі й, зачерпнувши води, вилили перед Господом, і того дня постили й признавались: «Згрішили ми проти Господа.» Самуїл судив у Міцпі над синами Ізраїля» (І Сам. 7:6); «Тож піди ти та й прочитай із сувою записані з Моїх уст слова Господні перед народом у день посту в домі Господнім; та й перед усіма юдеями, що поприходять із своїх міст, – прочитай і їм» (Єр. 36:6).
"Бо Бог не дивиться на особу..."
Є такі випадки, коли Бог не приймав пости навіть у вищих щабелів влади.
Як відомо, після того, як Давид підлаштував, щоб убили на війні Урію через Вірсавію його жінку, тоді до нього прийшов пророк Натан, який прорік: "Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки.
8 І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.
9 І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.
10 А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.
11 Так сказав Господь: Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця.
12 Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем.
13 І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш!
14 Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю, то син твій, народжений тобі, конче помре.
15 І пішов Натан до свого дому, а Господь уразив дитя, що Давидові породила Урієва жінка, і воно захворіло.
16 А Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю.
17 І прийшли старші його дому до нього, щоб підняти його з землі, та він не хотів, і не підкріпився з ними хлібом.
18 І сталося сьомого дня, і померло те дитя, а Давидові слуги боялися донести йому, що померло те дитя, бо казали: Ось як була та дитина живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: Померло це дитя, то ще вчинить щось лихе.
19 А Давид побачив, що слуги його шепочуться поміж собою, і зрозумів Давид, що померло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: Чи не померло те дитя? А ті відказали: Померло.
20 І звівся Давид із землі, і помився, і намастився, і змінив свою одежу, і ввійшов до Господнього дому та й поклонився.» (ІІ Сам. 12:16-21).
І хоча Давид довго спокутував свій гріх перед Господом, та пророцтво збулося дійсно на Давидових дітях протягом усього його життя.
" Бо не дивиться Бог на обличчя!" До римлян 2:11
Та Господь сказав Самуїлові: "Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце."
Даниїл три тижні їв тільки просту їжу: «Я не їв ніякої вишуканої страви, м’яса й вина не брав до уст та й не намащувався мастями, доки не минуло повних три тижні» (Дан. 10:3), що свідчило про його смирення перед Богом.
Як відомо, Даниїл при дворі царя розгадував сни. «16 І Даниїл увійшов, і просив просити від царя, щоб дав йому часу, і він об'явить цареві розв'язку сна. 17 Тоді Даниїл пішов до свого дому, і завідомив про справу товаришів своїх, Ананію, Мисаїла та Азарію, 18 щоб постилися та просили милости від Небесного Бога на цю таємницю, щоб не вигубили Даниїла та товаришів його разом з рештою вавилонських мудреців. 19 Тоді Даниїлові відкрита була таємниця в нічному видінні, і Даниїл прославив Небесного Бога. 20 Даниїл заговорив та й сказав: Нехай буде благословенне Боже Ім'я від віку й аж до віку, бо Його мудрість та сила. 21 І Він зміняє часи та пори року, скидає царів і настановляє царів, дає мудрість мудрим, і пізнання розумним. 22 Він відкриває глибоке та сховане, знає те, що в темряві, а світло спочиває з Ним. 23 Тобі, Боже батьків моїх, я дякую та славлю Тебе, що Ти дав мені мудрість та силу, а тепер відкрив мені, що я від Тебе просив, бо Ти відкрив нам справу цареву. 24 Потому Даниїл пішов до Арйоха, якого цар призначив вигубити вавилонських мудреців. Пішов він та й так йому сказав: Не губи вавилонських мудреців! Заведи мене перед царя, і я об'явлю цареві розв'язку сна. 25 Тоді Арйох негайно привів Даниїла перед царя, та й сказав йому так: Знайшов я мужа з синів Юдиного вигнання, що об'явить цареві розв'язку сна. 26 Цар заговорив та й сказав Даниїлові, що йому було ймення Валтасар: Чи ти можеш об'явити мені сон, якого я бачив, та його розв'язку? 27 Даниїл відповів перед царем та й сказав: Таємниці, про яку питається цар, не можуть об'явити цареві ані мудреці, ані заклиначі, ані чарівники, ані віщуни. 28 Але є на небесах Бог, що відкриває таємниці, і Він завідомив царя Навуходоносора про те, що буде в кінці днів.»
Через щире служіння Даниїла Бог дарував йому розгадувати не лише сни, а й відкривав замисли ворогів. Як відомо, не лише з Біблія, а й з історії – саме Даниїл прорік на сина Навуходонасора, що його царювання приходить до кінця, а ворог вже біля його воріт, коли розгадував таємничий напис на стіні.
Даниїл був відразу ж покликаний до Валтасара. Цар запитав його: «Чи ти Даниїл, один із полонених, яких мій батько привів з Юдеї? Я чув, що в тобі перебуває Дух Божий, розум і глибока мудрість. Кажуть, що ти тлумачиш сни і розв’язуєш загадки». І Валтасар пообіцяв винагородити Даниїла, якщо той йому допоможе.
Даниїл відмовився від царських дарів, сказавши, що прочитає і розв’яже Валтасару написане. Хоч Даниїл не був присутнім на бенкеті, але Господь відкрив йому все, тому він сказав цареві: «Батько твій, Навуходоносор, був величним царем над багатьма народами. Та його серце стало пихатим, тому Господь на деякий час зробив його безумним, і той став подібним до тварини, яка їсть траву, і він перебував із дикими ослами, допоки не зрозумів, що Господь Бог править усіма земними царствами і ставить на престол того, кого хоче. Ти знав усе це, але не впокорив своє серце перед Господом. А сьогодні ти зневажив Господа Всевишнього, взявши священний посуд. Ти та твої гості славили золотих, срібних та інших ідолів. Ось тоді Господня рука і написала те, що ти бачиш».
Слова, які написала рука на стіні були такими: Мене, мене, текел упарсін. Тоді Даниїл розшифрував значення кожного з них. «Мене» означало: Бог порахував дні царства Валтасара і призначив йому кінець; «текел» – цар зважений на вагах і знайдений дуже легеньким; «перес» – вавилонське царство поділене й віддане персам та мідянам. Іншими словами, невдовзі у Валтасара буде забране царство і віддане іншим народам.
Тієї ж ночі мідійський цар Дарій із великим військом повстав проти Вавилона і вбив Валтасара, заволодівши його царством."
Так справдилися слова, які Господь написав на стіні.
Душевний стан людини, котра постилася, передавався і на зовнішній вигляд та поведінку: зазвичай, така людина носила веретище, відкидала щоденне миття, посипала голову попелом. «Почувши ті слова, Ахав роздер на собі одежу, надягнув на тіло вереття, постив, спав у веретті і ходив пригноблений» (І Цар. 10:3); «Двадцять четвертого дня того ж місяця сини Ізраїля зібрались і постили в волосяницях із порохом на голові» (Неє. 9:1); «Але ще здаля кинувши на нього оком, не впізнали його. І заплакали вони вголос, пороздирали на собі одежу й заходилися кидати порох проти неба понад головами» (Йов. 2:12).
Посту дотримувалися через різноманітні причини:
В день відкуплення народ повинен був дотримуватися певних установ та приписів: «Це буде вам установою віковічною: сьомого місяця, десятого дня місяця, маєте вмертвляти самих себе й нічого не робити, чи тубілець, чи чужинець, що пробуває між вами; в той бо день відправлятиметься покута за вас, щоб очистити вас; і будете чисті перед Господом від усіх ваших гріхів. Це день повного спочинку для вас, і ви мусите вмертвляти самих себе: це установа віковічна» (Лев. 16:29-31).
Особливе значення посту ми бачимо в історії Мойсея, коли той перебував на горі: «Мойсей був там з Господом сорок днів і сорок ночей; хліба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова союзу, десять слів» (Вих. 34:28). Мойсей постився 40 днів. Таку ж тривалість посту ми зустрічаємо в історії пророка Іллі, коли його нагодував Ангел: «Встав він, з’їв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок день і сорок ночей аж до Божої Хорив-гори» (І Кн. Цар. 19:8).
Святе Письмо наголошує, що люди відрікалися не тільки від їжі, але і від води. Особливо строго постили в «дні Посту»: «Тоді сини Ізраїля всім військом знялися й пішли в Бетел, і сиділи там, плачучи перед Господом, і постили того дня до самого вечора, й приносили Господеві всепалення та мирні жертви» (Суд. 20:26); «Зібралися вони в Міцпі й, зачерпнувши води, вилили перед Господом, і того дня постили й признавались: «Згрішили ми проти Господа.» Самуїл судив у Міцпі над синами Ізраїля» (І Сам. 7:6); «Тож піди ти та й прочитай із сувою записані з Моїх уст слова Господні перед народом у день посту в домі Господнім; та й перед усіма юдеями, що поприходять із своїх міст, – прочитай і їм» (Єр. 36:6).
"Бо Бог не дивиться на особу..."
Є такі випадки, коли Бог не приймав пости навіть у вищих щабелів влади.
Як відомо, після того, як Давид підлаштував, щоб убили на війні Урію через Вірсавію його жінку, тоді до нього прийшов пророк Натан, який прорік: "Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки.
8 І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.
9 І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.
10 А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.
11 Так сказав Господь: Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця.
12 Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем.
13 І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш!
14 Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю, то син твій, народжений тобі, конче помре.
15 І пішов Натан до свого дому, а Господь уразив дитя, що Давидові породила Урієва жінка, і воно захворіло.
16 А Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю.
17 І прийшли старші його дому до нього, щоб підняти його з землі, та він не хотів, і не підкріпився з ними хлібом.
18 І сталося сьомого дня, і померло те дитя, а Давидові слуги боялися донести йому, що померло те дитя, бо казали: Ось як була та дитина живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: Померло це дитя, то ще вчинить щось лихе.
19 А Давид побачив, що слуги його шепочуться поміж собою, і зрозумів Давид, що померло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: Чи не померло те дитя? А ті відказали: Померло.
20 І звівся Давид із землі, і помився, і намастився, і змінив свою одежу, і ввійшов до Господнього дому та й поклонився.» (ІІ Сам. 12:16-21).
І хоча Давид довго спокутував свій гріх перед Господом, та пророцтво збулося дійсно на Давидових дітях протягом усього його життя.
" Бо не дивиться Бог на обличчя!" До римлян 2:11
Та Господь сказав Самуїлові: "Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце."
Даниїл три тижні їв тільки просту їжу: «Я не їв ніякої вишуканої страви, м’яса й вина не брав до уст та й не намащувався мастями, доки не минуло повних три тижні» (Дан. 10:3), що свідчило про його смирення перед Богом.
Як відомо, Даниїл при дворі царя розгадував сни. «16 І Даниїл увійшов, і просив просити від царя, щоб дав йому часу, і він об'явить цареві розв'язку сна. 17 Тоді Даниїл пішов до свого дому, і завідомив про справу товаришів своїх, Ананію, Мисаїла та Азарію, 18 щоб постилися та просили милости від Небесного Бога на цю таємницю, щоб не вигубили Даниїла та товаришів його разом з рештою вавилонських мудреців. 19 Тоді Даниїлові відкрита була таємниця в нічному видінні, і Даниїл прославив Небесного Бога. 20 Даниїл заговорив та й сказав: Нехай буде благословенне Боже Ім'я від віку й аж до віку, бо Його мудрість та сила. 21 І Він зміняє часи та пори року, скидає царів і настановляє царів, дає мудрість мудрим, і пізнання розумним. 22 Він відкриває глибоке та сховане, знає те, що в темряві, а світло спочиває з Ним. 23 Тобі, Боже батьків моїх, я дякую та славлю Тебе, що Ти дав мені мудрість та силу, а тепер відкрив мені, що я від Тебе просив, бо Ти відкрив нам справу цареву. 24 Потому Даниїл пішов до Арйоха, якого цар призначив вигубити вавилонських мудреців. Пішов він та й так йому сказав: Не губи вавилонських мудреців! Заведи мене перед царя, і я об'явлю цареві розв'язку сна. 25 Тоді Арйох негайно привів Даниїла перед царя, та й сказав йому так: Знайшов я мужа з синів Юдиного вигнання, що об'явить цареві розв'язку сна. 26 Цар заговорив та й сказав Даниїлові, що йому було ймення Валтасар: Чи ти можеш об'явити мені сон, якого я бачив, та його розв'язку? 27 Даниїл відповів перед царем та й сказав: Таємниці, про яку питається цар, не можуть об'явити цареві ані мудреці, ані заклиначі, ані чарівники, ані віщуни. 28 Але є на небесах Бог, що відкриває таємниці, і Він завідомив царя Навуходоносора про те, що буде в кінці днів.»
Через щире служіння Даниїла Бог дарував йому розгадувати не лише сни, а й відкривав замисли ворогів. Як відомо, не лише з Біблія, а й з історії – саме Даниїл прорік на сина Навуходонасора, що його царювання приходить до кінця, а ворог вже біля його воріт, коли розгадував таємничий напис на стіні.
Даниїл був відразу ж покликаний до Валтасара. Цар запитав його: «Чи ти Даниїл, один із полонених, яких мій батько привів з Юдеї? Я чув, що в тобі перебуває Дух Божий, розум і глибока мудрість. Кажуть, що ти тлумачиш сни і розв’язуєш загадки». І Валтасар пообіцяв винагородити Даниїла, якщо той йому допоможе.
Даниїл відмовився від царських дарів, сказавши, що прочитає і розв’яже Валтасару написане. Хоч Даниїл не був присутнім на бенкеті, але Господь відкрив йому все, тому він сказав цареві: «Батько твій, Навуходоносор, був величним царем над багатьма народами. Та його серце стало пихатим, тому Господь на деякий час зробив його безумним, і той став подібним до тварини, яка їсть траву, і він перебував із дикими ослами, допоки не зрозумів, що Господь Бог править усіма земними царствами і ставить на престол того, кого хоче. Ти знав усе це, але не впокорив своє серце перед Господом. А сьогодні ти зневажив Господа Всевишнього, взявши священний посуд. Ти та твої гості славили золотих, срібних та інших ідолів. Ось тоді Господня рука і написала те, що ти бачиш».
Слова, які написала рука на стіні були такими: Мене, мене, текел упарсін. Тоді Даниїл розшифрував значення кожного з них. «Мене» означало: Бог порахував дні царства Валтасара і призначив йому кінець; «текел» – цар зважений на вагах і знайдений дуже легеньким; «перес» – вавилонське царство поділене й віддане персам та мідянам. Іншими словами, невдовзі у Валтасара буде забране царство і віддане іншим народам.
Тієї ж ночі мідійський цар Дарій із великим військом повстав проти Вавилона і вбив Валтасара, заволодівши його царством."
Так справдилися слова, які Господь написав на стіні.
Душевний стан людини, котра постилася, передавався і на зовнішній вигляд та поведінку: зазвичай, така людина носила веретище, відкидала щоденне миття, посипала голову попелом. «Почувши ті слова, Ахав роздер на собі одежу, надягнув на тіло вереття, постив, спав у веретті і ходив пригноблений» (І Цар. 10:3); «Двадцять четвертого дня того ж місяця сини Ізраїля зібрались і постили в волосяницях із порохом на голові» (Неє. 9:1); «Але ще здаля кинувши на нього оком, не впізнали його. І заплакали вони вголос, пороздирали на собі одежу й заходилися кидати порох проти неба понад головами» (Йов. 2:12).
Посту дотримувалися через різноманітні причини:
Перед важливими подіями, хід яких залежав тільки від Божого милосердя «Так само й у кожній країні та околиці, скрізь, куди дійшло царське слово й наказ, для юдеїв настав великий смуток, піст, плач і жалоба. Волосяниця й попіл для багатьох були замість постелі… Іди, збери всіх юдеїв, що в Сузах, та й постіть за мене, не приймаючи їжі, ані напою протягом трьох днів, так ніч, як і день. Я також із моїми служницями поститиму, і так піду до царя, хоча це й незгідно з законом; і як маю згинути, хай згину!» (Ез. 4:3;16).Книга Естер, як і попередня Книга Юдити, описує на своїх сторінках спасіння вибраного народу в час великого переслідування. Цього разу перед загрозою, що нависла над ним за царювання перського царя Ксеркса І. Це спасіння є великою мірою заслугою однієї жінки Естер, кузинки єврея на ім’я Мардохей, що був переселенцем з Єрусалиму разом з іншими євреями після вавилонського завоювання царем Навуходоносором. Варто зауважити, що у світлі повноти історії спасіння, довершеної в Ісусі Христі, в постаті цариці Естер можемо розгледіти образ Богородиці. Через Богородицю приходить спасіння, довершене в Ісусі Христі. Також і тут, в Книзі Естер, бачимо, як спасіння, яке довершує Бог, спасіння народу в неволі, здійснюється через жінку. Тому можемо сказати, що Естер є праобразом Богородиці, яка також стане знаряддям спасіння у Божих руках.Описані події відбуваються у V ст. до Р. Хр. в одній із столиць Перської імперії місті Сузи. Перська імперія була спадкоємицею Вавилонської і охоплювала приблизно ту саму територію. У 1-му розділі Книги зазначається, що вона простягалася від Індії до Ефіопії та включала 127 країн. Автор подає чимало історичних відомостей, які часто є досить точними, однак він ставиться до них дуже вільно. Для нього, як і для авторів двох попередніх Книг, значно важливішим є богословський зміст, повчання для людей різних епох та народів, яке випливає із тексту, а не хронологія та історична достовірність. У Книзі Естер ми зустрічаємося із трьома жіночими персонажами: цариця Вашті, яка не послухала наказу свого чоловіка-царя і була відлучена від Ксеркса; дівчина Естер, яка сподобалась царю і тому зайняла місце Вашті, та Зереш, жінка лукавого царського прибічника Амана. Крім них важливими дійовими особами є цар Ксеркс І, його прибічник Аман, який з гордості та через завдану йому одним юдеєм образу забажав знищити весь вибраний народ, Мардохей, який, з одного боку, вважається винуватцем біди, адже це він не забажав поклонитись і віддати честь Аманові, а з іншого, завдяки його мудрим порадам, якими він супроводжував свою родичку, царицю Естер, весь народ міг врятуватись. Книга є невеликою за обсягом і складається з 12-ти коротких розділів, однак заключна її частина, починаючи із 10-го до 12-го розділу є додатком перекладачів, який взятий із однієї із двох грецьких версій тексту. Цей додаток є своєрідним підсумком усієї Книги. Цікавим є також і те, що в єврейському оригіналі немає жодної прямої згадки про Бога і це дивує читача. Однак ця відсутність не означає, що в тесті важко між рядками зауважити дію Господа, Який ніколи не припиняв піклуватися про Свій народ і знову рятує його від чергового знищення. Натомість у перекладі грецькою мовою було проведено, так би мовити, теологізацію тексту, тобто додано прямі вказівки на Божі дії серед вибраного народу. Сюжетна лінія є досить простою. Текст розповідає про переселений після вавилонського поневолення юдейський народ, розсіяний по різних країнах на теренах Перської імперії. Через небажання одного свого представника, єврея на ім’я Мардохей, поклонитись царському прибічникові Аманові, а тим самим віддати йому почесті, які не належали людині, він опиняється в скрутному становищі та небезпеці цілковитого винищення. Царський урядовець Аман підступом добивається у Ксеркса І підписання наказу про знищення, як його переконали, небезпечної для Перської імперії юдейської меншини. І так би й трапилось, але царицею в той час була юдейка Естер, яка завдяки порадам свого родича Мардохея врятувала свій народ. Кульмінацією розповіді стає смерть Амана, якого повішано на шибениці, яку він приготував для Мардохея. Незважаючи на невеликий обсяг, Книга багата богословським змістом і різними цінними повчаннями. Ми, очевидно, не зможемо розглянути всі цікаві теми, підняті у тексті, але спробуємо коротко приглянутись принаймні до деяких із них.Перш усього поглянемо на 9-ий розділ, де описується страшна розправа юдеїв над своїми ворогами. «Зібралися юдеї, що в Сузах, також і чотирнадцятого дня місяця Адара й вбили в Сузах 300 чоловік, але до грабування рук своїх не прикладали. Та й інші юдеї, що жили в царських країнах, зібралися, щоб стати до оборони свого життя й звільнитись від своїх ворогів, і вбили з тих, що їх ненавиділи, 75 тисяч» (Ест. 9, 15-16).
У 3-му розділі автор вводить у сюжет Амана, якого цар возвеличив над іншими князями імперії. Не отримавши бажаних почестей і поклоніння від юдея Мардохея, він вважав чимось незначним покарати лише одного винуватця. У своєму серці він задумав значно лукавіший план, а саме знищення всього вибраного народу, розпорошеного по теренах Перської імперії. Випрошуючи підписання наказу на розправу з юдеями, Аман був готовий покласти до царської скарбниці 10 тисяч талантів срібла, що за сучасними підрахунками дорівнює 340 тисяч кілограмів срібла. Це показує, що царський прибічник для здійснення свого задуму був готовий на великі кроки, але і це йому не допомогло. У Книзі Мудрості читаємо такі слова: «Щоб знали, що чим хто грішить, тим і карається» (Муд. 11, 16). Так і трапилось із лукавим Аманом. Зготувавши шибеницю для Мардохея, він сам був на ній повішений.
На прикладі історії в Книзі Естер ми бачимо, що придворні інтриги - так звані угрупування - 5ті колонки,були завжжди присутніми, які хотіли будь-що спливати на політику царя, або і узурпувати владу. Таким є в Книзі біблійний та історичний персонаж Гаман ( Аман).
У різних місцях Біблії знаходимо підтвердження існування принципу бумерангу, адже як зло, так і добро має здатність повертатися. Хто чинить своєму ближньому кривду, то нехай не надіється на відплату добром. Натомість, роблячи добрі діла, людина буде нагороджена також добром. З власного досвіду знаємо, що добро не завжди повертається від тієї особи, супроти якої ми повелись добре, але Господь знає, як і коли, яким способом і якою мірою нам віддячити. Однак немає сумнівів, добро ніколи не буде забуте, воно завжди повертається. Ці події відобразилися також і в релігійній традиції ізраїльського народу. На згадку про них святкується свято Пурім чи Йомкіпур, тоді як головне свято Песах, Пасха, є спогадуванням спасіння юдеїв від неволі. Свято Пурім, яке походить від слова «жереб», адже, як читаємо в Книзі Естер, Аман кидав жереб, щоб визначити день страти вибраного народу, є спогадуванням спасіння у неволі. Євреї цей празник святкують і до сьогодні. Згідно із єврейським календарем, воно припадає в різний час на кінець лютого – березень.
Коли наступали тяжкі часи, тоді люди завжди зверталися до Бога.
Під час щирого покаяння та смирення перед Богом:«Зібралися вони в Міцпі й, зачерпнувши води, вилили перед Господом, і того дня постили й признавались: «Згрішили ми проти Господа.» Самуїл судив у Міцпі над синами Ізраїля» (І Сам. 7:6); «Почувши ті слова, Ахав роздер на собі одежу, надягнув на тіло вереття, постив, спав у веретті і ходив пригноблений» (І Цар. 21:23); «Тоді Езра встав з-перед дому Божого й пішов у кімнату Йоханана, сина Еліяшіва, і переночував там. Хліба не їв він і води не пив, бо сумував через провину переселенців» (Ез. 10:6); «Двадцять четвертого дня того ж місяця сини Ізраїля зібрались і постили в волосяницях із порохом на голові» (Неє. 9:1);
Пригадаймо собі історію Йони. Ніневитяни були злі, розгнуздані люди, котрих Бог вирішив знищити. Проте вони почали постити: «Повірили ніневітяни Богові: оголосили піст і понадягали веретища, від найбільшого до найменшого. Вістка про це дійшла до ніневійського царя; він устав з престолу свого, скинув одежу з себе, покривсь веретищем і сів на попелі. Далі, на наказ царя і його вельмож, було голосно оповіщено в Ніневії: «Ні людина, ні скотина, ні воли, ні вівці – нічого не сміють їсти, ні споживати, та й води не сміють пити. Та щоб усі – від людини до скотини -понакривались веретищами й чимдуж взивали до Бога, і щоб кожен покинув свою нікчемну поведінку й насильство рук своїх. Хто зна, чи Бог іще не повернеться та не роздумає й не відверне від нас палаючий гнів свій, тож ми й не загинемо?». Побачив Бог їхні вчинки, що вони відвернулись від своєї нікчемної поведінки, й роздумався щодо лиха, яке був погрожував їм учинити, – і не вчинив його» (Йон. 3:5-10). І Господь, побачивши їхнє щире розкаяння, прощає та милосердиться над ними і продовжив життя ніневітян ще на століття. Однак, через століття вони забули про цю подію і знов пішли в гріхи. Ніневія хоч і було найбільшим містом у світі протягом приблизно п’ятдесяти років до 612 року до Р. впало під натиском мідійців, персів, і ніколи не відродилося.
Цар Йосафат та Ізраїльський народ, опинившись перед ворожою навалою, з якою вони не могли справитися воєнними методами та власними силами, збираються разом, починають постити, молитися. Господь вислуховує їх та відвертає смертельне загрозу, проганяючи ворогів. Народ навіть не використав зброю, Господь повністю знищив їхніх ворогів: «Прийшли деякі й звідомили про це Йосафата: «Велика сила йде на тебе з-за моря, з Едому, і ось вони в Хацецон-Тамарі, тобто в Енгеді». Йосафат злякався й вирішив шукати Господа, тож і оповістив піст по всій Юдеї. І зібрались юдеї просити допомоги в Господа; з усіх юдейських міст прийшли також просити допомоги в Господа…Боже наш! Суди їх, бо в нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас ми не відаємо, що робити: тільки до тебе наші очі!». Всі юдеї стояли тоді перед Господом: і малі діти їх ні, і жінки їхні, і сини їхні. Тоді дух Господній зійшов посеред громади і сказав… Завтра ви виступите проти них… Не ви будете битися цим разом; станьте твердо, стійте й побачите, що перемога Господня буде з вами… На другий день підвелись вони рано-вранці й виступили… Господь наслав засідку на аммоніїв, моавитян та верховинців із Сеїру, що були виступили проти Юди, й вони були побиті, бо аммонії та моавитяни піднялись проти верховинців із Сеїру, щоб вигубити та винищити їх, а коли скінчили з ними, повстали одні проти одного та й вигубили себе. А коли юдеї прийшли на вершину в напрямі пустині й глянули на ту навалу, – аж ось на землі лежать самі трупи; ніхто не врятувався» (ІІ Хрон. 20:2-24).
Пророк Ісая чітко описує нам із вами про піст, який є угодний Богу: «Вони день-у-день мене шукають, хочуть мої дороги знати, наче народ, що чинить справедливість, не відкидає закону Бога свого. Вони питають у мене справедливих законів, хочуть, щоб Бог був близько. «Навіщо нам постити, як ти не бачиш; себе умертвляти, як ти не знаєш?» Таж ви в день посту виконуєте ваші справи, гнобите всіх робітників ваших. Ви постите на те, щоб правуватися та сваритись і немилосердно бити кулаком. Не так ви нині постите, щоб голос ваш було чути на небі. Хіба такий піст мені до вподоби, день, коли хтось умертвлює себе? -Схиляти голову, немов тростина, вереття і попіл під себе підстелювати, – чи це назвеш ти постом та днем, Господові вгодним?. Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливості розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава – слідом за тобою. Тоді візвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і він скаже: – Ось я! Коли ти викинеш із-посеред себе утиск, перестанеш погрожувати пальцем і безбожно говорити, коли голодному ти віддаси хліб твій, наситиш пригніченого душу, тоді засяє твоє світло в пітьмі, тьма твоя буде, немов південь. Господь завжди буде тебе водити, наситить твою душу за посухи, зробить міцними твої кості. Ти станеш, мов сад зрошений, мов джерело, якого води не висихають» (Іс. 58:2-11).
Ми бачимо піст, якого дотримувалися люди Старого та Нового Завітів, піст, який угодний Богу та приносить плід покаяння та розкаяння, відвертаючи Божий гнів та покарання, яке ми заслужили.
"З милостивим Ти чиниш милостиво, з мужем щирим — щиро, 27 з чистим — чисто, а з лукавим — за лукавством його. 28 Людей пригноблених Ти спасаєш і поглядом Своїм принижуєш гордовитих. 29 Ти, Господи, світильник мій; Господь просвічує темряву мою. 30 З Тобою я вражаю військо; з Богом моїм піднімаюся на стіну. 31 Бог! — непорочна путь Його, чисте слово Господа, щит Він для всіх, які надіються на Нього. 32 Бо хто Бог, крім Господа, і хто захист, крім Бога нашого? 33 Бог підперезує мене силою, влаштовує мені вірну путь; 34 робить ноги мої, як оленячі, і на висотах поставляє мене".
Світлана Коток.Цар Йосафат та Ізраїльський народ, опинившись перед ворожою навалою, з якою вони не могли справитися воєнними методами та власними силами, збираються разом, починають постити, молитися. Господь вислуховує їх та відвертає смертельне загрозу, проганяючи ворогів. Народ навіть не використав зброю, Господь повністю знищив їхніх ворогів: «Прийшли деякі й звідомили про це Йосафата: «Велика сила йде на тебе з-за моря, з Едому, і ось вони в Хацецон-Тамарі, тобто в Енгеді». Йосафат злякався й вирішив шукати Господа, тож і оповістив піст по всій Юдеї. І зібрались юдеї просити допомоги в Господа; з усіх юдейських міст прийшли також просити допомоги в Господа…Боже наш! Суди їх, бо в нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас ми не відаємо, що робити: тільки до тебе наші очі!». Всі юдеї стояли тоді перед Господом: і малі діти їх ні, і жінки їхні, і сини їхні. Тоді дух Господній зійшов посеред громади і сказав… Завтра ви виступите проти них… Не ви будете битися цим разом; станьте твердо, стійте й побачите, що перемога Господня буде з вами… На другий день підвелись вони рано-вранці й виступили… Господь наслав засідку на аммоніїв, моавитян та верховинців із Сеїру, що були виступили проти Юди, й вони були побиті, бо аммонії та моавитяни піднялись проти верховинців із Сеїру, щоб вигубити та винищити їх, а коли скінчили з ними, повстали одні проти одного та й вигубили себе. А коли юдеї прийшли на вершину в напрямі пустині й глянули на ту навалу, – аж ось на землі лежать самі трупи; ніхто не врятувався» (ІІ Хрон. 20:2-24).
Пророк Ісая чітко описує нам із вами про піст, який є угодний Богу: «Вони день-у-день мене шукають, хочуть мої дороги знати, наче народ, що чинить справедливість, не відкидає закону Бога свого. Вони питають у мене справедливих законів, хочуть, щоб Бог був близько. «Навіщо нам постити, як ти не бачиш; себе умертвляти, як ти не знаєш?» Таж ви в день посту виконуєте ваші справи, гнобите всіх робітників ваших. Ви постите на те, щоб правуватися та сваритись і немилосердно бити кулаком. Не так ви нині постите, щоб голос ваш було чути на небі. Хіба такий піст мені до вподоби, день, коли хтось умертвлює себе? -Схиляти голову, немов тростина, вереття і попіл під себе підстелювати, – чи це назвеш ти постом та днем, Господові вгодним?. Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливості розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава – слідом за тобою. Тоді візвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і він скаже: – Ось я! Коли ти викинеш із-посеред себе утиск, перестанеш погрожувати пальцем і безбожно говорити, коли голодному ти віддаси хліб твій, наситиш пригніченого душу, тоді засяє твоє світло в пітьмі, тьма твоя буде, немов південь. Господь завжди буде тебе водити, наситить твою душу за посухи, зробить міцними твої кості. Ти станеш, мов сад зрошений, мов джерело, якого води не висихають» (Іс. 58:2-11).
Ми бачимо піст, якого дотримувалися люди Старого та Нового Завітів, піст, який угодний Богу та приносить плід покаяння та розкаяння, відвертаючи Божий гнів та покарання, яке ми заслужили.
"З милостивим Ти чиниш милостиво, з мужем щирим — щиро, 27 з чистим — чисто, а з лукавим — за лукавством його. 28 Людей пригноблених Ти спасаєш і поглядом Своїм принижуєш гордовитих. 29 Ти, Господи, світильник мій; Господь просвічує темряву мою. 30 З Тобою я вражаю військо; з Богом моїм піднімаюся на стіну. 31 Бог! — непорочна путь Його, чисте слово Господа, щит Він для всіх, які надіються на Нього. 32 Бо хто Бог, крім Господа, і хто захист, крім Бога нашого? 33 Бог підперезує мене силою, влаштовує мені вірну путь; 34 робить ноги мої, як оленячі, і на висотах поставляє мене".
![Рівнян окриляло кохання [Фоторепортаж]](/uploads/posts/2010-02/thumbs/1266482852_obraz-241.jpg)
