В українському народному календарі 7 липня святкується таке свято як Івана Купала, яке багато хто приписує його до християнства. Насправді – це переплетене з давніми ритуалами поклоніння демонам Молоху та Ваалу. Через те тут і присутнє вогнище і сонце. Дехто стрибає через вогонь тільки через цікавість, або «як усі», взяти участь в традиціях тощо. Сьогодні чуємо все більше нехитрих закликів, і на перший погляд, здається, безневинних - про повернення до своєї віри, віри предків тощо. А точніше до язичництва, зовсім забуваючи про те, що слов'яни мали кровну помсту та приносили дерев'яним та кам'яним ідолам кровні жертви. Та, найголовніше - забуваючи найпершу заповідь Господа - Творця - "Нехай в тебе не буде інших богів".
Коли люди не читають Святого Письма, то для них язичництво знову починає перемагати. Зокрема, тут говоримо про стрибки через багаття, пошук папороті, кидання віночків на воду ворожіння тощо. Люди часто не знають свята Різдва Івана Хрестителя і повертаються до звичаїв Івана Купала. Хоча нічого спільного з християнським це не має.
Як пояснюють в ПЦУ є версія про те, що святкування та обряди в цей день пов'язані з язичницьким святом і "божеством любові та продовження роду" – Купалою. Однак в "Повісті временних літ" такого божества немає. Вперше Купала згадується в Густинському літописі XVII століття, де літописець з Густинського монастиря, писав про ігрища з купанням і пов'язав їх з ім'ям "божества". Згодом народна інтерпретація імені святого чесного і славного пророка Іоанна Предтечі та Хрестителя Господнього перетворила назву на Івана Купала. Тобто історія нам каже, що язичницькі обряди із століття в століття покривалися нашаруваннями. Сьогодні і православна церква, яка раніше була лояльною, - забороняє святкувати таке свято і його, по суті, не признає.
У дохристиянські часи було ритуальне свято, пов'язане з літнім сонцестоянням. Язичники поклонялися сонцю і проводили різні обряди "очищення" вогнем і водою для добробуту і хорошого врожаю. Це свято відзначали 23-24 червня, але після введення григоріанського календаря і переходу на новий стиль, дата свята змістилася на 6-7 липня.
Історичні джерела доводять, що у слов’ян це відлуння вавилонського поклоніння демонічним богам молоху та ваалу. Ці ритуали згадуються не лише в історичних оповідях, а й Біблії, Корані, Будизмі, Торі.
Цьому демону поклонялися різні народи та джерелом блудодіяння та істинного язичництва вважається Вавилон. 
сутність Вавилону Великого підтверджується і тим, що він, як сказано далі, вводить народи в оману своїм «спіритизмом» (Об’явлення 18:23). Оскільки всі види спіритизму мають релігійну природу і демонічне походження, не дивно, що Біблія називає Вавилон Великий «оселею демонів» (Об’явлення 18:2; Повторення Закону 18:10—12). У Біблії також говориться, що ця імперія чинить опір правдивій релігії, переслідуючи «пророків» і «святих»(Об’явлення 18:24). Вавилон Великий має таку запеклу ненависть до правдивої релігії, що він жорстоко переслідує і навіть убиває «Ісусових свідків» (Об’явлення 17:6). Отже, очевидно, що жінка, названа Вавилоном Великим, представляє світову імперію фальшивої релігії, до якої належать всі релігії, що противляться Богу. Про падіння Вавилону та що там будуть бродити дикі звірі прорік пророк Єремія, за що його наказали посадити у в'язницю. Та ні ув'язнення Єремії, ні золото з усіх кінців землі і велич Вавилону – найбільшого на той час царства не допомогло уникнути падіння. У боротьбі проти Вавилону в 539 році виступив цар Персії Кір. Цей рік є падінням Вавилону, який більше не відродився.
сутність Вавилону Великого підтверджується і тим, що він, як сказано далі, вводить народи в оману своїм «спіритизмом» (Об’явлення 18:23). Оскільки всі види спіритизму мають релігійну природу і демонічне походження, не дивно, що Біблія називає Вавилон Великий «оселею демонів» (Об’явлення 18:2; Повторення Закону 18:10—12). У Біблії також говориться, що ця імперія чинить опір правдивій релігії, переслідуючи «пророків» і «святих»(Об’явлення 18:24). Вавилон Великий має таку запеклу ненависть до правдивої релігії, що він жорстоко переслідує і навіть убиває «Ісусових свідків» (Об’явлення 17:6). Отже, очевидно, що жінка, названа Вавилоном Великим, представляє світову імперію фальшивої релігії, до якої належать всі релігії, що противляться Богу. Про падіння Вавилону та що там будуть бродити дикі звірі прорік пророк Єремія, за що його наказали посадити у в'язницю. Та ні ув'язнення Єремії, ні золото з усіх кінців землі і велич Вавилону – найбільшого на той час царства не допомогло уникнути падіння. У боротьбі проти Вавилону в 539 році виступив цар Персії Кір. Цей рік є падінням Вавилону, який більше не відродився. Найбільшим джерелом цих процесів є Старий Завіт, який містить безліч свідоцтв. За часів розділених царств Ізраїль перейняв в язичників практику язичництва. Остаточне падіння Ізраїльського царства було безпосередньо пов’язане із залученням народу до язичництва і, зокрема, в астрологічне поклоніння світилам: «І залишили всі заповіді Господа Бога свого, і зробили собі відлиті зображення двох тельців, і влаштували діброву, і поклонялися усьому воїнству небесному, і служили Ваалу, і проводили синів своїх і дочок своїх через вогонь, і ворожили, і чародіяли, і віддалися тому, щоб робити неугодне в очах Господа і прогнівляти Його. І прогнівався Господь сильно на ізраїльтян, і відкинув їх від лиця Свого. Не залишилося нікого, крім одного коліна Іудиного. І Іуда також не дотримувався заповідей Господа Бога свого, і чинив за звичаями ізраїльтян, як чинили вони. І відвернувся Господь від усіх нащадків Ізраїля, й упокорив їх, і віддавав їх у руки грабіжників, і нарешті відкинув їх від лиця Свого. Ізраїльтяни відокремилися від дому Давида і поставили царем Ієровоама, сина Наватового; і відвернув Ієровоам ізраїльтян від Господа, і втягнув їх у великий гріх» (2Царів 17:16-21).
Одним з найбільш шанованих астрологічних божеств, у жертву якому приносили людей, був Молох (Молех, Мілхом, Малхам). Демон з бичачою головою та рогами. Він втілював собою Сонце, і поклонялися йому, спалюючи живих дітей.
Бовван всередині був порожнім, де й розводили багаття. Після того як бовван розжарювався, йому на руки клали дітей… Поклоніння Молохові і Рефану, або Сатурну, засуджується в книзі “Діяннях Св. Апостолів” (7:43): «Ви прийняли скинію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, зроблені вами, щоб поклонятися їм; Я переселю вас аж за Вавилон”.
Коли з’являлися богобоязливі царі, такі як Йосія, вони боролися з проявами язичництва. Декілька астрологічних божеств згадуються і в наступному місці: «І повелів цар Хелкії первосвященикові та іншим священикам, які стояли на сторожі біля порогу, винести з храму Господнього всі речі, зроблені для Ваала і для Астарти і для всього воїнства небесного, і спалив їх за Єрусалимом у долині Кедрон, і повелів порох їх віднести у Вефиль. І відставив жерців, яких поставили царі юдейські, щоб звершувати куріння на висотах у містах юдейських і околицях Єрусалима, – і які кадили Ваалу, сонцю, і місяцю, і сузір’ям, і всьому воїнству небесному; і виніс Астарту з дому Господнього за Єрусалим до потоку Кедрону, і спалив її біля потоку Кедрону, і стер її на порох, і кинув порох її на цвинтар загальнонародний; і зруйнував доми блудилищні, які були при храмі Господньому, де жінки ткали одяг для Астарти» (2Царів 23:4-7).
У Старому Завіті близько ста разів згадується про поширене в Ізраїлі поклоніння Ваалу. Ваал був божеством Фінікії Сонця. Ізраїльтяни так далеко зайшли в своєму віровідступництві, що побудували храм Сонця (Ваала) і перед входом до Дому Господнього встановили статуї коней і колісниць, посвячених Сонцю. Сирофінікійське поклоніння світилам, коли Сонцю і Місяцю поклонялися, називаючи їх Ваалом і Астартою, як носіям чоловічої і жіночої природних сил, було в чистому вигляді поклонінням світилам… Зіркам поклонялися як владикам і правителям підмісячного світу. Фіміам курили не лише Сонцю і Місяцю, але і знакам Зодіаку, і всьому воїнству небесному, тобто всім зіркам. Старозавітні пророки одностайно засуджували поклоніння світилам. Єремія відкидав служіння „богині неба” – Місяцю (Єр. 7:18; 44:17-25).
Усім відома історія, поки Мойсей зійшов з гори з Скрижалями Заповіту - євреї, які вийшли з Єгипту із золота вилили золоте теля і почали йому поклонятися. Через це із усіх, хто вийшов з єгипетського ярма в землю Обітовану увійшли лише два чоловіки: Калев та Ісус Навин, які не схилили свого коліна ні перед Молохом , ні перед Ваалом, а твердо служили Господу. Єремія пророкував про Божий суд, який відбудеться над Ізраїлем через його ідолопоклонство (Єр. 19:13). Порочність такого служіння полягала не лише в ідолопоклонництві, але і в прагненні передбачити майбутнє. Єремія попереджає: «У той час, – говорить Господь, – викинуть кістки царів Іуди, і кістки князів його, і кістки священиків, і кістки пророків, і кістки жителів Єрусалима із гробів їхніх; і розкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім воїнством небесним, яких вони любили і яким служили і слідом яких ходили, яких шукали і яким поклонялися; не приберуть їх і не поховають: вони будуть гноєм на землі» (Єр. 8:1,2).
Бог засуджував участь Ізраїлю в занятті язичництвом, оскільки це було залученням до світу окультних релігій. Ізраїлю заборонялося брати участь в яких би то не було окультних діях, що мають на своїй меті передбачення майбутнього: «Коли ти ввійдеш у землю, яку дає тобі Господь Бог твій, тоді не навчися робити мерзоти, які чинили народи ці: не повинен знаходитись у тебе той, хто проводить сина свого або дочку свою через вогонь, віщун, знахар, ворожка, чаклун, чорнокнижник, що викликає духів, чарівник і той, хто викликає померлих; бо мерзенний перед Господом усякий, хто робить це, і за ці ось мерзоти Господь Бог твій виганяє їх від лиця твого; будь непорочним перед Господом Богом твоїм» (Втор. 18:9-13).
Пророк Ісая особливо осміював гадалок, віщунів. Вони говорили цареві, що Ізраїльське царство не впаде, тоді як Ісая стверджував зворотне. У цьому класичному протиріччі між гороскопами і божественним одкровенням пророк заявляє: «І прийде на тебе біда: ти не дізнаєшся, звідки вона підніметься; і нападе на тебе біда, якої ти не в силах будеш відвернути, і раптово прийде на тебе згуба, про яку ти і не думаєш. Залишайся ж зі своїми чаклуваннями і з безліччю чародійств твоїх, якими ти займалася від юности твоєї: можливо, допоможеш собі, можливо, встоїш. Ти стомлена безліччю порад твоїх; нехай же виступлять спостерігачі небес і звіздарі й віщуни по новомісяччях, і спасуть тебе від того, що повинно статися з тобою. Ось вони, як солома: вогонь спалив їх, – не визволили душі своєї від полум’я; не залишилося ні вугілля, щоб погрітися, ні вогню, щоб посидіти біля нього. Такими стали для тебе ті, з якими ти трудилася, з якими вела торгівлю від юности твоєї. Кожен побрів у свій бік; ніхто не рятує тебе» (Іс. 47:11-15).
Вороже ставлення старозавітних пророків до астрології ґрунтувалося на двох фактах:
- поклоніння цим демонам була однією з форм багатобожжя і вела до поклоніння світилам.
- вона була окультною практикою, яка була заборонена Мойсеєм; євреям, якщо їм потрібно було про що-небудь взнати, слід було запитувати Бога Ізраїля, а не знахарів, обрядів з вогнем, водою, тощо. У біблійному розумінні поклоніння і залежність від яких-небудь створених Богом сил є образою Бога-Творця. Людина покликана поклонятися Творцеві, а не Його творінню.
У той же час, зазнавши серйозного занепаду за часів раннього християнства і підйому сучасної науки, вона знов знайшла силу в двадцятому столітті. У кінці дев’ятнадцятого століття в результаті занепаду християнства виник духовний вакуум, який став поступово заповнюватися різними окультними вченнями, такими як теософія і антропософія. Відродилася також і астрологія.
Інформацію про цю істоту можна знайти в старозавітних книгах і семитських переказах. Само собою, буде корисна і стародавня міфологія. Молох вперше згадується в Торі. У цій священній книзі прописано заборону на викладання євреями своїх дітей даному божеству в жертву. Будь-якого викритого в такому ідолопоклонстві повинні були негайно вбити його близькі і сусіди. У писаннях найчастіше йдеться про те, що віддані діти потрапляють прямо у вогонь. Це перший спірний момент, що стосується Молоха (бога або ідола). Деякі історики вважають, що мова йде про дитячі жертвопринесення. Інші дотримуються версії про стрибки через багаття і ритуальні танці.Зв 'язок з культом Баала
Поклоніння цьому божеству було поширене в семитських країнах. Спочатку Балу молилися в Тірі і Фінікії. Потім до цих держав приєднався Карфаген (до речі, місто-держава, яка признавала виключно демонів та була стерта з лиця землі під час Пунічніх війн). Саме там і з 'явилася традиція спалення дітей, які гинули віком до семи років. А в момент сильної потреби карфагеняни могли принести в жертву і живих дітей. Таке підношення називалося "молх", що співзвучне імені демона. Цй ритуали описуються в Старому Завіті, Талмуді і Торі.
У кабалістичному світогляді Мак Грегор Матерс вважав його одним з архидяволів, що протистоять небесним силам. Але є й інша версія. Покровитель сліз - саме так називає ідола стародавня міфологія. Молох, згідно з думками різних теоретиків, любить, коли матері плачуть по своїх дітях. Їх пролиті сльози є для нього найкращим даром.
Криваві жертвопринесення Молоху
Згідно з переказами і семитськими легендами, ці ритуали практично завжди були пов 'язані з вогнем. І майже у всіх випадках, за винятком дуже рідкісних, в жертву приносилися діти. Хоча в деяких джерелах є згадки про те, що Молоху не можна віддавати своє насіння. Ймовірно, це пов'язано з існуючими у народів-землевласників традиціями щодо родючості. Вони вважали чоловіче насіння джерелом життя і ритуальною жертвою для майбутнього врожаю.
Проте, незважаючи на сувору заборону на поклоніння Молоху, на території проживання семітських народів подібні ритуали були дуже поширені. Біблія не мала безпосередніх описів цієї істоти. Але з інших джерел відомо, що цей ідол, демон або бог мав бичачі роги або бичачу голову. Молоха вважають втіленням Золотого Тельця. Дітей кидали в жаровню, що знаходиться всередині металевого демона. Немовлят давали йому прямо в розпечені руки, щоб вони в буквальному сенсі смажилися живцем.
Вогняна геєнна і Молох
Між ними існує зв 'язок, який лежить в основі ключових принципів християнства, ісламу та юдаїзму. Слово "геєнна" було утворене від назви долини Енному, розташованої неподалік від Єрусалима. Якраз там і відбувалися язичницькі жертвопринесення вогню, а в майбутньому - просто спалювалися тіла тварин і різне сміття.
Також вважалося, що бог Молох посилає удачу. Вона спіткає того, хто підносить йому страшну жертву. Що нині використовують сатаністи.
Після появи Мойсеєвих законів ритуальні дітовбивства були заборонені. Ті, хто порушив правило, каралися стратою (Лев. 20:2; Лев. 18:21). Однак семіти практикували ритуали аж до Вавилонського полону (586 до н. е.).
Діячі мистецтва і тлумачний словник нерідко ототожнюють Молоха з убивчим бездушним механізмом. Він не замислюється про особисті бажання і почуття жертв і буквально їх перемелює. А в спекотних країнах живе зовсім невинна, але досить страшна ящірка, яку також називають молохом. По всьому тілу у неї розташовані гострі чешуйки, що утворюють на голові великі роги. Вчені назвали її так саме на честь язичницького бога.
Багато прихильників месіанського юдаїзму бачать у Молоху основного ворога Месії - Машіах Шедім. Відомо, що прихід Месії означатиме закінчення ворожнечі між народами і викорінення зла як такого. За Біблією того дня підніметься з попелу Єрусалимський храм, а після проведення Страшного Суду на землі запанує Царство Господнє.
На даному етапі розвитку магічних наук та історії слід пам 'ятати про пов' язані з ним криваві і злі ритуали, які барвисто описує стародавня міфологія. Молох постає там перед читачами жахливим ідолом. Заборонено звертатися до нього в молитвах - від цього застерігають всі священні книги ісламу, християнства та юдаїзму.
Молох - це божество сучасних сатаністів, - мета яких якнайбільше діяти нечестиво, використовувати принести в жертву людей спалених заживо (звідси - голокост). Нині і православна церква відрікається від так званого Івана-купала, а святкує в цей день - різдво Іоана-Хрестителя. Мова йде про Різдво Іоанна Предтечі (Іоанна Хрестителя). Це свято на честь народження Іоанна Предтечі, відомого як Хрстителя, адже саме він похрестив Ісуса на річці Йордан.
Читайте також;Богоявлення (Хрещення в Йордані) - за Східним календарем »
Світлана Коток, викладач історії релігій народів світу
