Того часу Ісус сказав народу: «Воістину кажу вам: не постав між народженими від жінок більший за Йоана Хрестителя, але найменший у Царстві Небесному більший від нього. Від днів Йоана Хрестителя і дотепер Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто застосовує силу, здобувають його. А Іоан про Христа сказав - «Я вас хрещу водою, але йде сильніший від мене Той буде вас хрестити Духом Святим і вогнем».Іоан Хреститель виріс в дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння строгим життям – постом і молитвою. Він носив грубий одяг з верблюжого волосу підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом та акридами (вид сарани), і залишався жити в пустелі до тих пір, поки Господь не покликав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові.
Пророк Іоан прийшов у Йорданську країну і став проповідувати: «Покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне» (Мф. 3, 2), тобто настав час пришестя Спасителя людства, Який буде закликати всіх у Своє Царство. Його проповідь відзначалася особливою силою. Він грізно викривав гріхи народу, не дивлячись на особу і її соціальне становище (Лк. 3, 7). Його слова впали, як зерно на зораний грунт й відразу знайшли широкий відгук. До Йордану сходилося багато людей з навколишніх міст і сіл. До Іоана приходили фарисеї і саддукеї, книжники і простолюдини, митарі і воїни. Гордим фарисеям, саддукеям і книжникам єрусалимським, що хвалилися своїм походженням від Авраама, Іоан говорив: «Поріддя єхидіни! ( в інших перекладах – породіння гадюче чи зміїне) Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? Створіть же достойний плід покаяння. Вже й сокира біля корення дерева лежить: бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь» (Мф. 3, 7-10). До загального подиву, Хреститель не засудив навіть ганебне ремесло збирачів імперських податків – митарів, але вимагав, щоб вони не брали понад визначене, адже вони звичайно наживалися за рахунок свого ж народу (Лк. 3, 12-13). Іоан вимагав від усіх, щоб покаяння було щирим, супроводжувалося виправленням життя і достойними плодами. Хто вірив його словам і каявся у своїх гріхах, тих Пророк хрестив у річці Йордані, тобто занурював у воду, з покладенням своєї руки на голову зануреного. Тому Іоан Предтеча називається Хрестителем. Хрещення Іоанове, було символом того, що як тіло омивається та очищається водою, так і душа людини, яка кається і увірувала у Спасителя, буде очищена Ним від усякої гріховної скверни. Своїм хрещенням Іоан підготовляв людей до хрещення Христового. Сам Хреститель признав це і сказав: «Я хрещу вас водою: але гряде Сильніший за мене, Якому я недостойний розв'язати ремінь взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і Вогнем» (Лк. 3, 16). Хрещення Іоанове – в більшій мірі було лише знаменням, а хрещення Христове – істинне хрещення, яким людина очищається від гріха і стає новим творінням, усиновлюється Богом і входить в число повноправних громадян Небесного Царства.Іоан Предтеча називається також Хрестителем Господнім, адже йому судилося волею Божою охрестити в Йордані самого Христа Спасителя. Коли Христос прийшов на Йордан з Галилеї, його пришестя не привернуло особливої уваги, адже він разом з усіма готувався прийняти хрещення від Іоана. Предтеча ніколи до цього не зустрічався з Ісусом і тому не знав Хто Він (Ін. 1, 31). Але коли Ісус підійшов до нього для хрещення, то Іоан, як пророк, відчув Його святість, безгрішність і безконечну перевагу над собою, і тому в подиві заперечив: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?» (Мф. 3, 13-14). «Так належить нам виконати всяку правду» – смиренно відповів Спаситель (Мф. 3, 15).
Після хрещення, коли Ісус Христос виходив з води, раптом розкрилися над ним небеса, й Іоан побачив Духа Божого, Який у вигляді голуба спускався на Ісуса, а з неба почувся голос (Бога Отця): «Це є Син мій Улюблений, в Ньому моє благовоління» (Мт. 3, 16-17). Тоді Іоан Хреститель остаточно переконався, що саме Ісус є той очікуваний Месія, Спаситель світу. Іоан засвідчив перед всіма людьми месіанське достоїнство Ісуса, кажучи: «Я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб і перебував на Ньому. Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим. І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий» (Ін. 1, 32-34). Отримавши одкровення про Ісуса Христа, Іоан говорив народові про Нього: «Ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу» (Ін. 1, 29). Почувши це, двоє з учнів Іоана приєдналися до Ісуса Христа. То були апостоли Іоан Богослов і Андрій Первозванний, брат Симона Петра. Хрещенням Спасителя та свідченням народу юдейському, що Ісус – це Спаситель людства, Пророк Іоан завершив своє пророче служіння. Таке почувши фарисеї і садукеї, які приходили поспостерігати за тим, що відбувається на Іордані – побігли доклали у верхи про стан речей. Вони боялися пророцтва про грядущого Царя Ізраїля, про якого говорили їхні давні пророки. Який прийде і встановить устави Неба на Землі. Вони собі це уявляли, що прийде Цар, який конче і одразу відбере у них владу. Того часу Ірод, пославши воїнів, схопив Йоана і посадив його у в’язницю через те, що він публічно докорив про те, що він узяв собі за жінку відому в окрузі блудницю - Іродіяду, дружину свого брата Филипа. Так от, він одружився з нею, тим самим не лише порушив моральні принципи та релігійні постулати, а й допустив її до юдейських святинь. А Йоан сказав Іродові: «Не годиться мати тобі її за жінку!» Тож Іродіяда, яка прагнула влади і багатства. плекавши різні інтріжки - таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла. Бо Ірод боявся Йоана, знаючи його, як чоловіка праведного та святого, й оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою та осторогою. Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галілейських старшин, Іродіяда послала свою дочку Соломею танцювати перед вельможами - і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі.
Цар же сказав дівчині: «Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!» І він поклявся їй: «Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого». Вона, вийшовши, запитала в матері: «Що попросити?» А мати – відома інтригантка чародійка і блудниця сказала: «Голови Йоана Хрестителя!» І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: «Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Йоана Хрестителя!» І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити. Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести його голову. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері. А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці. Про Ірода Антипу розповідають і юдейські хроніки та інші історичні джерела. Він був сином жорстокого та сумнозвісного Ірода Великого від його четвертого шлюбу з самаритянкою Мальтаке (загалом Ірод Великий мав 10 дружин). Сам Ірод Антипа, після смерті батька був тетрархом Галилеї та Переї і був одружений на дочці набатейського царя Арети. Пізніше він захопився дружиною свого єдиноутробного брата Ірода Филипа – Іродіадою (дочка Аристовула, внучка Ірода Великого). Одружившись з дружиною брата Ірод Антипа порушив закони з книги Левіт 18:16 та 20:21.Ірод успадкував честолюбну мрію свого батька: змусити євреїв визнати себе істинним царем. Сьогодні ми розуміємо, що в нього майже не було шансів, але тоді йому все здавалося можливим. Він завершив великий проект батька – відбудував Єрусалимський Храм, а з тих пір як Соломон за тисячу років до нього побудував перший Храм, дім Бога був тісно пов'язаний з царською владою. Але тут Йоан Хреститель проголосив наступ іншого Царства. Хрещення і прощення гріхів підривало вплив Храму. Він обіцяв швидкий прихід Найсильнішого, який не мав нічого спільного з Іродом.
Зрозуміло що Ірод, і особливо Іродіада, та сама жінка, через яку розгорівся конфлікт, були дуже незадоволені. Тоді Ірод був в достатній мірі юдеєм, щоб знову і знову прислухатися до слів Йоана, розриваючись між обуренням стосовно викриття його особи та незрозумілою потребою слухати пророка. Ірода Антипу Біблія та інші історичні і релігійні тексти подає, як ідолопоклонника, прислужника римських намісників, зокрема Понтія Пилата, нечєстівца, який прийняв участь у страті свого рідного брата їхнім батьком – Іродом Великим ( лише для того, щоб з ним не ділити батьківський трон). Також царем, «…який сам блудив і вводив весь Ізраїль у блуд та похваляв нечестіви і темні діла», через що наводив великий соблазн в Божий народ та відступництво. В одному з євангельських сюжетів Ісус попереджав учнів проти «закваски Іродової» (Мк 8:15) та закваски фарисейської, коли йому донесли що Ірод хоче Його вбити (Лк 13:31). В Євангелії від Луки 13:31-32 Ісус називає Ірода Антипу словами «той лис». Також в Луки 23:6-16 читаємо, що Ірод-Антипа був присутній в Єрусалимі в часі Страстей Ісуса, і навіть зрадів коли Ісуса привели перед нього, оскільки сподівався побачити від Ісуса якесь чудо, але Спаситель відмовився з ним говорити… Пройшло заледве кілька років, і за це ненаситне бажання влади Ірод поплатився, попавши у сітку, виплетену власними інтригами: піддавшись на намову Іродіади він поїхав до Риму просити титулу царя, проте Ірод Агрипа I (син вбитого сина Ірода Великого – Аристовула) передав листа про його змову з парфянами і його вислали в Лугундум (теперішній Ліон).
Ірод більше переживає за висловлену у сп’янілому стані клятву та ґонір перед зібраними гостями ніж за життя пророка. Готовність пожертвувати іншими тільки щоб підтримати цей же ж ґонір, престиж та владу, залишається однією з найбільших спокус для осіб, які посідають важливе становище чи владу.
Текст Євангелія піднімає багато інших етичних питань. Хоча світ Ірода та його двору є доволі чужим для сучасної людини, деструктивні рушійні сили неналежної сексуальної поведінки та політики з позиції сили, залишаються дуже суттєвою складовою людського життя. Відтак, історія Йоана Хрестителя демонструє нам, як правда та справедливість стають жертвами в таких ситуаціях.
Світ в якому ми живемо, має безліч прикладів в яких вже цілком інші особи наслідують поведінку осіб згаданих в сьогоднішній Євангелії – й не треба забагато ламати собі голову, щоб побачити головне послання сьогоднішнього читання – ці ролі є, або – виразно позитивні, або – виразно негативні. Бог показує, що відплата за гріх настане конче, і понесе її кожен, незалежно від свого статусу чи походження.
Суд Божий не затримався над тими, хто зазіхав на життя інших, - невинних, або ж на таких, на яких навели наклеп: суд звершився над Іродом, Іродіадою і Саломеєю ще за їх земного життя. Саломея своїми нечестивими вчинками була подібна до своєї матері, (якій потрібен був не так Ірод, як влада і багатство): спочатку вона стала дружиною трахонітідського тетрарха Филипа, тобто свого ж двоюрідного дідуся і другого чоловіка своєї матері, а потім — Аристовула, брата Агрипи, свого вітчима. Внаслідок вмілої політики свого другого чоловіка Саломея отримала царський титул, якого так прагнула її мати, але за арабськими джерелами через необережність, вона втопилась у річці Сикоріс.
Незабаром після подій розп'яття Христа, Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки рушив військом проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Гая Калігули і був разом з Іродіадою ув’язнений та засланий до Галії, в містечко Лугдунум (сучасне французьке місто Бертран де Коммаж, за іншими відомостями — Ліон), де вони і загинули у бідноті та в безвісності. Біблія нам чітко показує, що "вони вдяглися в свої інтриги, як в кожух"...
Ось вже понад 2 тисячі років обряд водного хрещення проходить за зразком, який подав Ісус Христос, прийнявши водне хрещення від Іоана Хрестителя.
Світлана Коток
