Рівне:

Створення та просування сайтів

«А, що третій празник – Святе Водохреща…»

Головна / Тематична 17-янв, 2022, 18:569 swet 1 529
Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно - новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Протестанти, православні та греко-католицькі християни відзначають його, згідно з Християнським календарем - 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення.  Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег - з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення. Вважається, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба. 

Іоан Хреститель виріс в дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння строгим життям – постом і молитвою. Він носив грубий одяг з верблюжого волосу підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом та акридами (вид сарани), і залишався жити в пустелі до тих пір, поки Господь не покликав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові. 

Пророк Іоан прийшов у Йорданську країну і став проповідувати: «Покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне» (Мф. 3, 2), тобто настав час пришестя Спасителя людства, Який буде закликати всіх у Своє Царство. Його проповідь відзначалася особливою силою. Він грізно викривав гріхи народу, не дивлячись на особу і її соціальне становище (Лк. 3, 7). Його слова впали, як зерно на зораний грунт й відразу знайшли широкий відгук. До Йордану сходилося багато людей з навколишніх міст і сіл. До Іоана приходили фарисеї і саддукеї, книжники і простолюдини, митарі і воїни. Гордим фарисеям, саддукеям і книжникам єрусалимським, що хвалилися своїм походженням від Авраама, Іоан говорив: «Поріддя єхидіни! ( в інших перекладах – породіння гадюче чи зміїне) Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? Створіть же достойний плід покаяння. Вже й сокира біля корення дерева лежить: бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь» (Мф. 3, 7-10). До загального подиву, Хреститель не засудив навіть ганебне ремесло збирачів імперських податків – митарів, але вимагав, щоб вони не брали понад визначене, адже вони звичайно наживалися за рахунок свого ж народу (Лк. 3, 12-13). Іоан вимагав від усіх, щоб покаяння було щирим, супроводжувалося виправленням життя і достойними плодами. Хто вірив його словам і каявся у своїх гріхах, тих Пророк хрестив у річці Йордані, тобто занурював у воду, з покладенням своєї руки на голову зануреного. Тому Іоан Предтеча називається Хрестителем. Хрещення Іоанове, було символом того, що як тіло омивається та очищається водою, так і душа людини, яка кається і увірувала у Спасителя, буде очищена Ним від усякої гріховної скверни. Своїм хрещенням Іоан підготовляв людей до хрещення Христового. Сам Хреститель признав це і сказав: «Я хрещу вас водою: але гряде Сильніший за мене, Якому я недостойний розв'язати ремінь взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і Вогнем» (Лк. 3, 16). Хрещення Іоанове – в більшій мірі було лише знаменням, а хрещення Христове – істинне хрещення, яким людина очищається від гріха і стає новим творінням, усиновлюється Богом і входить в число повноправних громадян Небесного Царства.
Іоан Предтеча називається також Хрестителем Господнім, адже йому судилося волею Божою охрестити в Йордані самого Христа Спасителя. Коли Христос прийшов на Йордан з Галилеї, його пришестя не привернуло особливої уваги, адже він разом з усіма готувався прийняти хрещення від Іоана. Предтеча ніколи до цього не зустрічався з Ісусом і тому не знав Хто Він (Ін. 1, 31). Але коли Ісус підійшов до нього для хрещення, то Іоан, як пророк, відчув Його святість, безгрішність і безконечну перевагу над собою, і тому в подиві заперечив: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?» (Мф. 3, 13-14). «Так належить нам виконати всяку правду» – смиренно відповів Спаситель (Мф. 3, 15).
Після хрещення, коли Ісус Христос виходив з води, раптом розкрилися над ним небеса, й Іоан побачив Духа Божого, Який у вигляді голуба спускався на Ісуса, а з неба почувся голос (Бога Отця): «Це є Син мій Улюблений, в Ньому моє благовоління» (Мт. 3, 16-17). Тоді Іоан Хреститель остаточно переконався, що саме Ісус є той очікуваний Месія, Спаситель світу. Іоан засвідчив перед всіма людьми месіанське достоїнство Ісуса, кажучи: «Я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб і перебував на Ньому. Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим. І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий» (Ін. 1, 32-34). Отримавши одкровення про Ісуса Христа, Іоан говорив народові про Нього: «Ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу» (Ін. 1, 29). Почувши це, двоє з учнів Іоана приєдналися до Ісуса Христа. То були апостоли Іоан Богослов і Андрій Первозванний, брат Симона Петра. Хрещенням Спасителя та свідченням народу юдейському, що Ісус – це Спаситель людства, Пророк Іоан завершив своє пророче служіння. Таке почувши фарисеї і садукеї, які приходили поспостерігати за тим, що відбувається на Іордані – побігли доклали у верхи про стан речей. Вони боялися пророцтва про грядущого Царя Ізраїля, про якого говорили їхні давні пророки. Який прийде і встановить устави Неба на Землі. Вони собі це уявляли, що прийде Цар, який конче і одразу відбере у них владу.
Того часу Ірод, пославши воїнів, схопив Йоана і посадив його у в’язницю через те, що він публічно докорив про те, що він узяв собі за жінку відому в окрузі блудницю - Іродіяду, дружину свого брата Филипа. Так от, він одружився з нею, тим самим не лише порушив моральні принципи та релігійні постулати, а й допустив її до юдейських святинь. А Йоан сказав Іродові: «Не годиться мати тобі її за жінку!» Тож Іродіяда, яка прагнула влади і багатства. плекавши різні інтріжки - таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла. Бо Ірод боявся Йоана, знаючи його, як чоловіка праведного та святого, й оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою та осторогою. Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галілейських старшин, Іродіяда послала свою дочку Соломею танцювати перед вельможами - і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі.
Цар же сказав дівчині: «Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!» І він поклявся їй: «Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого». Вона, вийшовши, запитала в матері: «Що попросити?» А мати – відома інтригантка чародійка і блудниця сказала: «Голови Йоана Хрестителя!» І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: «Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Йоана Хрестителя!» І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити. Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести його голову. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері. А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці. 
Про Ірода Антипу розповідають і юдейські хроніки та інші історичні джерела. Він був сином жорстокого та сумнозвісного Ірода Великого від його четвертого шлюбу з самаритянкою Мальтаке (загалом Ірод Великий мав 10 дружин). Сам Ірод Антипа, після смерті батька був тетрархом Галилеї та Переї і був одружений на дочці набатейського царя Арети. Пізніше він захопився дружиною свого єдиноутробного брата Ірода Филипа  – Іродіадою (дочка Аристовула, внучка Ірода Великого). Одружившись з дружиною брата Ірод Антипа порушив закони з книги Левіт 18:16 та 20:21.Ірод успадкував честолюбну мрію свого батька: змусити євреїв визнати себе істинним царем. Сьогодні ми розуміємо, що в нього майже не було шансів, але тоді йому все здавалося можливим. Він завершив великий проект батька – відбудував Єрусалимський Храм, а з тих пір як Соломон за тисячу років до нього побудував перший Храм, дім Бога був тісно пов'язаний з царською владою. Але тут Йоан Хреститель проголосив наступ іншого Царства. Хрещення і прощення гріхів підривало вплив Храму. Він обіцяв швидкий прихід Найсильнішого, який не мав нічого спільного з Іродом. Своїм слухачам він нагадував, що Ірод взагалі ні на що не може претендувати. Хіба Божий помазаник став би себе так вести? Все свідчило про те, що він лише притерся і використовував іудейські святині та релігію, для того, щоб утримати владу, разом з тим порушував Божий Закон. 
Зрозуміло що Ірод, і особливо Іродіада, та сама жінка, через яку розгорівся конфлікт, були дуже незадоволені. Тоді Ірод був в достатній мірі юдеєм, щоб знову і знову прислухатися до слів Йоана, розриваючись між обуренням стосовно викриття його особи та незрозумілою потребою слухати пророка.  
Ірода Антипу Біблія та інші історичні і релігійні тексти подає, як ідолопоклонника, прислужника римських намісників, зокрема Понтія Пилата, нечєстівца, який прийняв участь у страті свого рідного брата їхнім батьком – Іродом Великим ( лише для того, щоб з ним не ділити батьківський трон). Також царем, «…який сам блудив і вводив весь Ізраїль у блуд та похваляв нечестіви і темні діла», через що наводив великий соблазн в Божий народ та відступництво. В одному з євангельських сюжетів Ісус попереджав учнів проти «закваски Іродової» (Мк 8:15) та закваски фарисейської, коли йому донесли що Ірод хоче Його вбити (Лк 13:31). В Євангелії від Луки 13:31-32 Ісус називає Ірода Антипу словами «той лис». Також в Луки 23:6-16 читаємо, що Ірод-Антипа був присутній в Єрусалимі в часі Страстей Ісуса, і навіть зрадів коли Ісуса привели перед нього, оскільки сподівався побачити від Ісуса якесь чудо, але Спаситель відмовився з ним говорити… Пройшло заледве кілька років, і за це ненаситне бажання влади Ірод поплатився, попавши у сітку, виплетену власними інтригами: піддавшись на намову Іродіади він поїхав до Риму просити титулу царя, проте Ірод Агрипа I (син вбитого сина Ірода Великого – Аристовула) передав листа  про його змову з парфянами і його вислали в Лугундум (теперішній Ліон). 
Ірод більше переживає за висловлену у сп’янілому стані клятву та ґонір перед зібраними гостями ніж за життя пророка. Готовність пожертвувати іншими тільки щоб підтримати цей же ж ґонір, престиж та владу, залишається однією з найбільших спокус для осіб, які посідають важливе становище чи владу.
Текст Євангелія піднімає багато інших етичних питань.  Хоча світ Ірода та його двору є доволі чужим для сучасної людини, деструктивні рушійні сили неналежної сексуальної поведінки та політики з позиції сили, залишаються дуже суттєвою складовою людського життя. Відтак, історія Йоана Хрестителя демонструє нам, як правда та справедливість стають жертвами в таких ситуаціях.
Світ в якому ми живемо, має безліч прикладів в яких вже цілком інші особи наслідують поведінку осіб згаданих в сьогоднішній Євангелії – й не треба забагато ламати собі голову, щоб побачити головне послання сьогоднішнього читання – ці ролі є, або – виразно позитивні, або – виразно негативні. Бог показує, що відплата за гріх настане конче, і понесе її кожен, незалежно від свого статусу чи походження. Чого варта лише історія про Ізраїльське царське подружжя Єзавель і Ахава...
Суд Божий не затримався над тими, хто зазіхав на життя інших, - невинних, або ж на таких, на яких навели наклеп: суд звершився над Іродом, Іродіадою і Саломеєю ще за їх земного життя. Саломея своїми нечестивими вчинками була подібна до своєї матері, (якій потрібен був не так Ірод, як влада і багатство): спочатку вона стала дружиною трахонітідського тетрарха Филипа, тобто свого ж двоюрідного дідуся і другого чоловіка своєї матері, а потім — Аристовула, брата Агрипи, свого вітчима. Внаслідок вмілої політики свого другого чоловіка Саломея отримала царський титул, якого так прагнула її мати, але 
за арабськими джерелами через необережність, вона втопилась у річці Сикоріс.
Незабаром після подій розп'яття Христа, Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки рушив військом проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Гая Калігули і був разом з Іродіадою ув’язнений та засланий до Галії, в містечко Лугдунум (сучасне французьке місто Бертран де Коммаж, за іншими відомостями — Ліон), де вони і загинули у бідноті та в безвісності. Біблія нам чітко показує, що "вони вдяглися в свої інтриги, як в кожух"...
Ось вже понад 2 тисячі років обряд водного хрещення проходить за зразком, який подав Ісус Христос, прийнявши водне хрещення від Іоана Хрестителя. Також Месія закликає усіх до цього, бо нема такого гріха, якого б не зуміла омити Кров Божого Сина.
  "А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“! "А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи". « ...то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!» «Ти стримав від гробу гниття мою душу, бо Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої".
“І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали“.
Схожі новини
Створення та просування сайтів
Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору