Кожен із нас пригадує той ранок, який розпочався із жахливого слова "війна". Сталося те, чого боялися найбільше. Багато жертв, багато смертей, багато зруйнованих осель. Війна – це зло, батьком зла є диявол. Війна почалася не 24 лютого, вона йде століттями, в якій росія спотворює правду проти України та українців.
«Сьогодні церкви України перебувають у спільній молитві з постом за долю своєї країни. Молитва має велику силу! До голосу Церкви прислухається Бог. По молитвах Церкви Бог відвернув багато лиха, зберіг багато життів. Я вірю, що цей непростий рік зміцнив кожного з нас, ми стали сильніші. Ми стали більше довіряти Господу. Ми переосмислили цінності свого життя. Ми стали більше молитися. Ми стали більш уважними до людських потреб. Ми навчилися співчувати. Ми навчилися служити. Ми стали єдині. Хочу запевнити кожного: Бог не залишив Україну! Бог має план для України! Бог любить Україну! Не здаваймося, не розчаровуймося! Віримо Богу, молімося і робімо добро усім, хто має в цьому потребу.» Такими словами звернувся черговий раз до українців-земляків єпископ Рівненського обласного об’єднання Церков ХВЄ Олександр Коток. Олександр Адамович з перших днів зібрав лідерів обласного братерства, які спланували волонтерську роботу, яка триває безперебійно і сьогодні. Єпископ сьогодні переконаний, що Бог почув їх ревну молитву і благословив усім необхідним, чим вони можуть вже більше року щедро служити цивільним та військовим.
Пастор об’єднав не лише місцеві церкви, а й залучив до справи закордонних спонсорів, які відіграли вирішальну роль у волонтерському процесі. У тяжкий час для України, коли країну охопила енергетична та паливна криза такі поїздки стали можливими за допомогою спонсорів із США, Норвегії, Польщі, Німеччини. Волонтерська робота не зупинилася, вона тривала вдень і вночі. І нині щовівторка обласний офіс приймає внутрішньо переміщених осіб. Соціальна робота з людьми стає можливою завдяки підтримці небайдужих, зокрема, місії «GAIN», яка допомагає з перших днів війни продуктами, медикаментами, одягом. Херсонщина – це один із регіонів, над яким Рівненське обласне об’єднання взяло шефство. Волонтерські поїздки безперебійно відбувалися до лінії фронту, як до воїнів, так і до цивільного населення. 
А коли вона була звільнена від ворога, цілодобово туди йшли фури з дровима, продуктами, речами першої необхідності, медикаментами. А у Пасхальні святкові дні Об’єднання організувало поїздку з подарунками, щоб і там люди, діти відчули свято. Спільний не перший проект Української Церкви ХВЄ смт. Клесів «Жива вода» та Української Церкви ХВЄ (Старший єпископ Михайло Паночко ) реалізований успішно: 2700 діток, які живуть в Херсоні та Чорнобаївці отримають подарунки від Рівненщини.
До поїздки долучився і голова Рівненської обласної ради Андрій Карауш, депутат облради Андрій Пєхотін, який ще й активний волонтер, який організовує та безпосередньо бере участь у поїздках на Схід України. Чергових два тепловізори 15 квітня поїхали на Бахмутський напрямок на допомогу бійцям з села Тинне Немовицької громади.
В офісі ХВЄ м. Рівне час від часу відбуваються зустрічі відділу соціального служіння. Так дізнавшись про критичну ситуацію з поповненням крові члени церков стали донорами в Рівненському Центрі служби крові.
При постійній підтримці Рівненського обласного об’єднання УЦХВЄ На початку березня волонтери доставили допомогу в Костянтинівку, Слов'янських, Краматорськ, Нью-Йорк, Торецьк, Залиман.
З 14 по 16 березня на базі місії «Добрий самарянин» в м. Рівне відбулася конференція для благовісників України.Викладав директор департаменту благовістя УЦХВЄ Олександр Попчук. 
В конференції взяли участь єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко, заступник Анатолій Козачок, єпископ УЦХВЄ Рівненщини Олександр Коток та інші служителі. Адже з гуманітарною допомогою Церква до людей несе і Боже Слово.
Вкрай необхідну гуманітарну допомогу передали для жителів звільненого Херсону, котрі переживають складні часи і мають гостру потребу в продовольчій підтримці. 
Черговий вдалий проект Об’єднання – це заготівля та відправка сухих рубаних дров на Схід та Південь України.
Тисячі і тисячі складометрів дров було відправлено за 5 останніх місяці з Рівненщини для військових Харківщини, Запоріжжя, Херсонщини, Миколаївську та Донецьку області разом з гуманітарною допомогою: будматеріали, продукти та одяг.
Волонтери безпосередньо координують доставкою вантажу найперше людям, які мають в цьому потребу. 
В багатьох населених пунктах це єдине джерело енергії — і для приготування, і для опалення будинків. Благодійний проект при підтримці 120 людей від Рокитнівщини та Сарненщини працюють на відбудові села Олександрівка Херсонської області.
Село Олександрівка, що розташоване на березі Дніпро-Бузького лиману, було звільнене у листопаді. Після деокупації туди відкрили дорогу, і те, що побачили й місцеві, і проїжджі, вразило кожного. Це один із найбільш зруйнованих населених пунктів не лише в Станіславській громаді, а й по всій території правобережної Херсонщини. 
Населення Олександрівки до війни складало трохи більше 2 тисяч осіб. «Сьогодні життя у вщент зруйнованому селі неможливе. Лиш декілька сімей продовжують тут жити, але більшості повертатися немає куди. Олександрівка перетворилася на привид, і мабуть, це надовго...», – говорили в інтерв'ю очевидці ще декілька місяців тому.
У селі, принаймні на центральній вулиці та навколишніх, де сягає око, немає жодного вцілілого будинку – так чи інакше постраждала кожна садиба. 
Переважно руйнування дуже значні, відновлювати такі будинки вкрай складно. Лиш декілька хат вистояли під обстрілами, втративши вікна та зазнавши незначних пошкоджень. Господарі закрили вікна плівкою, як могли, залатали дірки, і тепер лиш дим з коминів свідчить, що життя там триває.
Населення Олександрівки до війни складало трохи більше 2 тисяч осіб. «Сьогодні життя у вщент зруйнованому селі неможливе. Лиш декілька сімей продовжують тут жити, але більшості повертатися немає куди. Олександрівка перетворилася на привид, і мабуть, це надовго...», – говорили в інтерв'ю очевидці ще декілька місяців тому.
У селі, принаймні на центральній вулиці та навколишніх, де сягає око, немає жодного вцілілого будинку – так чи інакше постраждала кожна садиба. 
Переважно руйнування дуже значні, відновлювати такі будинки вкрай складно. Лиш декілька хат вистояли під обстрілами, втративши вікна та зазнавши незначних пошкоджень. Господарі закрили вікна плівкою, як могли, залатали дірки, і тепер лиш дим з коминів свідчить, що життя там триває. 
Зважаючи на це, декілька автобусів та бусів вирушили на схід України з добровольцями з Рівненщини, які готові відбудовувати зруйновані села України. Також церкви Рівненщини відправили декілька фур з дровами та будівельними матеріалами, організували польову кухню, доставили продукти для військових і мешканців сіл, а також бокси. Координатор даної поїздки пастор, волонтер Володимир Бричка зазначає, що здивований такою щирістю молодих братів, які відразу зголосилися прийняти участь у відбудові найбільш зруйнованого села України. На сьогодні на рахунку таких ентузіастів десятки перекритих будинків. І, хоч це не велика в руйнівних масштабах України допомога, але для тих людей це важливо – вже є дах над головою. Бахмутський напрям нині особливо небезпечний. В напівзруйнованому місті, незважаючи на регулярні обстріли, відсутність світла, води й тепла, досі залишаються мирні жителі, зокрема діти. Волонтери привозять їм продукти і медикаменти, а також евакуюють тих, хто рятується з зони бойових дій.
Цілодобово буси з продуктами з медициною та засобами гігієни для військових їдуть в Константинівку Донецької області, Кривий Ріг, на Лиман та Авдіївку, в напрямку Бахмута, Куп'янська, Сватове. Важко згадати кожну громаду, описати кожний рейс. Однак, християни вірять, що зроблене ними добро в ім'я Ісуса не залишиться безрезультатним.
«Що можна сказати на це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас? Той, хто Сина Свого не пожалів і віддав Його на смерть за нас усіх, Той, звичайно, віддасть і все інше разом із Сином Своїм. Хто може звинуватити людей, яких Бог обрав? Бог їх виправдовує. То хто ж звинувачує?»
